19:12 25.05.2006 | Все новости раздела "ПОРА"
ІГОР КОЛІУШКО: «Адмінреформа потрібна, як повітря»
Після запровадження політичної реформи і проведення перших виборів за пропорційною системою в Україні склалася ситуація, що ставить чимало запитань до функціонування органів державної влади. За нових політичних реалій уряд - однопартійний чи коаліційний - вже не може бути власне технічним, бо твердо спиратиметься на парламентську більшість. Як тоді мають складатися відносини, скажімо, між Верховною Радою та судами, урядом та іншими інституціями, як повинен функціонувати Кабінет Міністрів, міністерства і відомства?
Багато актуальних, на наш погляд, питань порушив днями міністр фінансів України Віктор Пинзеник у статті "Зміна без змін", яку опублікував часопис "Дзеркало тижня". У ній йшлося про поліпшення функціонування гілок влади шляхом врегулювання стосунків між Верховною Радою і Кабміном, між парламентом і судами різних інстанцій, розширення повноважень Мінфіну, переходу від галузевої до функціональної структури уряду тощо. Пинзеник вважає, що Україна має унікальний шанс провести фундаментальні інституційні зміни у системі влади сьогодні, коли в країні формується правляча коаліція.
Про те, чи потрібні Україні зміни в системі влади і які саме, в ексклюзивному інтерв'ю "Поступу" розповів помічник Президента України, голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.
- Адміністративна реформа нам потрібна, як повітря, без неї про успіх інших галузевих реформ не може навіть йтися. Насамперед вона має стосуватися організації роботи Кабінету Міністрів, міністерств, розмежування політичних та адміністративних функцій в органах виконавчої влади. Відповідно до цього в країні необхідно запровадити політично нейтральну державну службу для здійснення адміністративних функцій. Водночас повинно відбуватися зміцнення місцевого самоврядування, розширення його компетенції і фінансової бази тощо.
- Як Ви ставитеся до пропозиції Віктора Пинзеника зробити уряд єдиним центром законодавчих ініціатив, оскільки законопроекти, які подали окремі депутати, часто виявляються "різновекторними"?
- Цього не можна запровадити імперативним шляхом, тому що згідно із Конституцією, право законодавчої ініціативи належить Президентові, Кабінету Міністрів та народним депутатам України. Але якщо уряд, а також Президент і його секретаріат працюватимуть ефективно і вчасно пропонуватимуть якісні законопроекти, то Верховна Рада на практиці може розглядати насамперед урядові або ж президентські проекти законів.
У парламентах багатьох держав, зокрема європейських, так і виходить, що вони розглядають понад 70 відсотків законодавчих ініціатив урядів і 20-30 відсотків законопроектів, поданих від груп депутатів або одноосібно. А це лише 10 відсотків від загального обсягу законопроектів членів парламентів. 90 ж відсотків їхніх ініціатив, як правило, взагалі не розглядають і вони навіть не потрапляють у порядок денний.
- А якби пропозицію щодо уряду як єдиного центру законодавчих ініціатив затвердили, чи не означало б це фактичну ліквідацію законодавчої влади?
- Законодавчу владу не можна ліквідувати - вона повинна ухвалювати закони. А хто готує законопроекти, це вже інше питання.
- Чи потрібна якась противага Конституційному Суду, який, як зазначає Пинзеник, блокує медичну, пенсійну реформи, не дозволяючи скасувати, наприклад, пенсії розміром 100-200 тисяч гривень? Може, між КС і парламентом повинен бути якийсь рефері?
- Конституційний Суд саме і є тим рефері, який визначає, як необхідно застосовувати статті Конституції. Якщо ми вважаємо, що ці статті застаріли і є несправедливими, давайте вносити зміни до Конституції. І власне Верховна Рада як законодавчий орган має можливість внести такі зміни, щоб вирішувати нагальні проблеми суспільства.
- Як Ви ставитеся до ідеї зменшення кількості депутатів, щоб зменшити видатки на їх утримання, на що є багато нарікань, зокрема у пресі?
- Бюджет парламенту на тлі загальних проблем, які доводиться вирішувати державі, - це копійки. Насправді, депутати, які там працюють, не повною мірою представляють суспільні прошарки населення. У парламенті бракує достатньо кваліфікованих і компетентних у різних сферах людей, щоб забезпечувати проходження різних законопроектів. Тому зменшення чисельності Верховної Ради України абсолютно недоцільне. По-перше, порівняно з витратами, наприклад, на виконавчу владу, бюджет парламенту - це, мабуть, десяті відсотка. А по-друге, (і найважливіше!) не можна оцінювати ефективність і діяльність такого суспільного інституту витратами на нього. Якісна влада ніколи не буває дешевою, а дешева влада не може бути якісною. Це - аксіома.
- А чи не доцільно, щоб бюджет Верховної Ради затверджували не самі депутати, а, наприклад, Президент?
- Парламент ухвалює закон про державний бюджет для всієї країни, в якому є стаття видатків і на цей орган законодавчої влади. Тож ніхто інший, крім парламенту, не може цього робити.
- Що Ви думаєте про пропозицію побудови міністерств не за галузевим, а за функціональним принципом, адже ледь не кожне відомство має свої навчальні заклади, лікарні тощо?
- У самому вашому питанні вже закладена суперечність, бо якщо б всі лікарні чи навчальні заклади були у віданні Міносвіти чи Міністерства охорони здоров'я, вони, навпаки, були б сконцентровані у галузевих міністерствах. Вся освіта і охорона здоров'я, на мою думку, і справді повинна бути концентрована у галузевих міністерствах. А от перехід від галузевих міністерств до функціональних - просто нісенітниця, бо він просто неможливий. Міністерства завжди і у всіх країнах мають і галузевий, і функціональний компонент. В одних міністерствах більше галузевих ознак, в інших - міжгалузевих, тобто тих, які в літературі називають функціональними. Розподіл органів державного управління за якимось одним із цих двох принципів не можна здійснювати тотально.
Валерій Подолинний
Обсудить новость на Форуме