14:31 04.04.2007 | Все новости раздела "Партия Регионов"
Виступ Прем’єр-міністра України В.Ф.Януковича перед представниками дипломатичного корпусу в Україні
Шановні пані та панове!
Після нашої останньої зустрічі пройшло близько півроку.
Як ви знаєте, за цей короткий проміжок часу Уряд забезпечив головне – стабільно високі темпи зростання економіки – близько восьми з половиною відсотків щомісяця, ціни - під контролем, подолано бюджетну кризу, покращується сальдо зовнішньоторговельного балансу.
В Україну повертаються інвестори. Ми підвищили зарплати і пенсії. Економіка одужує.
Це дозволило нам перейти до здійснення довгоочікуваних системних реформ, що перетворять Україну на сучасну конкурентоспроможну державу.
Програма цих реформ розроблена за участю найкращих вітчизняних та зарубіжних консультантів.
Ми плануємо розпочати широку презентацію цієї програми вже на наступному тижні.
Але на превеликий жаль, розмову сьогодні доводиться вести про інше.
Ви прекрасно володієте ситуацією, і тому немає потреби зайвий раз повторювати відому хроніку подій.
З свого боку, хотів би коротко зосередитись на найбільш принципових, з моєї точки зору, питаннях, з тим щоб залишити більше часу для ваших запитань.
Почну з головного: на моє глибоке переконання в Україні не було жодних об’єктивних підстав, які б виправдовували підписання Президентом Указу ”Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України”.
Стабільно розвивається економіка і демократія, функціонують усі державні інститути, ситуація керована.
Як ви знаєте, саме політичний діалог – це усталена форма спілкування мого Уряду і мене особисто.
В країні відбуваються жваві політичні дискусії. Політики мають, як кажуть, стовідсоткову можливість донести свою точку зору до громадськості через вільні засоби масової інформації.
Єдиним суб’єктивним джерелом, що живило напругу, був комплекс питань переходу від президентської до парламентсько-президентської форми правління.
Переходу не простого, часом болючого, але в цілому природного і демократичного.
Я неодноразово говорив на зустрічах з вами та у своїх публічних промовах, що в цьому процесі час від часу виникає потреба у тлумаченні Конституції. І це цілком природно.
Якщо представники гілок влади не можуть порозумітися між собою. І єдино можливий легітимний шлях зняти питання – отримати відповідне рішення Конституційного суду.
Лише він може давати обов’язкові для виконання тлумачення Конституції.
Було б логічно, якби маючи бажання розпустити Верховну Раду, але не маючи на те правових підстав, чи маючи сумніви - Президент України звернувся б до Конституційного суду для роз’яснення ситуації щодо можливості збільшення вже існуючої – наголошу на цьому особливо – коаліції.
На превеликий жаль, Президент натомість, вирішив скористатись цим більш ніж спірним питанням, для розпуску Парламенту у непередбачений Конституцією спосіб.
Адже стаття 90 Конституції України – єдина, що чітко визначає, коли Президент має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України. І вона взагалі не згадується в Указі Президента.
Змушений констатувати, що Президент Ющенко поставив власні інтереси вище інтересів України, його дії мають більш ніж сумнівні правові засади.
Ми не можемо сприйняти також форму, у якій це було зроблено. Уряд категорично відкидає мову ультиматумів, від кого вони б не виходили.
Ми – за спільний пошук компромісів в інтересах України та її народу, при якому не було б переможців і переможених.
Бо тоді перемога – це спільна перемога, а поразка – спільна поразка.
Досі не можу знайти відповідь на питання – чому у день оголошення Указу Президента про дострокові вибори зі мною особисто з боку Президента України не проводилось жодних консультацій.
Я мав декілька телефонних розмов з Президентом того дня щодо підготовки його візиту до Росії.
Розмовляв також з Секретарем Ради Національної безпеки та оборони. Про розпуск Верховної Ради – жодного слова.
На консультації Президента з лідерами фракції Верховної Ради мене або будь-кого з представників Уряду теж не запросили.
Виникає питання – чи шукали взагалі на консультаціях у Президента виходи з ситуації, чи все вже було заздалегідь відомо і сплановано?
Отже, хто винний у ситуації, що склалася і що робити далі?
Думаю, що всіх найбільше цікавить відповідь на друге питання.
Проте, спочатку відповім на перше. Насамперед, в контексті несправедливих звинувачень у намаганнях Уряду узурпувати владу.
Всі ви були свідками, що 26 березня 2006 року в Україні відбулись найбільш демократичні, прозорі та чесні вибори за всю нашу історію.
Партія регіонів здобула на них переконливу перемогу.
Заради вищих інтересів держави, об’єднання українського народу навколо європейського вибору, ми першими подали руку пропрезидентській партії ”Наша Україна”.
При цьому ми були готові піти на суттєві поступки.
Зокрема, погодитись з тим, щоб на посаді Прем’єр-міністра працював представник „Нашої України”.
Я і зараз переконаний, що це був би нормальний варіант суспільного розвитку України, при якому вдалося би уникнути непотрібних потрясінь та поляризації.
Президент зберігав би за собою реальні і суттєві важелі впливу як на Уряд, так і на політичну та соціально-економічну ситуацію в країні.
Мені досі не зрозуміло, чому погоджена з ”Нашою Україною” коаліційна Угода так і не була реалізована.
Як не був реалізований і другий унікальний шанс – приєднання ”Нашої України” до утвореної Партією регіонів, соціалістами та комуністами коаліції.
Як ви пам’ятаєте, представники від ”Нашої України” обіймали чисельні посади в Уряді, і не наша вина в тому, що вони пішли звідти.
Натомість ”Наша Україна” обрала інший шлях – перейти до опозиції та об’єднати зусилля з блоком Юлії Тимошенко.
Це їхнє право, їхнє рішення. Воно може подобатись чи ні, але це – реальність.
У цивілізованих демократичних країнах, до яких безперечно належить й Україна, роль опозиції дуже вагома.
Вона здійснює жорсткий контроль за владою, висуває власні пропозиції щодо вирішення нагальних проблем держави. Ми – саме за такий, змагальний підхід.
Щирість нашої позиції з цього питання підтверджено голосуванням фракцій коаліції за обрання Миколи Томенка віце-спікером Верховної Ради України та Арсенія Яценюка Міністром закордонних справ.
Я не прихильник прання “брудної білизни”, але критичність нинішньої ситуації примушує називати речі своїми іменами. На жаль, наша опозиція з самого початку обрала деструктивні і конфронтаційні підходи.
Замість пошуку спільних рішень – ультиматуми, замість дискусій – знеструмлення приміщень Верховної Ради.
Опозиція домагається повторних виборів тому, що не може змиритися із своєю поразкою у березні 2006 року.
І це робиться навіть за рахунок шкоди, що завдається розвитку демократії.
За подіями останніх днів ми бачимо намагання надати демократичного забарвлення діям, в основі яких лежить лише бажання за будь-яку ціну повернутися до влади.
Це демократія? Це європейський досвід, на який так люблять посилатись лідери опозиції?
А відомий ультиматум з 17 пунктів, переважна більшість з яких БЮТ і ”Наша Україна” не змогли або не захотіли виконати, коли самі перебували при владі?
Це зараз уже зрозуміло, що всі ці дії були ланками одного ланцюга – за будь-яку ціну дестабілізувати ситуацію і домогтися, навіть шляхом тиску на Президента, дострокових парламентських виборів.
Чи треба дивуватись, що така радикальна деструктивна позиція не була сприйнята значною частиною депутатів з числа ”Нашої України” та БЮТ.
Частина з них приєдналася до коаліції, частина веде переговори.
Так хто ж винен у ситуації, що склалась?
Тепер щодо того, як з неї вийти.
Глибоко переконаний, що шлях переговорів, діалогу, пошуку компромісів ще не вичерпаний.
Ми за те, щоб знайти рішення, від якого виграли б усі – і Президент, і Уряд, і коаліція, і опозиція.
Для цього треба відійти нарешті від усталених стереотипів. Подати один одному руку.
Бачити майбутнє, а не весь час озиратися назад і тривожити старі рани.
І тим більше, не повертатися до риторики 2004 року, не допустити розколу країни, що може статися в результаті неправомірних дій з боку Президента.
Безумовно, питання про дострокові парламентські вибори треба зняти з порядку денного. Принаймні до вердикту Конституційного суду.
Ми налаштовані на активізацію роботи узгоджувальної конституційної комісії, внесення необхідних змін до Регламенту Верховної Ради щодо розширення коаліції.
Ми відкриті до будь-яких розумних пропозицій, що ґрунтуються на політичних реаліях і не виходять за рамки закону.
Лишаються в силі наші пропозиції про створення широкої коаліції.
Є й інший сценарій. Якщо Президент і опозиція займуть непоступливу позицію щодо дострокових виборів Верховної Ради, а напруження в країні сягне свого апогею, тоді своє вирішальне слово має сказати народ.
Це не наш вибір. Більше того, люди не хочуть нових виборів і це підтверджують останні соціологічні дослідження.
Але ми будемо змушені йти на вибори. Ми не боїмося виборів – ми впевнені у перемозі.
Ми боїмося втраченого часу і втрачених можливостей.
Ми категорично не сприймаємо жодних рішень за рамками Конституції.
Ми будемо твердо захищати Конституцію і використовувати всі наявні владні повноваження для покращання життя людей.
За будь-яких обставин Уряд і я, як Глава Уряду, забезпечимо спокій і стабільність в країні.
Застерігаю керівників усіх військових формувань від виконання будь-яких злочинних наказів від кого б вони не надходили.
İ останнє, на чому б хотів наголосити.
Все, що відбувається в Україні має відбуватися у руслі демократичних процесів.
З’ясування українсько-українських стосунків жодним чином не спрямовано проти когось з наших зарубіжних партнерів і ніяк не позначиться на наших зовнішньополітичних пріоритетах.
Ми неухильно забезпечимо дотримання прав іноземних інвесторів – як тих, що вже прийшли в країну, так і тих, хто має намір це зробити.
Наші суперечки – це суперечки щодо тактики дій. Всі ми хочемо бачити Україну міцною, демократичною і заможною країною, всі ми любимо свою землю, всі ми хочемо зробити життя її народу кращим.
Відмінність між нами, українськими політиками полягає в тому, що хтось лише говорить, а хтось може це зробити.
Наш Уряд знає, що робити, знає як робити і робить. Тому ми впевнені у результаті.
Дякую за увагу і готовий відповісти на Ваші запитання.
4 квітня 2007 р.
Прес-служба Кабміну
Обсудить новость на Форуме