Екс-міністр фінансів України, Голова партії «Реформи і Порядок» Віктор Пинзеник виступив із Заявою з приводу боргової політики нинішнього уряду. Наводимо її повний текст. 

ЗАЯВА
       Міністра фінансів України у 2005-2006 рр., Голови ПРП
Віктора Пинзеника 
 з приводу боргової політики нинішнього уряду

Боргова політика нинішнього уряду, спрямована на здійснення необґрунтованих зовнішніх запозичень та покриття дефіциту бюджету за рахунок нарощування державного боргу, свідчить або про фахові проблеми керівництва уряду, або про свідомий вибір напрямку до обмеження економічної незалежності України.

Уряд сьогодні пишається «виконанням плану запозичень», а по-суті – втягуванням країни в борг. Це економічний абсурд. Адже насправді  виконати цифру плану позичання грошей за відсутності потреби у такому позичанні означає взяти на себе додаткові зобов’язання з бюджету - роками його повертати, виплачуючи за нього відсотки та кошти на обслуговування. Це при тому, що на рахунках уряду станом на початок серпня залишалося близько 14 мільярдів гривень, в тому числі і кошти, зекономлені за попередні півтора роки за рахунок скорочення державного боргу України.

Щоб зрозуміти абсурдність та шкідливість дій уряду в борговій політиці, слід провести аналогію із сім’єю, що заощадила, для прикладу, 14 тисяч гривень. Цих грошей достатньо на всі потреби, а сім’я раптом починає позичати гроші, за які треба платити відсотки.

Чи це економічна недолугість, чи уряд не знає кращого способу витратити державні гроші, як на обслуговування непомірних боргів?

У зв’язку з цим виникає потреба наголосити, що півтора попередні роки, починаючи з 2005-го, завдяки політиці скорочення державного боргу України, він зменшився на 12 мільярдів гривень (станом на 30.09.2006р.). Це дозволило щорічно вивільняти для нагальних бюджетних потреб 1 мільярд гривень. Тобто, дозволило щорічно економити 1 мільярд бюджетних коштів. Прикро бачити, що сьогодні ці кошти уряд планує витрачати не лише на обслуговування недоречного боргу, а головне – на посилення боргового тягаря, що рівнозначно зменшенню витрат на фінансування медицини, освіти, охорони здоров’я.

Окрім зазначеного, викликає подив намір уряду позичати винятково на зовнішньому ринку. Така політика не дає можливості Національному банку проводити незалежну грошову політику та посилює інфляційні процеси. Оскільки уряд змушуватиме Нацбанк викуповувати зовнішні запозичення за рахунок гривневих інтервенцій (емісії).

Нерозумінням чи свідомим проектуванням згубних наслідків боргової політики уряд позбавляє державу однієї із суттєвих складових її економічної незалежності.