23:15 19.06.2007 | Все новости раздела "ПОРА"
Маркіян Іващишин: Ми отримали розуміння власної місії в суспільстві...
Розмова з Маркіяном Іващишиним, головою Львівської міської організації ГП "ПОРА", депутатом Львівської міської ради.
Маркіяне,не ми перші звернули увагу, що в попередніх чотирьох революціях, якіпережила Україна у своїй новітній історії (студентська революція награніті 1990 року, здобуття незалежності 1991-го, акція "Україна безКучми", помаранчева революція) на провідних ролях спостерігаємо тихсамих осіб: вас, Донія, Кириленка, Тягнибока...
Можнаназвати ще низку прізвищ. Ці люди опиняються на ключових ролях у періодкризи, революції, і якось відходять на другий план, коли час
отримувати певні дивіденди від цього революційного збурення. Не задумувалися над такою закономірністю?
Томущо все це були недореволюції, вони не призводили до якісних змін,зокрема до зміни лідерів. Навіть помаранчева революція не зробилацього. На рівні бізнес- і політичних еліт усе залишилосязаконсервованим. Ніхто з представників минулих і нинішньої еліт не маєкардинального бажання змінювати правила гри та взаємовідносин. Не булов її середовищі яскраво виражених реформаторів, які хотіли б реальнореформувати та були б готові задля цього на жертви.
Популізм,проте, завжди був притаманний будь-кому: Кучмі, "Регіонам",помаранчевим, рухівцям. Поєднувати реформи з популізмом дуже складно.Якщо ти справді йдеш на реформи, то мусиш усвідомлювати, що рано чипізно ця реформа з'їсть тебе й викине. А того дуже ніхто не хотів ніраніше, ні тепер.
Але група, яка хоче змін, зберігається?
Меніздається, що суспільства розвиваються поколіннями, темп суспільних змінзалежить від швидкості зміни поколінь. Ми прийшли в політику в періодрозпаду СРСР і зародження незалежної Української держави - тоді самуатмосферу наповнювала свобода, бути молодим і бути революційноналаштованим - це було фактично те саме.
Це потім в'язке табрехливе середовище, витворене режимом Кучми, призвело до того, що всуспільстві запанували інші пріоритети. І тому головним, а можливо, ієдиним носієм сили оновлення протягом півтора десятка років залишалосясаме покоління, народжене на початку революційних 1990-х...
Думаю,що аж помаранчева революція внесла в наше суспільство новий струмінь іпородила нове покоління, на яке в мене, зізнаюся, є дуже велика надія.
Щомаєте на увазі під поняттям "покоління"? Хіба покоління не змінюютьодне одного, так би мовити, автоматично - в процесі природного вступу вжиття нових, як їх називають соціологи, "демографічних когорт", тобтолюдей того самого року народження?
На мою думку,покоління твориться внаслідок спільного пережиття людьми приблизно тогосамого віку якихось значних історичних подій. Наприклад, ми чудоворозуміємо, про що йдеться, коли говоримо про "покоління військовогочасу". Проте іноді суспільство перебуває в своєрідному застої - тодікажуть про втрачені покоління, або, краще сказати - про людей, які незуміли стати поколінням, не зуміли привнести в суспільство власнийдосвід, свіжі ідеї.
Не кожна подія стає пережиттям у долібагатьох людей приблизно того самого віку. Вважаю, що нам пощастило:революція на граніті справила значний вплив на все наше життя, миотримали досвід, який сформував нас як особистостей. Якби я не боявся"високих слів", то сказав би, що ми отримали розуміння власної місії всуспільстві...
У чому полягає ця місія?
У тому, щоб називати речісвоїми іменами. Називати, вибачте на слові, мудака мудаком, а незагортати в красиві папірці й бавитися в так звану
політкоректність.
Може,саме в цьому і є основна причина, чому нашому поколінню не вдалосязробити політичну кар'єру... В українському політичному бомонді незаведено говорити те, що думаєш. Якщо хочеш робити політичну кар'єру вУкраїні - мусиш стати конформістом. Будеш сідати та спілкуватися злюдьми, які тобі не конче приємні. Тому ми відходили вбік. Або насвідтирали вбік...
Що це означає? Кириленко поступився принципами в обмін на політичну кар'єру?
Навпаки.Дивіться: коли Кириленко вийшов на провідні ролі в "Нашій Україні"?Коли в НУ виникла потреба зайняти чітку позицію, визначитися,
припинитихитання. Коли НУ відчула нагальну потребу зробити свою політикузрозумілою та прогнозованою. Кириленко - лідер НУ, це відповідь набагато ключових питань.
Якщо Кириленко є лідером НСНУ, то й упартії, і за її межами стає зрозуміло, на чиєму боці вона буде, якупозицію займе з низки ключових питань. Кириленко - це одне з обличнашого покоління, покоління молодіжної революції на граніті.
А кого ще зарахували б до лідерів цього покоління?
Їхне так багато. З діючих політиків, які ніколи не сходили з політичноїарени й за якими реально стоять певні середовища, - це Кириленко таДоній. На загальноукраїнському рівні тільки вони двоє пройшли тяглийпроцес становлення як політики, а до "вищої ліги" української політикиможна зарахувати лише Кириленка. І все.
А вас можна?
Хібащо в регіональному вимірі. Й не тільки мене, а й Ярослава Рущишина,лідерів львівської "ПОРИ", частину "Самооборони", Олега Тягнибока. Сюдидодамо й Каськіва, хоча він трохи молодший від нас і в часи першоїстудентської революції ще не проявив себе як лідер.
Те, що всі ці люди нині беруть участь у різних проектах, означає, що ваше покоління сьогодні роз'єднане?
Ядумаю над цим увесь час. Напевно, найскладнішим є моральний аспектцього питання. Принциповість і нонконформізм - дискомфортне середовище,не всі змогли залишитися в ньому. Брак цинізму та прагматизму - це те,що відрізняло всіх нас на печатках і чим можна гордитися, але жити зцими принципами та ще й робити політичну кар'єру - дуже складно.
Тожна певних відрізках ми дійсно кардинально розходилися. Але, якщо стаєдуже туго, певні комунікації знову відтворюються. У кожній ситуації всіз нас могли зробити вибір. Ще тоді, в 1990-х чи 2000-го можна буловвійти в підпорядкування чи Морозу, чи Тимошенко - і перед тобоювідкрилася б чудова перспектива політичної кар'єри. Але не було такогобажання. Як наслідок за такий вибір - нас відтиснули вбік.
Анинішня ситуація? Те, що "ПОРА" та "Народна самооборона" пішли настворення блоку з НСНУ й іншими пропрезидентськими партіями, означає,що ви вирішили "вписатися в систему", стати "ручними"
Ні.Прихід лідерів нашого покоління в блок внесе чіткість у його позицію. Єситуації, коли не маєш права залишатися осторонь. Бо якщо не брати насебе відповідальності, не зможеш вплинути й на кінцевий результат.
Звичайно,найкраще, якби ми йшли в політику згуртованим самостійним монолітнимзагоном. Але поразка "ПОРИ" на попередніх виборах сильно
підірваланаші позиції. Тому мусимо чітко розуміти, що політика - це мистецтвоможливого, відтак ми повинні йти у блок Ющенка, щоб змусити цей блокстати визначенішим.
Якщо там будемо ми, там не буде Івченка йінших подібних людей. Що менше нас буде, то страшніше. Зараз не доіграшок. Ідея має бути така: ми туди йдемо й робимо політику блокучіткою, прогнозованою та послідовною.
Наскільки реально змінити "Нашу Україну"?
Якщовідверто, то нині виглядає, що зробити це дуже складно. Але якщо намудасться провести хоча б декількох осіб, які чітко висловлюватимутьсвою точку зору і не боятимуться цього, - це вже буде велика справа.Людям як ніколи потрібен приклад. Молодим треба аргумент на користьтого, що в політиці зібралися не лише мудаки та мерзотники.
Людмила Кузка, Львівська газета, N103(173)
"Вголос" 2007.06.19 15:08
http://www.vgolos.com.ua/nagolos/5787.html
Обсудить новость на Форуме