20:00 27.07.2007 | Все новости раздела "ПОРА"

Завдання нової політичної еліти – виробити план розвитку України, який реально об’єднає Схід і Захід

Що може об’єднати націю? Саме це питання сьогодні постає найгостріше не тільки перед політичними й державними діячами та національними лідерами, а й перед кожним мислячим українцем, перед кожним нашим співвітчизником, який зберіг почуття відповідальності як перед своїми батьками і дідами, так і перед своїми дітьми; як перед тими поколіннями, які зі зброєю в руках виборювали українську державність, так і перед тими, в чиї руки ми її хочемо передати.

Сьогодні для кожного українця настав час повною мірою відчути відповідальність перед, як казав Поет, “і мертвими, і живими, і ненародженими”.

Процес формування Української держави тривав століттями й завершився тільки 1954 року, з передачею Криму до складу Української РСР. Але навіть якщо залишити кримську проблему в спокої, схід і захід України жили в різних державах протягом століть, а разом – лише останні шість десятиліть, а тому регіональні відмінності в Україні мають одночасно й економічний, і культурно-мовний, і політичний вимір. Як висловився один політолог, історія лізе з усіх швів сучасних проблем країни. Україна сьогодні відійшла ще порівняно недалеко від тієї точки, в якій було оформлено сучасний сценарій розвитку української держави й української політичної нації, і нині існують яскраво виражені регіональні відмінності в ментальності, способі життя, звичаях, історичній пам’яті населення. Якщо подивитися на Галичину й Донбас, то в національному плані це дві різні держави! Вони передбачають різні, іноді діаметрально протилежні реакції громадян України на виклики, котрі ставить перед молодою державою нова історична епоха.

Але найгірше те, що сьогодні, в незалежній Україні, набули поширення саме ті сили, які не працюють над згладжуванням регіональних відмінностей, а зумисне розпалюють ворожнечу. Причому маю на увазі не якісь конкретні політичні сили з “помаранчевого” чи “біло-блакитного” таборів. Ідеться насамперед про кланові й олігархічні угруповання чиновників і бізнесменів, які вбачають своє завдання не у служінні народові, а в тому, щоб конвертувати свій політичний вплив у економічні дивіденди, в банальні грошові знаки. Фактично вони паразитують на здоровому тілі українського суспільства, рвучись у політику не задля того, щоб реалізувати якісь ідеї, а лише для того, щоб мати найзручніший доступ для пограбування країни.

Звичайно, такі не мають і не можуть мати принципів. Вони готові обіцяти що завгодно, щоб здобути перемогу на виборах і отримати тим самим доступ до використання ресурсів країни. Задля того, щоб дорватися до влади, ці безпринципні політики готові на все. Якнайкраще цю тезу ілюструє поведінка різних політичних сил під час Ожидівської трагедії: замість того, щоб оперативно вирішувати проблеми людей, які потрапили в біду, вони взялися за пошуки винуватих і звинувачення на адресу своїх політичних опонентів.

Не дивно, що політичні програми найрізноманітніших політичних сил є схожими, ніби написані “під копірку”. Перемога за будь-яку ціну – ось єдиний принцип української політики. Що далі – боротьба за владу стає все запеклішою, а ціна, яку готові платити політики за перемогу в цій боротьбі, – все вищою. Якщо ситуація й надалі розвиватиметься в цьому руслі, то ми прийдемо до такої межі, коли політики почнуть розплачуватися за перемогу суверенітетом і державною незалежністю України. Подібне вже було в історії нашої держави, коли претенденти на гетьманську булаву розплачувалися зі своїми іноземними союзниками живим тілом і кров’ю України.

Ми вважаємо, що сьогодні настав останній час примусити політиків відкинути хворобливо-честолюбні амбіції й повернутися обличчям до потреб народу. Не роз’єднувати українців задля власних корисливих інтересів, а об’єднати народ задля великої та могутньої України.

Схід і Захід можна об’єднати спільною ідеєю успішної країни. Покласти в основу національної ідеї “успіх”. Але для цього ми повинні змінити підходи до вітчизняної політики, принести нову якість у політику. Україні потрібен новий політичний проект, у якому братимуть участь усі, хто прагне вивести державу з політичної кризи, всі, хто бажає вивести її на перше місце в усіх її діяннях і досягненнях. Зробити Україну такою, щоб нас ставили в приклад, щоб до нас приїжджали за досвідом, а не дивилися на Україну й українців, як на бідних родичів. Саме такий проект здатен об’єднати однодумців зі Сходу та Заходу України, для яких кінцевою метою буде не жага влади, а жага до першості в усьому.

Тривалий час Україна живе в умовах перманентного протистояння: прихильники соціалізму – проти прихильників демократії та вільного ринку; прихильники проросійської політики – проти прихильників західного вектора розвитку. Заглиблені у свою перманентну боротьбу, яку вони нав’язують суспільству два десятки років, старі політики не хочуть помічати, що вже виросло нове покоління, для якого згадані проблеми здаються дрімучою історією, яке має нове бачення світу та місця в ньому України.

Віддаючи шану попередникам, поколінню, яке здобуло та втримало Українську державу в непростих умовах, нове покоління вбачає свою місію в тому, щоб наповнити цю державу новим змістом. Ми повинні зробити Україну цивілізованою європейською державою, комфортною для людей, які тут проживають. Наша місія – дати змогу громадянам України якнайповніше розкрити власну особистість у цій державі. Нам потрібна реально незалежна політична Україна, в якій не буде боротьби за владу, а боротьба за народ, за кожного громадянина зокрема.

Чи готова сьогодні хоча б одна політична сила запропонувати реальний план такого об’єднання та шляхи втілення цього плану в життя? Відповідь на це запитання скоріше буде негативною. Політики безнадійно відстали й не готові до адекватних відповідей на проблеми, які ставить розвиток суспільства.

Чи готове суспільство знизу до сприйняття такого плану розвитку України й утілення його в життя? Так, готове і здатне до самоорганізації заради досягнення цієї цілі. Люди давно усвідомили: не варто чекати, що хтось за них вирішить їхні проблеми. Тож на місцях вони самоорганізовуються й об’єднуються заради цього. Прикладом такої низинної самоорганізації слугують будинкові об’єднання співвласників, громадські об’єднання та рухи за інтересами тощо. Політикам у цій ситуації потрібно підтримати ініціативу, створити систему регуляторних впливів на всі такі процеси, задати вектор цього руху. Відсутність такої системи, ручне керівництво державою, навпаки, призведе до руйнування паростків самоорганізації.

Особливі надії ми покладаємо на молодих. Нині їм складно знайти собі місце в цій країні. І саме це породжує в молодих бажання змінити її, зробити так, щоб Україна стала державою, в якій їм хотілося б жити та працювати.

Усвідомлення необхідності вироблення нового плану розвитку України, який реально об’єднає Схід і Захід, – завдання нової політичної еліти. Саме його вирішення дозволить покласти край перманентній кризі, в якій ми нині перебуваємо. Політична сила, яка розв’яже це питання, отримає справжню перемогу в політичній боротьбі, що сьогодні точиться в Україні.

Володимир Квурт, голова Львівської обласної організації Громадянської партії “ПОРА”, мешкає у Львові

Источник: НБП

  Обсудить новость на Форуме