14:45 28.02.2007 | Все новости раздела "ПОРА"
Владислав Каськів: «Народна самооборона» – це спроба рімейку «ПОРИ»
Розмовляв Петро Марич, ЗІК
Колишній голова Громадянської партії «ПОРА» Владислав Каськів став першим українським політиком, який, залишившись одним із лідерів партії, формально пішов з партійної посади після поразки власної партії на парламентських виборах. Він також довго не затримався в радниках президента. Схоже, протестні акції «ПОРИ» на Майдані – поки що найбільш успішний проект Каськіва. Однак, він не хоче повертатися до вуличних акцій, прагнучи з часом перетворити «ПОРУ» в класичну потужну політичну силу.
– Чому Пора-ПРП провалилася на парламентських виборах-2006 року? В яких ви стосунках зі Стецьківим. Підтримуєте його критику виборчої кампанії з використанням Кличка?
– У своєму звіті на з’їзді партії одразу після виборів я сформулював ключові причини нашої поразки. Наш блок з ПРП був зумовлений тим, що ми хотіли створити своєрідний сплав досвіду і безкомпромісної нової української енергії. На превеликий жаль, нам не вдалося довести до людей переваги такого об’єднання – це перша причина. Друга – це абсолютно бездарна виборча кампанія. Я не готовий називати причини, чому так сталося, але вважаю, що вона була погано проведена і, насамперед, маю на увазі стилістику виборчої кампанії. Ми не змогли донести до людей ті месиджі, які вважали основними. Є ще низка причин. Зокрема, немає жодної партії у світі, яка б від моменту реєстрації до початку виборів існувала два місяці. Ми півроку боролися з новою владою за те, щоб отримати право на політичне визнання, реєстрацію партії. Я не хочу порушувати саме ці проблеми, щоб це не виглядало як виправдання з нашого боку, але треба розуміти, що вони були. Якщо підсумувати, то головною проблемою було намагання лідерів блоку показати нас, як найбільш помаранчевих серед помаранчевих, а не те, чим відрізняються нові політики від старих. У будь-якому випадку ті майже 400 тисяч людей, які за нас проголосували, є українською елітою, найкращими людьми. Тепер я відчуваю моральний обов’язок зробити все, щоб ці люди не шкодували за свій втрачений голос. Я думаю, коли інші закінчують, то ми тільки починаємо – як партія.
Щодо Стецьківа, то звичайно я підтримую з ним контакт, але це не означає, що я розділяю його теперішню політичну лінію поведінки. В нас є давнє знайомство і в міру можливостей ми його підтримуємо.
– Чи мали ви вплив на формування ідеології виборчої кампанії?
– Я намагався цей вплив просунути. В мене була альтернативна концепція виборчої кампанії, але, на жаль, на політраді вона не була прийнята, тому що вважалося, що наші старші, досвідченіші товариші є більш авторитетними у цьому плані.
– Це ви змусили повернутися Кличка на ринг?
– Я не брав би на себе таку амбіцію говорити, що я зміг би що-небудь змусити робити Кличка. Він абсолютно самодостатня людина. Думаю, більшість своїх вчинків, якщо не всі, він робив сам.
– Він запросив вас на свій бій з Маскаєвивим?
– Ще ні, але сподіваюсь, що він радий був би мене там бачити. Я маю намір поїхати на цей бій, якщо він буде не в Росії, бо туди мене вже два роки не пускають з політичних мотивів. Звичайно, якщо в іншій країні, то поїду, навіть якщо не буде офіційного запрошення від Кличка.
– Чому в Україні так багато різних політичних, громадських організацій з назвою «ПОРА»? ГО «ПОРА», малинова «Пора», Опора – це ваші клони? Це бажання керівництва «ПОРИ» у випадку якихось проблем зіскочити на запасний аеродром?
– У будь-якої партії повинні виникати проблеми, якщо вони не виникають, то ця партія не діє і вона нікому не потрібна. Що ж стосується великої кількості назв, співзвучних з «ПОРОЮ», то я вважаю, що це якраз найяскравіший приклад розбудови громадянського суспільства. Всім відомо, що «ПОРА» розпочиналася як громадянська кампанія для захисту справедливого вибору українців на президентських виборах. Це абсолютно не означає, що люди, які приходили в ГК «ПОРА», хотіли стати політиками і боротися вже далі за якісь політичні переконання. Тому ми вчинили абсолютно чесно після закінчення президентських виборів, провівши церемонію закінчення діяльності громадянської кампанії «ПОРА». Я закликав всіх її учасників до створення різних громадських організацій, ініціатив. Іншими словами, на базі «ПОРИ» було реалізовано цілу систему громадських ініціатив, у тому числі, Громадянську партію «ПОРА». Сьогодні ви можете побачити всі ці структури в різних містах. Вони займаються захистом свободи слова, проблемами територіальних громад, тарифами і таке інше.
– Ви вірите у те, що зможете перетворитися у повноцінну політичну партію?
– «ПОРА» або те, що виникне на її основі, обов’язково стане впливовою парламентською партією. Це станеться через те, що «ПОРА» – єдина політична партія, яка створена з ініціативи людей, знизу і не представляє інтереси олігархів чи окремих груп людей. Крім того, «ПОРА» не намагається підлаштуватися під настрої людей – ми розробили концепцію радикальних змін в державі - План національного прориву. Ми докладемо всіх зусиль, щоб реалізувати положення цього плану.
– Хто раніше фінансував «Пору» і хто її фінансує зараз? Американці? Cвої олігархи? Жванія, Порошенко?
– Тема американців себе вичерпала ще під час Помаранчевої революції. Я не думаю, що нам треба доводити, що «ПОРА» є українською силою. Фінансують нашу партію її прихильники, активісти. «ПОРА» активно відстоює інтереси середнього і дрібного бізнесу, він нам допомагає. Із Жванією ми працювали на президентських виборах, він надавав нам підтримку, коли ми готувалися до акцій на Майдані. З Порошенком я зустрічався всього два рази в житті і ніяких організаційних питань з ним не вирішував.
– Чому залишили посаду голови партії, що не поділили і з ким?
– Залишив посаду з єдиної причини, тому що намагався своїм прикладом запровадити європейську практику в українській політиці. Коли партія не потрапляє в парламент, її голова йде у відставку – так є в Європі. Я вважав, що незалежно від причин, через які ми не потрапили до Верховної Ради, повинен подати приклад. Зараз я очолюю Оперативний штаб із реорганізації партії і є першим заступником голови політради партії.
– Ким ви були до «ПОРИ»? Що вмієте робити, окрім політики?
– Вважаю, що вмію багато чого робити. За освітою я історик. Однак все життя спеціалізувався на системах управління. До політики я очолював коаліцію громадських організацій України «Свобода вибору», що здійснювала моніторинг в громадській, політичній сфері. Зокрема, відомий такий проект, як «Фінансування політичних партій».
– Тобто жили з грантоїдства?
– Можете й так називати, якщо вам так подобається. Але ця робота мала практичну користь, тому що результати нашої аналітичної роботи мали великий суспільний ефект.
– Чим відрізняється «Народна самооборона» від «Пори»?
– «Народна самооборона» – це спроба рімейку «ПОРИ» за суттю. Єдина відмінність в тому, що «ПОРА» мала надзавдання захистити результати виборів. При наявності надзавдання можливі широкі громадські рухи. Коли такого надзавдання немає, такі рухи не мають перспективи.
– Вам не надходило пропозицій долучитися до «Народної самооборони»?
– Багато представників «ПОРИ» зацікавлені долучитися до майбутніх акцій «Самооборони», але до мене не було таких пропозицій. Взагалі, в партії зараз два типи лідерів, одні бачать майбутнє політичної сили у роботі в представницьких органах влади (я саме належу до них), інші – через вуличні акції. Я пов’язую це з проблемами зростання «ПОРИ» як політичної партії.
– А ввійти в іншу партію?
– Була безмежна кількість таких пропозицій, особливо перед минулими парламентськими виборами.
– Наприклад?
– Я із задоволенням відповів би на це питання, але це буде некоректно щодо тих, хто робив такі пропозиції.
– Це парламентські партії, у якій частині виборчого списку пропонували місце?
– Так, це були парламентські партії і пропонували місця у першій п’ятірці.
– Чому відмовилися?
– Відмовився з двох причин. Перша, через те, що в «Порі» існує корпоративний дух, і я відчував персональну відповідальність за долю партії. Друга причина, жодна з інших партій на момент виборчої кампанії не запропонувала якихось системних змін для постпомаранчевої країни. Я вважаю, що основна проблема президента і помаранчевих сил полягала у тому що, отримавши владу, вони не знали, що з нею робити.
– Як будете діяти, якщо «Народна самооборона» почне проводити акції протесту? Підете походом на Київ. Барабани ще збереглися? Під чиїми вікнами будете в них бити?
– Я вважаю, що акції «Народної самооборони» будуть безуспішні, але головна проблема не в цьому. Ці акції можуть дискредитувати саму ідею народного руху. По-друге, навіть, якщо припустити, що відбудеться другий Майдан і помаранчеві знову повернуться до влади, що робити далі? Знову опинитися в тій самій ситуації, яку ми пройшли три роки тому. Ми знаємо проти кого боротися, але не знаємо за що. Поки ми не сформулюємо конкретний план дій, за що ми боремося, доти не варто провокувати народні рухи.
– Які шанси має «Народна Самооборона» досягти своєї мети. Вона буде домагатися розпуску парламенту?
– Якщо це технологічна політична авантюра, то шанси погані, якщо це прагнення організувати якусь ініціативу захисту прав громадян, то шанси є. Можливо, «Самооборона» буде ставити вимогу розпуску парламенту як певний політичний фетиш. Однак є більш серйозні політичні гравці, які набагато ефективніше будуть просувати цю тему. Це і БЮТ, і Партія регіонів, і «Наша Україна».
– Скільки ще проіснує «ПОРА» як партія?
– Довго, оскільки «ПОРА» створена не вчора і навіть не у 2004 році. Вона має історичну тяглість від революції на граніті 1990 року. Багато знаменитих львів’ян були учасниками тих подій: Маркіян Іващишин, Андрій Рожнятовський і багато інших. Потім цей рух трансформувався в комітет «За правду», пізніше – у Громадянську кампанію «ПОРА», яка згодом перетворилася у політичну партію. Наші позиції міцні.
– Чому депутати Пори у Львівській міській раді не підтримали пропозицію Юлії Тимошенко про зниження тарифів? Проблема в Тимошенко?
– Не справа київських політиків коментувати діяльність уповноважених людей на рівні територіальних громад. Це сфера відповідальності депутатів, яких обрали львів’яни. Проблема, коли лобами стукають людей на локальному рівні, є в Києві. Люди так чи інакше змушені будуть платити за тарифи, питання тільки у тому чи з власної кишені, чи з міського або Державного бюджету.
– Хіба «ПОРА» не хоче, щоб люди платили за меншими тарифами?
– Я хочу, щоб люди не менше платили, а більше заробляли. Саме таким є шлях реформ. Погано, що політики в Україні говорять про зменшення тарифів, а не зростання зарплат і пенсій.
– В якому регіоні «ПОРА» має найпотужнішу структуру?
– Це, безперечно, Львівська область.
– Тоді «Пора» – це львівська партія?
– Ні, ми маємо структури в багатьох регіонах, але на Львівщині наші осередки найчисленніші. «ПОРА» потужно представлена не менш як в семи регіонах.
– Чому зараз не видно активної діяльності «ПОРИ» – мітингів, акцій, протестів?
– Тому що «Пора» зараз перетворюється на змістовну політичну партію, що має запропонувати Україні реформи, а не лише протестні акції на вулицях. Тому зараз в партії йде розробка змістовного плану реформ. Моє завдання запросити до цього процесу провідних реформаторів Східної Європи, українських фахівців.
– Що треба зробити, щоб Президент зміг повернути політичну ініціативу у свої руки?
– Президент мав тих шансів дуже багато, і вони в нього ще обов’язково будуть. Глава держави повинен бачити своїм пріоритетом не боротьбу за повноваження, а ідеологічне панування. Йому треба запропонувати нації стратегічне бачення розвитку, тоді люди його підтримають.
– Ви вірите, що співпраця БЮТ і «НУ» – це надовго?
– Я вірю, що з приходом нової команди до керівництва «Нашої України» треба очікувати на позитивні зміни у цій партії. Я надзвичайно високо ціную Кириленка, і як людину, і як професіонала, те саме можу сказати про Яценюка.
– На наступних виборах «ПОРА» піде як окрема політична сила чи у блоці? До кого приєднаєтеся...
– Коло однодумців «Пори» формуватиметься з політичних сил, що мають близьке до нашого політичне бачення, тобто, до нашого плану національного прориву. На рівні політичних брендів я не бачу таких однодумців, на рівні особистостей – можна шукати партнерів.
– Чи будуть дострокові вибори?
-Сьогодні ці шанси як ніколи високі. Але чи стануть ці шанси реальністю – важко сказати. Підставою для розпуску парламенту і проголошення дострокових виборів може стати рішення Конституційного Суду щодо визнання нелегітимності формування «антикризової» коаліції.
Прес-секретар ГП ПОРА
Мар'яна Почтар
(067) 509 57 36,
Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.
Обсудить новость на Форуме