18:16 18.06.2007 | Все новости раздела "Партия Регионов"

Ганна Герман: «Якщо помаранчеві цінності дають можливість вказувати пресі, кого підтримувати на виборах, а Президенту – визначати формат коаліції ще до виборів, то причому тут демократія?»

На запитання кореспондента УНІАН відповіла народний депутат, член парламентської фракції Партії регіонів Ганна Герман.

- Ганно Миколаївно, я слухала Ваш виступ у Верховній Раді щодо прес-конференції Президента. Президент дав досить високу оцінку Рінату Ахметову, відповідаючи на запитання щодо його ролі у врегулюванні ситуації та формуванні рішення Вашої політсили йти на дострокові вибори. Чим зумовлені Ваші емоційні реакорди щодо слів Президента?

- Я дуже рада, що Президент врешті-решт зрозумів, що Партія регіонів є конструктивною, що вона завжди працювала на єднання країни, на порозуміння між двома частинами України. А моя іронія стосувалася того, що Президент так довго не міг цього збагнути. Згадайте, як переслідували наших лідерів, як їм влаштовували обшуки, ганьбили по телевізору. Добре, що хоч тепер зрозуміли, що наші лідери державники й відповідальні політики.

Я ще хотіла б, аби Президент зрозумів: у нас чимало таких людей, яких турбує доля держави і які справді багато для цієї держави роблять. Рінат Леонідович – один з них. Тому нас так вражає, коли Президент окреслює словом «демократичні сили» лише опозицію. Це – неправильно, це не по-президентськи, не по-державницьки, і це врешті-решт не відповідає фундаментальним демократичним засадам. Не може Президент будь-якої країни визначати: одна частини України – демократична, друга частина –недемократична. Бо виходить, що люди, які нас обрали (а це понад 32 відсотки), не демократи? Вони не підтримують демократичний розвиток України? Це хибний постулат, я сподіваюся, що Президент від такої монополії на слово “демократія” відмовиться.

- Домовленості з Рінатом Ахметовим включали ще якісь пункти, чи тільки те, що стосується виборів?

- Я не була на жодних переговорах, але знаю позицію Ріната Леонідовича. Він її не раз висловлював, зокрема, і в розмові зі мною: Рінат Леонідович – за компроміс, за стабілізацію в країні. І цю його позицію поділяє вся наша політична сила.

- Ганно Миколаївно, коли кілька років тому Ви пішли працювати прес-секретарем тоді Прем’єр-міністра Віктора Януковича, усіх зацікавило: як могла зважитися на такий крок демократка, врешті-решт, інтелектуалка? Люди регіону, де Ваша сила має найбільшу підтримку, дуже відкриті й щирі, але бізнес та партійні еліти звідти доволі специфічні. Чи стали Ви «своєю» у цьому середовищі? Чи добре в ньому почуваєтеся?

- Не розумію, чому Ви називаєте їх «специфічними». Може, ви мислите якимись неприйнятними для демократичного суспільства категоріями й штампами? Цей стереотип, який був створений пресою на замовлення помаранчевих політтехнологів, треба руйнувати. Це ділові люди демократичних переконань, прагматичні, високі професіонали. І я дуже багато чого в них навчилася. Я навчилася в них терпимості до іншої думки, навчилася не бути категоричною, навчилася того, що дане слово не можна порушувати. Серед тих людей Янукович, Ахметов, Колесников, Богатирьова, Пригодський... Я назвала б ще низку людей, що мені дуже симпатичні у середовищі цієї еліти, яку ви чомусь називаєте специфічною...

- Представники цієї еліти можуть розвернутися й піти з інтерв’ю, грубо осмикнути фотокореспондента, врешті-решт – ударити журналіста...

- Той, хто може вдарити журналіста, не належить до еліти нашої партії. Ті, хто розвертається і йде з інтерв’ю... я вам скажу більше... Якби я не була в минулому журналісткою, то після того, як ви назвали нашу еліту специфічною, я теж розвернулася б і пішла. Просто я розумію, що журналісти теж часом живуть стереотипами, вони теж люди, їм властиво помилятися. Тому я з розумінням підійшла до ваших слів, але якби на моєму місці був хтось інший, він міг би піти з чистим сумлінням. Якщо журналіст має таке упередження до того, кого він інтерв’ює, то він не є об’єктивним. А необ’єктивним журналістам не обов’язково давати інтерв’ю. Можна піти з інтерв’ю, якщо ти бачиш, що це замовна технологія, що журналіст необ’єктивний, що він переслідує чітко поставлену редактором мету, а не мету об’єктивно інформувати суспільство.

- Я пам’ятаю, історію з Олегом Калашниковим, який побив журналістів. Ви тоді сказали: якщо Калашникова не буде покарано, то ви покладете мандат...

- Калашников був підданий моральному осудові нашої партії й усього суспільства. Випадок з ним став уроком для всієї політичної еліти. Я не казала, що Калашникова треба розіп’яти на хресті, я казала, що його треба покарати. Йому винесли догану на Політраді, усі ми його засудили, висловився Прем’єр-міністр з однозначним осудом його поведінки. Хіба це не кара? Для мене, наприклад, моральна кара є набагато важчим випробуванням, ніж фізична.

Більше того, це питання розглядатиметься на з’їзді партії. Я не кажу про те, що Калашников має бути виключений з партії. Це не мені вирішувати. Але я вважаю, що він був покараний нашим осудом, а суспільство дуже виграло від того, що ця вся історія набула публічності. І тепер жоден політик не може собі дозволити подібної поведінки щодо журналістів.

- Ганно Миколаївно, Ваша партія готується до виборів. Чому Ви ще у Верховній Раді, а не їдете боротися за електорат на місця?

- Я – депутат Верховної Ради, я не складала своїх повноважень, і я працюватиму в парламенті доти, доки парламент буде працювати. Парламентська трибуна дає можливість висловлювати свої думки. Учора після щоквартальної прес-конференції Президента я написала свої коментарі і всюди розіслала їх, але майже ніхто їх не надрукував...

- Даруйте, але УНІАН їх надрукував.

- Пробачте, але мало хто, крім вас, надрукував. А треба , щоб громадяни знали думку всіх сторін, щоб у нас було демократичне суспільство, щоб ми мали трибуну, з якої кожен міг би висловити свою позицію. Парламентська трибуна надається для того, щоб вільно висловлювати думки.

- Ви під час кризи сказали таку фразу: краще два Віктори й одна Україна, ніж дві України й один Віктор. Багато хто з журналістів розвинув цю думку – про можливість територіального розколу. Але ж Ви походите з тих, чиї діди сиділи по лісах до 50-х, виборюючи цю незалежність, як Ви могли припустити таку можливість?

- Діди сиділи не по лісах, а по Гулагах...

Це дуже небезпечна думка – про те, що Україна може розколотися. Намагання узурпувати владу й не допустити порозуміння між двома Вікторами могло призвести до величезної біди, просто знищити результат колосальної праці багатьох поколінь, які боролися за соборність України. Небезпека поділу могла перекреслити четвертий Універсал, яким була свого часу проголошена незалежна соборна Україна. Ситуація висіла на дуже тоненькій нитці, і та нитка могла обірватися, тому що багато хто хотів не допустити порозуміння двох Вікторів. А не допустити цього – це не допустити порозуміння двох частин України, бо за кожною з тих частин, які ми називаємо регіонами, стоять і люди, які там живуть.

За моїм гаслом стоїть заклик робити все, щоб лідери завжди знаходили порозуміння, щоб не допустити розколу України. Це гасло для того, щоб допомогти двом лідерам порозумітися, щоб ми робили все, аби вони знаходили компроміс задля єдності, задля соборності.

- Ми нещодавно робили порівняльний матеріал про законотворчу активність фракцій. Спиралися на дані секретаріатів фракцій та офіційного веб-сайту Верховної Ради. Виявилося, що в середньому ваші депутати найменше законотворчо активні. Чи зважатимете на це, формуючі нові списки?

- Наш уряд при владі. І найбільше законотворчих ініціатив було від уряду. Ті люди, які працювали в парламенті, як і урядовці, ініціювали дуже багато законодавчих актів. Це – наш уряд, наша коаліція. Нема розриву між нами. Уряд подає законодавчі ініціативи, а ми їх підтримуємо. І саме ми прийняли пакет законів щодо вступу до СОТ, саме ми ухвалили соціальний пакет. Той, хто може сказати, що ми слабо працювали в парламенті, візьме гріх на душу, бо по суті коаліція і Партія регіонів витягнула на собі всю парламентську роботу протягом усіє цієї каденції. І це бачили всі. Усі бачили, як опозиція, кинувши законопроекти у Верховну Раду, більше не працювала й нічого не робила, щоб ці проекти були схвалені. Ідеться про результат, а не про спроби. Опозиція робила спроби, а ми дали результат. А результат нашої роботи в парламенті – це сотні дуже необхідних законів, без яких життєдіяльність держави була б неможлива.

- Десятки депутатів вашої фракції не підготували жодного законопроекту, і жодного разу не виступили з трибуни.

- Це абсолютно не означає, що вони не працювали в парламенті. У нас чітко поділені функції, у нас багато роботи, пов’язаної з людьми, у нас розділено функції з урахуванням того, до чого ти більше придатний. Є депутати, які дуже віддаються роботі з виборцями, годинами сидять над листами, турбуючись про конкретні проблеми конкретних людей. Інші депутати працюють більше над творенням законів. Але ми всі працюємо на один результат, і кожен чітко знає, яку функцію має виконувати.

- Чи ми побачимо в списках Партії регіонів Бориса Безпалого, який вийшов з «Нашої України»?

- Я не формую списки. Списки формує з’їзд партії. Думаю, однак, що Борис Безпалий сам не хотів би йти з Партією регіонів, бо він ніколи не мав нічого спільного з Партією регіонів. Я завжди Безпалому подавала руку. І тоді, коли він приходив на радіо «Свобода», на прямі ефіри, і тоді, коли помаранчеві були при владі, а ми – в опозиції, і тоді, коли вони були в опозиції, а ми – при владі. Тому що це – порядна людина. І якби це залежало від мене, я б запросила його в список. Бо він – парламентарій з колосальним досвідом, мужня людина, яка не боїться сказати те, що думає, навіть коли його мало хто підтримує. Я люблю людей, які йдуть проти течії.

- Кажуть, що Сергій Головатий так боронить юридичну чистоту дострокових виборів, розраховуючи на підтримку Прем’єра в отриманні посади судді Європейського суду...

- Головатий з першого дня існування українського парламентаризму в парламенті. І він не належить до людей кон’юнктурних. Якщо йдеться про Європейський суд, то я не знаю про таку обіцянку... Але й не бачу в Україні кандидатури більш гідної на цю посаду, ніж він. Головатий – профі високого класу, знає світ і зробив дуже багато, щоб Україна стала членом Ради Європи. Це особистість, це фігура, моральний авторитет і дуже цікавий та перспективний політик. Головатий належить до тих людей, котрі завжди мають на меті захист демократичних засад.

- Оці потуги в парламенті відтворити кворум виглядають дріб’язково й печально. Хіба не в дусі Партії регіонів – домовлено – зроблено (ідеться про дострокові вибори)?

- У дусі Партії регіонів – дотримуватися закону. Верховенство права – це наш головний пріоритет. До того ж ми повністю виконали все, що обіцяли.

- Свого часу мені сподобалась максима: успіх цієї влади залежить від того, чи прийняла ця влада цінності Помаранчевої революції...

- Борони Боже. Якщо цінності Помаранчевої революції це те, що робиться сьогодні, – тиск на Конституційний суд, переслідування людей, незаконні звільнення, заяви Президента про те, що він зробить усе, щоб Цушка притягти до відповідальності... Якщо помаранчеві цінності дають можливість вказувати пресі, кого підтримувати на виборах, а Президенту – визначати формат коаліції ще до виборів, то причому тут демократія? Чи не вважаєте, що коли такі підходи візьмуть гору, Україна скотиться до гіршої ситуації, ніж та, що була за Кучми? Коли нищиться Конституційний Суд, коли тричі на добу Президент змінює голову УДО, коли Генпрокурору дають вказівки садити за грати суддів КС... Я починаю боятися таких «демократичних» принципів.

- Період протистояння та конфлікту важко аналізувати, на Майдані відстоювалося інше...

- Відстоювалося на словах. Коли помаранчеві прийшли до влади, безпідставно переслідували людей... Десятки тисяч людей... Мого чоловіка, наприклад, викинули з МЗС (він працював тоді радником у посольстві Грузії) тільки тому, що я була в опозиції. Це було одразу ж після того, як помаранчеві прийшли до влади.
Станові демократії в Україні зараз можна дати, на жаль, низьку оцінку.

- Ваша політична сила знову йде на вибори з антинатовською риторикою та з вимогами двомовності...

- Вибори ще не почалися. І кампанія ще не почалася. А ви вже знаєте, яку риторику ми вживатимемо.
Звідки ви це взяли?

- Читала інтерв’ю ймовірного керівника вашого передвиборчого штабу.

- Ще з’їзду не було. З’їзд визначає стратегію, виборчі гасла й те, з чим ми підемо до людей. Я все-таки чекатиму з’їзду, і лише після з’їзду даватиму коментарі.

- Якою буде поствиборча коаліція?

- Давайте дочекаємося виборів. Поки що дуже ефективно діє коаліція національної єдності.

- Російський політтехнолог Ігор Шувалов, з яким ви працювали на президентських виборах, не приховує, що перебуває в Києві і співпрацює з вашим штабом. Чи нам знову чекати плакатів з поділом України на три частини та інших брудних провокацій, які замислювалися під час попередніх кампаній російськими технологами?

- А хіба пан Шувалов вчинив якийсь злочин, щоб приховувати місце свого перебування?

Щодо штабу... не можу сказати, у якому штабі працює пан Шувалов. Наш штаб, штаб Партії регіонів, поки що не створений.

Источник: Партия Регионов

  Обсудить новость на Форуме