22:24 20.07.2006 | Все новости раздела "ПОРА"
Член політради партії ПОРА Андрій Юсов: «Якщо Кушнарьов не сепаратист, то я марсіанин»
Один мій знайомий, якого, м’яко кажучи, не можна віднести до симпатиків «помаранчевих», нещодавно сказав про «ПОРУ»: «Коли був Майдан, ці хлопці дійсно боролися проти кучмівського режиму, а зараз «ПОРА» перетворилася на якусь мітингову організацію, котрою користуються всі, кому заманеться». Один із найвідоміших активістів «ПОРИ» Андрій Юсов відкидає такий погляд на свою партію й запевняє, що вона залишається принциповою автономною силою.
- «ПОРА» завжди оприлюднювала свою точку зору, вона піддає критиці всіх незалежно від їхнього «кольору». Щодо сьогоднішнього формату, то, напевно, це є партія-рух. Громадянська сила припинила своє існування після Помаранчевої революції, тепер ми - політична партія, але сучасна ситуація диктує такі умови, коли ми вимушені повернутись до активної громадянської позиції, заходів прямої дії, також і на вулицях.
- Після того як Блок «ПОРА» - ПРП» провалився на парламентських виборах, «ПОРА» запам’яталася хіба що відомою акцією у Феодосії та заявами щодо намагань депутата російської Держдуми Рогозіна повернути Севастополь під юрисдикцію РФ. Наскільки комфортно ви зараз почуваєтеся в наметовій стихії?
- Я, відверто кажучи, себе дуже погано почуваю, тому що з моменту Помаранчевої революції не було нормальної паузи, коли можна було відпочити, відновити сили, і це стосується всіх активістів «ПОРИ». Тим більше що літом у людей природне бажання не стояти на вулицях із пікетами, а займатися власними справами. Але, на жаль, політики, яким громадяни довірили справу управління країною, не виконали це завдання й склалася така ситуація, коли країна не має ні Конституційного Суду, ні уряду, ні Верховної Ради, яка б ефективно працювала, тому ми знову тут. З одного боку, це наше поле, тому що в таких акціях ми почуваємося достатньо комфортно, але, із другого боку, не хотілось би, щоб так усе було. Коли ми свого часу були на Майдані й своїми діями опосередковано допомагали Ющенку, ми й уявити собі не могли, що зараз відбуватиметься те, що відбувається. Це якесь дежа вю 1917 року Української Народної Республіки, коли українці мали колосальні можливості, щоб відродити державу, і крок за кроком їх утрачали.
- То що ж сталося, на вашу думку?
- Якщо казати про механічні речі, то це - неготовність працювати в умовах парламентсько-президентської республіки, неможливість психологічно відмовитися від стану опозиції, коли Тимошенко, будучи при владі, діяла як опозиціонерка незрозуміло стосовно кого. Той же Зінченко... Уся тримісячна мильна опера про «помаранчеву» коаліцію - це історія ультиматумів. З боку Тимошенко, «Нашої України», Мороза. Коли «помаранчеві» раптом захотіли приватизувати комітети, які споконвічно належали опозиції, - це був справді нонсенс. Я - політичний опонент Партії регіонів, але зрозуміло, що, наприклад, Комітет захисту прав людини не повинен належати владі. Напевно, це брак досвіду. Із другого боку, я вважаю, що основна відповідальність сьогодні все ж таки лежить на Президентові. На момент, коли він зайняв цей пост і ще не набула чинності конституційна реформа, він мав усю повноту влади, щоб правильно розставити акценти. Тоді б Порошенко не став секретарем РНБО і відповідно не було б тієї гучної відставки. Сьогодні Президент є фактично єдиним легітимним центром влади в Україні й має бути джерелом стабільності та захисту конституційного ладу, а не джерелом дискусії.
- Ви сказали, що на Майдані опосередковано стояли за Ющенка. Але зараз так складається, що опосередковано стоїте тут за Тимошенко, оскільки ви - за розпуск парламенту, а БЮТ - єдина велика політична сила, що також цього вимагає...
- Я розумію, що тактично їй вигідні перевибори. Ну що я можу зробити, якщо Тимошенко дійсно останнім часом займає послідовнішу позицію, ніж «Наша Україна»? Хоча кучмістів і політичних проколів вистачає і там, і там. Перевибори мають бути серйозним уроком для всіх. Цього разу виборець буде досвідченішим та розчарованішим. Цього разу в списках не має бути людей, які через найменші хитання тікатимуть із фракції. Мають бути чіткі й швидкі переговори не заради розподілу посад, а задля якихось інших цілей. Тому не думаю, що перевибори будуть дуже легкими для тієї ж Тимошенко. Якщо в цій політичній боротьбі демократичні сили знову не зможуть домовитися, це буде поразка для всього громадянського суспільства.
- «ПОРА» братиме участь у таких виборах?
- Однозначно. Поки що не можу сказати про форму, у якій братимемо участь. Зараз ми кажемо, що в разі дострокових виборів має бути сформоване об’єднання всіх демократичних сил. Якщо його не буде, вибиратимемо інший формат.
- Чим конкретно вас не влаштовує «широка коаліція» в парламенті?
- Це має не влаштовувати не мене, а того ж Єханурова, який ішов на вибори під гаслом «Не зрадь Майдан!». Тобто недопущення до влади тих людей, які 15 років керували країною, довели її до певного стану й зараз хочуть поновити контроль. Зайве підтвердження того - активізація політичного банкрута Кучми, який дозволяє собі давати якісь оцінки. Людина, за якої Ахметов заробив 12 мільярдів доларів, нічого не має права говорити, він має дякувати демократичній (можливо, навіть занадто) українській владі, що перебуває на волі.
- Але зараз від багатьох «помаранчевих» можна чути думки, що Янукович пройшов очищення опозицією...
- Згадайте інцидент із журналістами СТБ. То це відомий випадок, а є багато речей, що трапляються в регіонах, і спроби провокацій, що відбуваються там у наметових містечках... Усе це нікуди не може дітися за такий короткий проміжок часу. Щоб відбулось очищення, потрібно визнати помилки, а в цих людей є тільки бажання реваншу. Вони порушували закон і, якщо із цим не погоджуються, то хай подають на мене в суд. Довести, що Ківалов порушував закон, можна, інша річ, що Генпрокуратура на чолі зі ставлеником «донецьких» Медведьком та його попередником Піскуном цим не займалася та брала гроші за це. Колесников зараз радіє, що проти нього закрито кримінальну справу за фактом здирництва, але це тільки один факт, і то деякі ключові свідки там просто не з’явилися на допити. Якщо той же Кушнарьов не сепаратист, то я марсіанин, напевно. Ківалов каже зараз, що він демократ, а в Одесі півроку тому його охорона била активістів «ПОРИ». Ані визнання своїх помилок, ані політичної відповідальності я з їхнього боку не бачу.
- А якщо Президент нікого не розганятиме, а скаже «живімо дружно»?
- Почнеться відкочування від ідеалів Помаранчевої революції, буде ще більше розчарування в людей, які підтримали Майдан. А збереження такої коаліції стане просто останньою краплею в ставленні людей до політики як такої. Потім відбудеться політичний крах «Нашої України», очевидно, буде розкол у фракції.
- А які перспективи «НУ», скажімо, після розгону парламенту? Ми просто станемо свідками формування двопартійної системи - Партія регіонів та партія інших регіонів («Батьківщина»). Чи не призведе це до кінцевої поляризації країни, яку дещо стримувала президентська ланка «Наша Україна»?
- Ситуацію може виправити єдиний фронт демократичних сил. Ця коаліція буде не проти Партії регіонів, а за певні свої позиції. Розклад сил у результаті буде такий, як на президентських виборах-2004. Тобто невелика перевага демократичних сил (уже не називаю їх «помаранчевими»), і, безумовно, Партія регіонів матиме велику фракцію, але, гадаю, опиниться в опозиції. Узагалі на цих парламентських виборах відбулося багато цікавих речей. Наприклад, Партія регіонів поліпшила свої позиції в Полтаві, а БЮТ - у Криму. Безумовно, зараз політичні симпатії мають регіональний характер. Але всі - і Партія регіонів, і Тимошенко, і ми - зацікавлені в тому, щоб це подолати. ПР потрібно розширювати свій вплив на Центральну Україну, Тимошенко - на Південну Україну. Інша річ, що Партія регіонів помилково використовує карту розколу як постійний агітаційний крок. Гадаю, що все ж вона відмовиться від цієї риторики, розуміючи, що остання не вигідна для неї самої.
- А що жахливіше - примарна зрада ідеалів Майдану чи ще кілька місяців невизначеності й хаосу?
- З одного боку, хаос є, із другого - ВВП зростає. Економіці ніхто не заважає, Ахметову та Порошенку не вистачає часу для того, щоб загарбати нові підприємства, поставити палиці в колеса малому та середньому бізнесу. Це не означає, що все нормально в соціальній сфері (вже є тривожні сигнали), але це - ціна за демократичність, і Україна повинна її заплатити. Я впевнений, що таким чином ми виховуємо націю, яка думає та яка дуже грамотно розбирається в цих процесах. На відміну від Помаранчевої революції, коли дивились або 5-й канал, або ТРК «Україна», зараз люди шукають різні потоки інформації. Сьогоднішня ситуація свідчить, що немає чорного та білого, і, таким чином, ми робимо колосальний ривок на шляху демократії, обганяючи Росію та Білорусь.
- Чекаєте провокацій у наметових містечках?
- Ми провокаціями не займаємося. У тій же Феодосії я просто не очікував того, що відбуватиметься. Там просто відсутні органи української влади, бо, перед тим як провести акцію протесту, ми заздалегідь попередили міліцію, СБУ. Міліція відмовилася захищати громадський порядок, і лише коли почалися сутички, вона нарешті почала будувати кордон.
- Кажуть, у Києві правоохоронні органи також дотримуються «політики невтручання».
- Правоохоронні органи вже бояться чіпати когось із політичних маніфестантів. Але невтручання та безконтрольність - різні речі. Ми кажемо правоохоронним органам: будьте в наметових містечках, стежте, щоб ні з якого табору не було жодної провокації. Власне, я на психологічному рівні панічно боюся бабусь, які ходять хресною ходою. Це абсолютно неконтрольовані люди зі скаженими очима, які можуть виконати будь-яку вказівку, навіть не замислюючись. Партії регіонів, гадаю, не потрібний піар із боку таких прихильників. Ситуація зараз контрольована, ми спілкуємося з комендатурою Партії регіонів, яка, очевидно, сама не зацікавлена в провокаціях. Але дурні завжди є.
- Звідки йде фінансування сьогоднішніх ваших акцій?
- Звідти, звідки й раніше. Якісь мінімальні речі задовольняють пожертви, котрі збирають на Майдані. Ми почали продзвонювати контакти, що збереглись із часів Помаранчевої революції. Це малий, середній бізнес Києва, Західної, частково Центральної України. Другого-третього дня люди самі почали телефонувати. Тут проблем немає: зі свідомістю малих та середніх бізнесменів - усе гаразд.
Обсудить новость на Форуме