07:24 21.12.2006 | Все новости раздела "ПОРА"
ПОРА змінюватись
Майдану виповнилось два рочки. День народження минув тихенько, так як минають уродини у хворої дитини. Відношення українців до Майдану неоднозначне. Хтось згадує його з захопленням, хтось сипле прокльони. Єдине, що об’єднує всіх, хто два роки тому порепаними від холоду губами кричав „Ющенко так!” – жаль. Жаль за надіями, що так і не втілились у життя, за втраченим часом, жаль, бо прагнули кардинальних змін, а натомість, за неписаною українською традицією, знову змінили шило на мило. Все вищесказане стосується нас, пересічних громадян, а от що думають про свою хвореньку дитину-революцію її батьки? Представники „Пори” перші виставили на майдані свій намет. Каськів, Юсов, Золотарьов – засновники „Пори”, три кити, на яких партія трималась під час Майдану і на яких тримається зараз. Це питання для них. В нас на гачку один з трьох китів – Андрій Юсов.
- З часів Майдану багато що змінилось, – каже Андрій Юсов. - Звісно, шкода, що люди, які стояли на Майдані і взяли владу у свої руки, віддали її Віктору Андрійовичу Ющенко, а він все провалив. За все, що зараз відбувається, ми маємо завдячувати саме йому. Потрібно багато чого змінювати, в тому числі і у „Порі”. Ні одну політичну силу з тих, що відстоювала нашу свободу на Майдані, не можна назвати ідеологічною. „Любі друзі” Ющенка? Про яку тут ідеологію може йтися? Схоже вони вже і не Ющенка. Юлія Тимошенко? До її партії входить чимало заможних людей, які переслідують свої цілі. БЮТ тримається не на ідеології, а на сильній харизмі свого лідера – Юлії Тимошенко. Я вважаю, що на сьогодні „Пора” залишилась єдиною ідеологічною партією. Політика нашої партії базується саме на ідеології, але навіть у „Порі” ідеологічна база ще недосформована.
Отже, прапори Майдану більше не майорять над Україною. Вони обвисли, перетворились на лахміття. Дивлячись на нашу сіру буденність, хочеться сказати словами Івана Котляревського: „...тут все поблідло і поблякло, нема ні місяця, ні звізд”. Помаранч вицвів, перетворившись на цитрину, якою ми наїли собі оскому ще за часів Леоніда Даниловича Кучми. Але Майдан все ж приніс свої плоди. Згадайте, скільки молодих сімей утворилось під час революції. Сім’я Андрія Юсова не виключення...
- Так, ми з моєю дружиною познайомились у 2002 році, а одружились у 2004. Вона була агітатором, агітувала за Ющенка. Моєму синові три місяці. Назвали ми його Мирослав. Спочатку хотіли назвати Віктором. Мене звуть Андрій, отже, вийшло б Віктор Андрійович, на честь нашого президента, але потім подумали і вирішили, що не варто. Назвали Мирослав. Хай Мир славить. Він у нас за гороскопом Лев, отже, вийшло таке незвичне поєднання, з однієї сторони агресивний знак зодіаку, з іншого - мирне ім’я.
Так, політика держави тисне на нашу свідомість. Зміни політичного курсу навіть на іменах наших дітей позначається. До речі, і в самій „Порі” багато що змінилось. Обрана нова політрада, у яку не потрапив жоден представник Західного регіону України. А між іншим, саме Захід „народив” „Пору”, саме тут Альма матір цієї політичної сили.
- Країна потребує змін і тому ми вирішили розпочати з себе. Не треба боятись динаміки. Ви, напевно, знаєте, що за цей проміжок часу „Пора” скликала з’їздів більше, ніж будь-яка інша політична партія. Це вже четвертий склад політради. Дійсно, до політради не увійшов жоден представник від Західного регіону, але ж серед членів політради є вихідці з заходу. Політрада – робочий орган партії, який перебуває у Києві, та західникам не слід хвилюватись з цього приводу. Ми добре пам’ятаємо заслуги Заходу перед партією.
Що ж, можливо зміни у „Порі” луною прокотяться по Україні і перетворять наше життя на казку. Хоча, більш казкового життя, ніж ми маємо зараз, навіть уявити тяжко. За кермом держави антикризова коаліція, яка, щойно захопивши владу, підняла ціни на комунальні послуги і спричинила кризу у кожній українській сім’ї. Президент розгублено споглядає, як у нього під носом дерибанять те, що ще не встигли захапати „любі друзі”. Казка тай годі, страшна казка.
- Якщо порівнювати наших політиків з казковими персонажами, то Янукович у мене асоціюється з Карабасом Барабасом. Міг би бути і Кащиком Невмирущим, але за статурою не підходить. А ляльки Карабаса Барабаса? Ляльок багато, половина українських політиків, якщо не більше. От Ющенко - це однозначно Пьєро. Сидить собі, такий розгублений, весь час плаче. Тимошенко? Ой, тяжко сказати, ні не відьма, в решті решт вона не є цілком негативним героєм. Луценко... Асоціацій, пов’язаних з зовнішністю виникає багато, але прив’язувати його до якогось казкового персонажа не візьмусь. Луценко в українській політиці фігура неоднозначна. А ось Азаров - це типовий сірий вовк. Тут у мене немає жодних сумнівів.
Як правило, народні казки закінчуються щасливо, але на жаль, не для всіх. От регіонали почали виправляти помилки помаранчевих. Яку казку це вам нагадує? Звісно, казочку про Червоний Капелюшок. Сірому вовкові лісоруби розпорюють живіт сокирою і звідти, як ні в чому не бувало, виходить напівперетравлена бабця. Цікаво, як вона тепер зможе жити довго і щасливо?
Або ось, новий варіант казки „Морозко”, який нещодавно появився на прилавках наших книжкових магазинах у вигляді книжки для найменших. Закінчується вона такими словами: „Приходить мачуха додому, бачить: на подвір’ї її донька мертва лежить”. І малюнок відповідний існує – донечка з синім обличчям. Це про нашу незалежність, до якої ми як до нерідної відносимось.
От якби таку казку вигадати, щоб всім добре було. Згадаймо булгаковського Шарікова, який твердо знав, що треба робити: „Взяти б все і поділити...” Звісно, це космічна дурість, але щось в цьому є...
- Тяжко дати пораду, скориставшись якою Україна та українці посали б жити краще. Змінювати треба свідомість. Найбільші зміни потрібні саме у площині культури взаємовідносин. Права одних повинні стати обов’язком інших. Акцент треба робити на захисті прав та свобод українських громадян.
Добра порада. Та хто ж буде захищати наші права та свободи у майбутньому? Яка політична сила доживе до наступних парламентських виборів? Звісно, що багато хто з пересічних громадян до наступних виборів може не дотягнути, хтось помре з голоду, хтось від холоду, хтось від розчарування. Але у великій грі пішаками завжди жертвують. Історія пішака цікава лише тоді, коли він стає королевою. Хто ж стане ключовою фігурою через п’ять років?
- Багато хто зійде з дошки. Появляться і нові фігури. Я вважаю, що свою самостійну гру забажають розпочати Кириленко та Яценюк. Катеринчук буде реалізовувати свій потенціал.
Можливо Андрій Юсов має рацію. Ера політичних динозаврів минає. НСНУ вже можна в „Червону книгу” заносити. Комуністи давно вимерли. Зараз в парламенті їх дух засідає. Регіонали? У цих шкіра товста, вони так просто не зникнуть. Звісно, за п’ять років ще встигнуть дров наламати і, можливо, у цьому буреломі і загинуть. Соціалісти? Вони приречені. Час життя соціалістичної партії рівно п’ять років – до наступних виборів. Хай Сан Саничу, учаснику всіх коаліцій, дякую скажуть. Може вижити партія Юлії Тимошенко, яка, сидячи в окопах опозиції, відростить собі довгу шерсть, на кшталт шерсті в мамонта, і пристосується до нових жорстоких природних умов.
Щодо долі „Пори” Андрій Юсов налаштований оптимістично. Але до нової політичної ери ще далеко. Ще топчеться на українських ланах диплодок регіоналів, неповоротко борсається у політичному болоті бронтозавр НСНУ. Хижо виглядає хворих та поранених птеродактиль соціалістів. Хто головний ворог маленької „Пори”, яку на парламентських виборах загнали до печери? На кого вона точить свою кам’яну сокиру?
- Ідеологічними противниками „Пори” на цей момент є члени антикризової коаліції - регіонали та комуністи. Ми у різних політичних площинах, і навряд чи зможемо знайти спільну мову. Вважати своїми союзниками НСНУ чи БЮТ ми також не можемо. Всі ми пам’ятаємо, як перед парламентськими виборами і нашоукраїнці і б’ютівці мочили „Пору”. Ми будемо прокладати свій курс. Можливо, ми знайдемо собі союзників серед політиків нової ґенерації. Ми розуміємо, що провал на парламентських виборах - це тільки наша провина. Підлягає сумніву, чи оправданий був наш союз з ПРП. Надалі ми будемо дуже відповідально відноситись до підбору союзників.
Отже, Майдан відшумів, час політичних бліц-криків минув. Піонери майдану готуються до затяжної позиційної війни. Те, що ми зараз маємо в Україні Андрій Юсов охарактеризував одним словом – „жах”. Готуючись до тривалої і нелегкої боротьби, Юсов читає книги майстра horror-жанру Стівена Кінга, проводячи аналогії між сюжетами книг письменника та подіями, що відбуваються у нашій країні, та іноді стріляє з друзями у тирі. Каже, що часом у нього виникає бажання взяти рушницю та стрілити в якогось політика, та розуміє, що часи, коли відносини виясняли зі зброєю у руках, давно минули. Це не наш метод. Вистачить, навоювались. Після кожної революції приходить час перековувати мечі на орала і шукати тих, хто погодиться цими оралами працювати.
Влад Якушев
Обсудить новость на Форуме