16:45 18.06.2007 | Все новости раздела "ПОРА"
Як у Снятині ламають ребра, або Чи можна безкарно до півсмерти забити депутата?
Руслан Коцаба, голова ІФ ОО ГП «Пора»,
для видання "Західний Кур`єр"
За моєї пам’яти такий віддалений від обласного центру район, як Снятинщина, в столичних теленовинах, якщо не помиляюся, згадувався двічі. І обидва рази це стосувалося кримінальної хроніки. Вперше таке сталося на початку нового тисячоліття, коли на всю Україну прогриміло: на території місцевого сирзаводу правоохоронці затримали цілу колону автоцистерн з контрабандним спиртом. І що ви гадаєте – та історія мала логічне завершення? Керівника згаданої спецоперації, заступника начальника Снятинського РВ УМВС підполковника Степана Яворського, «перевели на підвищення» до Івано-Франківська, а потім благополучно спровадили на пенсію. Заведену гучну справу поступово «спустили на гальмах».
Другого разу програма «Час», що на «Інтері», рядком повідомила, що на Прикарпатті вчинено напад на двох активістів громадянської партії «Пора». Це сталося напередодні 2007 року в сусідніх районах – Снятинському і Косівському.
24 грудня минулого року пізно вночі голова Снятинської міської організації «Пори», депутат міської ради Олександр Івлєв разом із приятелем Сергієм Л. на власному авто заїхав на АЗС «Захід» в передмісті. Кілька збуджених молодиків, котрі перебували там, почали його ображати. Коли він запитав, в чому причина їхньої агресивної поведінки, вони без жодних пояснень накинулися на нього, зірвали куртку, заволоділи газовим пістолетом (на який має дозвіл), розсікли йому чоло. Крики «міліція!» присутніх там людей відлякали нападників. Удар по лобі був настільки сильним (очевидно, не обійшлося без кастета), що потерпілому терміново довелося накладати шви. О. Івлєв непокоївся, чи не чатують часом і на його приятеля, котрий жив на протилежному кінці міста. Тому вирішив супроводжувати його додому. Проїжджаючи центральною вулицею, вони побачили біля пам’ятника Шевченкові кілька автівок, які одразу рушили за ними. Біля будинку Сергія Л. вони зупинилися. Одразу за ними, перекривши шлях, зупинилися три легковика і бус «Віто-Мерседес». З одного з транспортних засобів вийшов знайомий Олександра і, підійшовши до його машини, попросив вийти, мовляв є розмова. Коли Олександр вийшов, на нього одразу накинулася ціла юрба. Нападники були озброєні металевими прутами та бейсбольними битами. Без розмови повалили Сашка на землю і почали розправу. Били навіть тоді, коли він втратив свідомість. Понівечили також його «Ладу» та «Форд» Сергія. Зрештою, Сергій встиг сісти до свого автомобіля і від’їхати. Його бабця заледве впросила бандитів припинити ту бійню.
Не минуло й тижня, як, також пізно ввечері, на першого заступника Косівської районної ради, члена громадянської партії «Пора» Олега Соломченка напало четверо невідомих. Олег отримав численні тілесні ушкодження, особливо постраждали нирки і печінка. Інцидент стався на власному подвір’ї потерпілого 29 грудня. Хто брав участь у вчиненні того злочину, правоохоронці не знають й досі. Однак, на відміну від Косівської справи, учасники нападу на О. Івлєва встановлені. Всіх їх, окрім того, що викликав Олександра з авто, наступного дня затримали снятинські правоохоронці. Затримані дали свідчення й визнали свою провину. Та не минуло й доби, як їх звільнили з-під варти, ніби йшлося про дрібних крадіїв, що не становлять жодної загрози для суспільства: не допомогло і те, що в одного з них під час затримання вилучили бейсбольну биту з осколками від вітрового скла транспортного засобу. Відповідна комісія визнала биту спортивним знаряддям (хоча жодної бейсбольної команди на Покутті ще не зареєстровано), а експертизу щодо скляних друзок не провадили, бо її можна зробити лише у Києві і то за шалені гроші. Звільнення нападників співпало в часі з візитом до Снятина колишнього начальника місцевого райвідділу міліції, а на той час начальника обласного ОБХСС (тепер повернувся на колишню посаду до Снятина) полковника Володимира Сміха. Можливо, просто збіг обставин?
Спливло майже півроку. Той «геройський» гурт й далі організовано тероризує район. За словами окремих малозахищених громадян, згадані особи успішно «експропріювали» у них мобільні телефони, золоті ланцюжки та інші цінні речі, не цураючись при цьому завдавати потерпілим відчутних стусанів. Чи є ще в нашій області такий район, де протягом вже кількох літ безкарно, на очах міліції, діє справжня банда?.. Адже рекетири початку дев’яностих минулого століття «канули в Лету», трансформувавшись хто в успішних бізнесменів, а хто і в провідних політиків. А на Снятинщині час ніби зупинився – юнці на іномарках, куплених за гроші батьків, які важко гарують на чужині, ніяк не доберуть собі кращого способу самостійно заробляти, окрім банального грабіжництва і розбою.
29 грудня 2006 року за фактом побиття гр. Івлєва О.В. Снятинським РВ УМВС була порушена кримінальна справа за статтею 296 ч.2 КК України (хуліганство), опитали потерпілого та кількох учасників тієї драми як свідків. Понад місяць минуло, поки свої висновки надала судово-медична екпертиза (заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості) і одразу по тому досудове слідство почало викидати дивні кульбіти. На подвір’ї Сергія Л. через півтора місяці після тієї похмурої дати, на найвиднішому місці співробітники міліції раптом виявили використані гільзи від газового піcтолета потерпілого. Бабці Сергія погрожували, мовляв, ми ще знайдемо стріляні гільзи і на АЗС, де той конфлікт розпочався. Словом, виглядало на те, що місцеві слідчі мають намір висунути звинувачення… потерпілому!
Ось витяг зі скарги О. Івлєва в.о. начальника УМВС Івано-Франківської області полковнику міліції І. Струку: «…працівники міліції, бажаючи «щиро мені допомогти», намагалися повернути мені пістолет, вилучений у хуліганів, оформивши «заднім» числом, щоби згодом звинуватити мене у вчиненні якихось пострілів, які я не вчиняв. Це наводить на думку про упередженість досудового слідства. Слідство не займається пошуком і не опитує всіх очевидців, які могли би підтвердити правдивість моїх показів».
20 березня 2007 р. Олександр отримав відповідь на свою скаргу від в.о. начальника слідчого управління УМВС в області полковника міліції В. Боднарука, де, зокрема, зазначено: «Порушень чинного законодавства при провадженні досудового слідства не виявлено» (в Снятині), однак «з метою всебічного, повного та об’єктивного проведення досудового слідства кримінальну справу № 271697 витребувано в слідче управління УМВС та доручено розслідування слідчому слідчої частини», себто справа про побиття Олександра Івлєва перекочувала до обласного центру, що, втім, як згодом виявилося, нічого не змінило. Новий слідчий Коропецький І. В. викликав потерпілого до себе єдиний раз і в розмові з ним найбільше цікавився, чи вдалося Олександрові нарешті досягнути примирення з нападниками. Як кажуть оперативники, заповідається на черговий, типовий для нашої правоохоронної системи, «висяк».
Сашко провів на лікарняному ліжку понад півтора місяця, а потім ще місяць лікувався амбулаторно. Результат тієї фатальної ночі – численні травми і переломи: переламано лицьову кістку, зламано руку, п‘ять ребер, пошкоджено обидві колінні чашечки, струс мозку, численні гематоми і забиття. Одразу зробили рентгенознімок, потім нескінченні болючі процедури, дуже дорогі уколи від больового шоку в травматологічному відділенні Снятинської ЦРЛ. Дві години зашивали травми на обличчі, возили в Чернівецький діагностичний центр на обстеження голови, яка від суцільних ран нагадувала баскетбольний м‘яч, чи немає бува крововиливу в мозок. Довелося також пережити операцію на коліні – вирізали пухлину, що набухла від удару. Медики вважають, що якби не тренований організм Сашка (він майстер спорту з боксу), все могло би закінчитися летально.
Олександр Івлєв та Олег Соломченко попередньо не мали неприязні чи конфліктів з жодним із тих, хто на них напав. Ніколи не пересікалися також їх особисті інтереси. З цього та з характеру заподіяних їм тілесних ушкоджень напрошується висновок, що йдеться про фізичне знищення депутатів-пористів з політичних мотивів. Звертаємо увагу на схожість і системність у цих двох випадках фізичної розправи, а також на те, що ці депутати-пористи зайняли послідовну і принципову позицію щодо прозорості надання земельних ділянок, різко та багаторазово виступали проти теперішнього земельного «дерибану». Звертаємо увагу також на повну бездіяльність правоохоронних органів. ІФ ОО ГП «Пора» заявляє, що після попереджувальних пікетів під стінами Снятинського районного та обласного УМВС та УСБУ ми готові продовжити акцію громадянської непокори з вимогою покарати винних в цілком очевидних злочинах, що вражають своєю жорстокістю і цинізмом, згідно з чинним законодавством. Вищенаведені карні справи продовжують перебувати під нашим контролем.
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=950
Обсудить новость на Форуме