17:45 26.04.2007 | Все новости раздела "Партия Регионов"
Заява Координатора парламентської більшості у Верховній Раді України Раїси Богатирьової
Резолюція ПАРЄ прискорила внутрішній український політичний діалог по виходу із кризи, яка була створена Указом Президента від 2 квітня 2007 року. У невідкладній процедурі діяв Конституційний Суд України. Після відкритої і публічної дискусії, під впливом жорсткого тиску на нього з боку опозиції, він перейшов в нарадчу кімнату для постановки правового вердикту. Його очікувала політична влада в Україні і світові демократичні інститути. Ми одночасно вели, здавалося б, плідний і перспективний діалог щодо пошуку політичних інструментів формування національного компромісу. Не дивлячись на те, що його умовою був ультиматум Президента - спочатку дострокові вибори, а потім компроміс - ми були готові його досягнути раніше, аніж буде виголошено рішення КС. Ми намагались розглядати вимогу Президента про дострокові вибори не шлагбаумом на дорозі в пошуках взаєморозуміння щодо виходу із політико-правового тупика, куди затягнув нас екстремізм опозиції, яка прагне реваншу.
Учора, 25 квітня, на спільному засіданні в Секретаріаті Президента політичних груп ми всі разом проявили готовність розглядати політичний компроміс як ключовий та інтегральний спосіб виходу на підписання широкомасштабного національного пакту примирення і розвитку між Президентом, Парламентом та Кабінетом міністрів. Сторони виходили на погодження, що його основою має стати рішення КС, але головними його чинниками мають бути політичні домовленості. Їх потрібно оформити через законодавчу процедуру шляхом прийняття низки відповідних законів у невідкладному режимі. Практично, ми почали обговорювати список та предмет спільних законодавчих ініціатив, які здатні розблокувати протистояння між гілками влади та Президентом, оформити нові політико-правові реалії для унеможливлення продовження конфлікту в політичній системі влади, забезпечити надійність і більш високу якість виборчого права і оформити концепцію змін до Конституції, яка стала би основою чесної і відповідної національним інтересам реформи політичної влади в Україні.
Указ Президента від 26 квітня 2007 року направлений на відмову від переговорного процесу. Його головною метою є також зрив конституційного процесу щодо права Президента поза Конституцією втручатися в діяльність гілок влади в Україні і розпускати виключно з політичних суб’єктивних мотивів Парламент.
Є велика небезпека використання влади Главою держави, отриманої з рук більшої частини українців, проти їх волі. Більшість із них вважає стабільність, надійність економічних і соціальних реформ, розширення бази демократії і постійне покращення стандартів якості життя, що є основою ідеології парламентсько-урядової коаліції, набагато важливішим цінностями, аніж нестабільність, хаос, втрата опори на законність, послаблення правопорядку, які пропонуються українською опозицією. Саме її інтереси новим Указом обслуговує Президент. Із точки зору української Конституції і домінуючого в демократіях принципу верховенства права, використання Президентом у цьому Указі норми статті 90, де вичерпно передбачені підстави щодо розпуску парламенту, є маніпулятивною юридичною і політичною технологіями. Таких підстав в природі діяльності Верховної Ради об’єктивно немає і не могло бути. Із точки зору політичної ціни цього Указу – це продовження практики ультиматумів і використання політичного мандата Президента для стимулювання жорсткої національної кризи. Ультиматум – це завжди шлях до узурпації влади. З точки зору суспільних інтересів – це виклик українцям, які не хочуть в своїй більшій частині брати участь у громадянському протистоянні. Вони стомились ходити під різними прапорами по вулицях і майданах Києва, вони хочуть бути з сім’ями, чекати підвищення зарплат і пенсій і жити в умовах гарантованої конституційної стабільності. Обов’язок Президента - забезпечити ці корінні цінності кожному з нас.
Дострокові вибори не є панацеєю від нечесної політики, реваншу і узурпації влади меншістю. Вони є ліками для хворої демократії тільки тоді, коли проводяться в умовах дотримання конституційних гарантій прав і свобод, реального використання принципу верховенства права. Все інше – псевдодемократія. Вона не може бути довготривалою і приречена жити в умовах цинічних і маніпулятивних технологій. На жаль, використовуючи професійних провокаторів і маніпуляторів, такі технологічні прийоми використовуються і для дискредитації ідеології та планів парламентсько-урядової коаліції. Неприхована неправда і брехня, агресія і підступна риторика все частіше лунає із ЗМІ і політичної трибуни. Вона направлена проти лідерів політичної більшості, всіх тих, хто об’єктивно займає позицію захисту Конституції та України як правової держави, вона використовується як зброя проти відкритої політики Уряду та парламенту. До такої провокації можна віднести і заяву Сергія Головатого з парламентської трибуни 24 квітня цього року, яка мала своєю метою почати розкіл парламентсько-урядової коаліції зсередини. Створити конфлікт у її солідарному керівництві.
Історія показує, що тиск на демократію, спроби її руйнування ультиматумами, приватизацію меншістю приречені. Український народ зробить свій вибір прогнозованою інвестицією в своє майбутнє: він знову віддасть більшістю перевагу Партії Регіонів. Ми готові до дострокових виборів. Але не готові на алтар української історії кидати розірвану Конституцію. Ми готові до компромісу і ще більше до консенсусу, але не готові, щоб його жертвою стали наші виборці і демократія.
Ми не сприймаємо Указ Президента як право Глави держави таким грубим і недемократичним чином вести дискусію з Парламентом, суспільством і сучасним, об’єднаним демократичними цінностями, світом. Ми вимагаємо від Президента України діяти виключно в межах його повноважень, що передбачені Конституцією України і демократичними процедурами. Повернення в лоно Конституції залишилось єдиним способом боротьби за українську державність, ефективну, віддану державним інтересам, політичну владу та права і свободи людини.
Часу для прийняття зважених, відповідальних перед нацією рішень залишається небагато.
Є ще шанс повернути для формування єдиної позиції політичної влади в Україні наш діалог. У його основі має лежати Конституція України, справедливість і відповідальність перед єдиним сувереном влади українським народом: Президенту - скасувати Указ і продовжувати будувати національний компроміс. Пам’ятаймо: спочатку було слово.
Обсудить новость на Форуме