20:00 13.06.2007 | Все новости раздела "Партия Регионов"

Тарас Чорновіл: Президент показав, що він абсолютно не є готовим бути демократичним лідером європейської держави

- Сьогодні мені довелось здійснити акт свідомого самопочування, я вперше в своєму житті від початку до кінця, всі півтори години, прослухав промову Президента. Кілька разів ловив себе на бажанні вишукати ті слова, які б характеризували Ющенка як зрілого політика, як вождя всієї нації. Бо подобається він мені чи не подобається, що б він там не робив, ми все-таки повинні в ньому, так би мені здавалося, бачити Президента всієї країни, як одного з символів цієї держави: поряд із прапором, гербом, гімном. На превеликий жаль, я не знайшов відповіді на питання у цьому його виступі, тим більше анонсованим під такою красиво назвою, що мала б показати певні основи якогось нового усвідомлення, нового формування політики Президентом і його Секретаріатом. Я не знайшов таких даних, які б могли свідчити, що в Україні дійсно після двох років шукань з’явився Президент і Лідер всієї нації. Я почув замішаний на широко світоглядних оповідях виступ закомплексованого лідера опозиції – не більше. Там була суміш відверто передвиборних пасажів, вони проглядалися в багатьох речах, причому навіть в дорученнях певним політичним силам взяти ті чи інші речі на озброєння, і вже фактичне анонсування – от хто, мовляв, візьме чи не візьме отакі-то електорально вигідні тези, прямі жорсткі випади проти своїх політичних опонентів досить-таки відвертою брутальною агітацією, приклеювання ярликів і тому подібне.

Фактично з перших слів можна було побачити певний правовий нігілізм, коли він почав говорити про те, що повноваження Верховної Ради завершені, питання закрите. Знаєте, оце „закривання питання”, мені здається, могло би стати адекватним, якби Україна була абсолютною монархією, або якби Президент України був прирівняний до Папи Римського і видавав би булли, які, відповідно, не піддаються критиці, тому що за доктриною католицької церкви Папа є непомильним, коли говорить у справах віри. У нас Президент України не є непомильним, коли говорить у справах держави. Ми не є автократичною монархією, а Президент не є лідером церкви і не є Богом. І його укази обов’язково повинні будуватися (це чітко написано в Конституції) на Конституції і законах України. Тому заяви про те, що ВРУ вже не є дієздатна, які сьогодні черговий раз прозвучали, віддають відвертим правовим нігілізмом. Доти, доки не завершено правові механізми цього процесу, доки не „обнулені” списки, доки у Верховній Раді є реально більше 300 депутатів або є можливість поповнення Верховної Ради не за рахунок виборів, а за рахунок входження подальших депутатів зі списків БЮТ чи „Нашої України”, такі заяви віддають, відверто кажучи, авторитаризмом.

Президент опустився до дріб’язкового зведення рахунків з політичними опонентами. При тому всьому, що я можу теж критично ставитись до своїх колег з Коаліції, але я собі ніколи, навіть будучи найжорсткішим опонентом Соціалістичної партії, не дозволяв принижувати себе тим, щоб робити випади проти Олександра Мороза на рівні особистої образи. Президент собі це дозволив. На зразок заяв, що „це – останній прихід до влади Мороза”, щодо Цушка: „я зроблю все, щоб ця людина відповідала перед законом”. Ти – Президент, ти маєш робити все для того, щоб в країні виконувалась Конституція. А чи має відповідати Цушко перед законом – для цього є Генеральна Прокуратура, для цього є суд, і вони мають зробити все, щоб була встановлена правда у відношенні цих питань: чи має відповідати Цушко, чи Гелетей, чи відповідати має ще хтось. І тут Президент також показав, що він абсолютно є не готовий бути демократичним лідером європейської держави. І це сумно. Вражає та знову наївна віра Президента в те, що після позачергових виборів кардинально оновиться парламент, що позачергові вибори – це якась панацея від усіх тих бід, які є зараз в парламенті. Всі ми прекрасно розуміємо – парламент не є святим. Але він є відображенням тієї країни, того народу, який представляє. І мені здається, є набагато кращим, набагато адекватнішим, у чомусь набагато демократичнішим, ніж Президент, який часто забуває, якою країною він керує. Але коли Президент зараз, скидаючи весь бруд на існуючий парламент, заявляючи про корупцію в ньому, наївно розказує, що наступний парламент буде такий чистий, в мене одразу виникає запитання: Ви ж самі, пане Президенте, підтверджуєте - ті ж самі політичні сили будуть в парламенті. І Ви ж таки прекрасно бачите, що і у Ваших політичних силах, які сьогодні Вас підтримують, які є в опозиції – і в БЮТ, і в „Нашій Україні”, – будуть ті самі люди, так само будуть продаватися місця, так само будуть просуватися владою „любі друзі”, які вже зганьбилися під час попередньої каденції. Як після цього ми маємо оцінювати Президента, який наївно сам собі і всьому народові України по-шаманськи навіює: „все буде прекрасно, як тільки проведемо дострокові вибори, все буде чудово”.

Вражає так само постійне протиставляння, як він говорить, „демократичних сил” і „сил минулого України”. Це – зайвий раз доказ того, що Президент так і не засвоїв того, що означає керувати, бути відповідальним за долю всієї держави. Він і далі демонструє себе як лідер. Сьогодні, можна сказати, він переможець у кастингу на лідера опозиції. Він фактично перевершив Юлію Тимошенко у захопленні електоральних симпатій саме опозиції, але саме як однозначно визнаний лідер опозиції, а не країни. Замість об’єднувати всіх, він і далі навіть у своїй риториці постійно розділяє тих, хто йому „любі” – обов’язково демократичні сили, тих, хто йому чужі – „сили минулого”. І після цього той слабенький реверанс, мовляв, він змушений рахуватися з виборцями тих сил, які йому не „любі”, що набрали біля половини місць в парламенті, не міняє ситуацію.

Президент розколює Україну, він не готовий бути Президентом України. Він є президентом опозиції і не хоче бути Президентом всієї країни. Після сьогоднішнього виступу перед журналістами він відкрито розпочав тему про зняття депутатської недоторканості. Оскільки ця тема була дуже конкретизована, в мене теж виникло до нього кілька запитань. Пане Президенте, а Ви не знаєте про те, що такі заяви про політичний процес зняття недоторканості є звичайний голий популізм? Ним займалися чимало депутатів у Верховній Раді, знаючи, що б вони не заявляли про зняття депутатської недоторканості, доки діє норма Конституції (а ця норма вища за будь-які політичні заяви), ця недоторканість знята не буде. І жодна генеральна прокуратура просто так відкрити по цих людях справи не зможе. Тому необхідно пройти весь конституційний процес. Саме на ньому Президент зосередився найменше, а найбільше говорив про політичний процес зняття недоторканості. Ні слова не сказано про те, а в чому має бути суть зняття цієї недоторканості. Це знову риторика в стилі Юлії Тимошенко. А депутату, який відстоює права своїх виборців з трибуни в парламенті, який вносить законопроекти, що неприємні Президенту, голові Управління державної охорони, ще якійсь структурі, треба гарантувати недоторканість тільки і виключно з тих пунктів, у яких саме він виконує свої депутатські повноваження.

Президент так боїться, що є недоторканими депутати парламенту, але чому ж він не хоче згадати про необхідність зняття недоторканості самого Президента? Сьогодні депутатів притягнути до відповідальності, в принципі, не так вже й важко (мусить бути адекватне подання Генпрокурора, після чого достатньо 226 голосів, щоб депутата можна було притягнути до відповідальності). Я хочу нагадати, що на моїй пам’яті Верховна Рада тільки один раз відмовила Генпрокуратурі – по справі Юлії Тимошенко. Тоді Генпрокуратура дуже погано підготувала подання. В усіх інших випадках Верховна Рада виконувала побажання Генпрокуратури. Що ж до Президента, то він обкладений такими нормами Конституції і рішенням Конституційного Суду, що його притягнути практично неможливо (три чверті парламенту необхідно). Чому ж Президент не хоче зробити крок назустріч і зняти недоторканість з усіх?

Президент дякує керівникам РНБО за добру працю. Але він забув сказати, що цей орган утримується за рахунок державних коштів не для того, щоб виконувати політичні функції, для яких він поставив спеціально нинішнє керівництво РНБО, а це є орган, який має допомагати Президенту здійснювати роль верховного Головнокомандувача і координувати діяльність силових структур. В даний момент Президент розказував про політичне значення, про політичну роль РНБО. Цим він демонструє свою зневагу до конституційного визначення ролі цього органу, і коли він перетворюється на політичний орган, то наступним кроком буде перетворення його на жандармський орган.

Викликає сумнів фраза Президента щодо Генерального Прокурора. Мовляв, я поговорив з Генпрокурором, і Генпрокуратура починає робити висновки. В будь-якій іншій цивілізованій країні після однієї такої фрази можна починати процедуру імпічменту, адже в цій фразі закладено відвертий тиск на силову структуру, яка є окремою і яка не підпорядкована напряму Президенту.

Дуже неприємно вразила передвиборна та дешева риторика щодо бюджетних і соціальних проблем. Мовляв, щодо бюджетних надходжень – тільки завдяки йому, прекрасному українському Президенту, вдалося вирвати в Уряду, який, мовляв, хотів пустити ці гроші не на погашення соціальних виплат, а на якісь особисті персональні цілі. Це дійсно риторика дешевої виборчої кампанії, причому вона в Президента вийшла слабенько, він показав себе, в даному випадку як слабкий учень Юлії Тимошенко.

Президент демонструє внутрішню психологічну ущербність, яка завжди виражається бажанням продемонструвати, що весь позитив іде обов’язково від нього, а все зло - від його опонентів.

Президент не забув сказати про роль оборонного блоку НАТО. Але він забувся про свій підпис під Універсалом, де написано, що вступ до НАТО має бути тільки за наслідком загальнодержавного Референдуму. І вже про НАТО починає знову говорити, як про річ, яка вже практично вирішена, і думка народу вже тут ніби й не потрібна.

Що стосується відповідей на питання, Президент присвятив дуже багато часу світоглядним темам: репресій, пам’яті про них, вивчення факту репресій, донесення їх до людей. Президент мав 2005-ого, половину 2006-го року абсолютну більшість у ВРУ для того, щоб втілити своє бачення, свої прагнення відстоювання історичних цінностей – він тоді цього не зробив. Чомусь він почав це робити тільки тоді, коли виконавча влада пішла з його рук. Вносячи такі питання, він свідомо наштовхує український політикум на пряме протистояння.

Щодо міжнародних відносин – Президент себе поводить так, ніби він тут не тільки правитель України, а й усього світу. Він заявив, що про міжнародні правовідносини Верховної Ради розмови ніким у світі вестися не буде. Вибачте, пане Президенте, у цьому питанні ніхто у світі Вашої думки питатися не буде, світ чітко визначений, у світі читали українську Конституцію, Венеціанська комісія її розглядала і робила свої висновки – позитивні і негативні. Світ прекрасно знає, що ВР у всій повноті своїх дій, у тому числі і в міжнародних відносинах, буде діяти до дня присяги нової ВРУ.

Щорічна сесія Парламентської Асамблеї ОБСЄ буде проходити в діючій ВР України в липні цього року. ПА ОБСЄ проводить свої сесії тільки в діючих парламентах і не проводить в парламентах, яких не існує. Тому Президент в цьому випадку продемонстрував колосальне нерозуміння норм міжнародного права.

Таким чином, попри деякі окремі гарні фрази, це все-таки виступ лідера опозиції і бажання відвоювати собі місце не першої особи держави, в моральному плані, не лідера нації, а десь якусь позицію, потіснивши когось, десь когось відштовхнувши.

Знаєте, якби ми були третьосортною африканською країною, можливо, це було б нормально, але Україна – європейська держава. Президент, який півтори години віщає до всього народу України з подібними тезами, викликає тільки почуття смутку і жалю.

Прес-служба Партії регіонів

Источник: Партия Регионов

  Обсудить новость на Форуме