13:17 21.02.2007 | Все новости раздела "Партия Регионов"
Олексій Радзієвський. Внутрішніх протиріч у Партії регіонів не існує
Сьогодні прізвище народного депутата України, голови Львівського обласного відділення Партії регіонів Олексія Радзієвського регулярно згадується не тільки в котексті, який пов’язаний з його роботою у Верховній Раді України. Він, мабуть, один з небагатьох депутатів від Львівщини, які системно та послідовно здійснюють свою депутатську діяльність в регіоні, регулярно зустрічається з виборцями, виступає у місцевих ЗМІ. Словом, тримає руку на соціально-політичному пульсі області. Про що, зокрема, і свідчить нинішнє інтерв’ю.
– Хто тепер для вас головний в державі після опублікування закону про Кабмін – Ющенко чи Янукович?
– Для мене завжди було зрозуміло, що є 3 центри влади: парламентсько-урядова, президентська та судова. Проблема полягає в тому, що до 2007 року не було чітко визначено повноважень ні Секретаріату Президента, ні Кабінету Міністрів. Перший крок зроблено – прийнято закон про Кабмін, який врегульовує повноваження, обов’язки і відповідальність уряду. Другим кроком буде прийняття закону про Президента. Таким чином буде повністю врегульовано розподіл повноважень між президентським центром влади і кабмінівським.
– Хто, на вашу думку, розпочав так зваану юридичну війну між Президентом і Прем’єр-міністром, чи можливе порозуміння?
– Розпочав той центр влади, який не може погодитися, що йому доведеться розпрощатися з багатьма повноваженнями. Я переконаний, що Конституційний Суд розгляне подання Президента стосовно питання конституційності закону про Кабмін у відповідності з вимогами Конституції. Якщо це буде зроблено не з точки зору політичних амбіцій, а у відповідності з вимогами Конституції, то на юридичній війні між найвищими посадовими особами держави можна буде поставити крапку.
– Чи має, на вашу думку, Президент вплив на Конституційний Суд, окрім тих шести суддів, яких він, згідно з Конституцією, призначає?
– Небезпека, що він має такий вплив, існує. Ми розраховуємо на виваженість у самих поданнях Президента. Навіть його останнє подання по закону про Кабмін не несе в собі ніякої новизни. Всі ті поправки, які він хотів, ми проголосували. Але тим не менше, Ющенко зробив подання. За тим стоїть одне – небажання розпрощатися з невластивими для Президента функціями.
– Часто говорять про різні протиріччя всередині парламентської фракції Партії регіонів. Хто з ким сперечається і за що?
– У нас протиріч немає.
– Яку модель державного устрою будуть відстоювати регіонали: парламентська республіка, президентська чи змішана форма?
– Парламентсько-президентська модель більш прогресивна у порівнянні з президентсько-парламентською. При останній формі державного устрою ця, друга частинка – парламентська, носить формальний характер, вся влада сконцентрована у Президента. Я думаю, що у перспективі ми прийдемо до парламентської республіки.
– Ви будете голосувати за закон про опозицію в другому читанні?
– Так. Ми хочемо виписати права і повноваження опозиції на відповідні комітети Верховної Ради. Хочемо, щоб одним із віце-спікерів був представник опозиції.
– Чому ви спочатку проголосували за кандидатуру Миколи Томенка на посаду віце-спікера, а вже потім будете закріплювати цю посаду за представником опозиції у відповідному законі. Більш логічно було б робити навпаки?
– Це була ситуативна позиція, коли питання про віце-спікера треба було вирішувати негайно, оскільки за цим рішенням стояло прийняття інших. Таких як закон про Кабмін, обрання Уповноваженого з прав людини та багато інших. Через те, що це повністю вписувалося до нашої концепції, не було жодних питать, і ми прийняли рішення по Томенку.
– Чи є у фракції Партії регіонів своєрідне західноукраїнське земляцтво?
– Немає такого земляцтва, хоча у фракції є багато західняків: Тарас Чорновіл, Ганна Герман, Олексій Радзієвський, Петро Писарчук, Анатолій Руднік. Земляцтва немає, бо нема в цьому потреби, ми і так всі в одній фракції. Щодо єдності львівської команди у парламенті, то тут є над чим замислитися. Дуже багато для мене незрозумілих політичних амбіцій у представників інших фракцій.
– Універсал національної єдності для вас папірець чи інструкція до дії?
– Це не є для мене інструкція до дії. То документ, який був підписаний лідерами політичних партій під час вирішення питання про Прем’єр-міністра. Це не є законодавчий акт, а документ, який підтверджує домовленості.
– Чому ваша політична сила відмовилася його виконувати?
– Не зовсім так, фактично ми його виконуємо крім окремих положень. Таких як вступ до НАТО. Ми внесли поправку до президентського варіанту, що питання про вступ до альянсу може розглядатися тільки після референдуму. Президент зараз не хоче цього референдуму, хоча підписав той самий текст.
– Чому ви особисто не проголосували за законопроект про визнання Голодомору 1932-33рр. геноцидом?
– Я особисто вважаю, що термін Голодомор зменшує масштаби трагедії, що була. Її треба називати злочином проти українського народу з усіма юридичним наслідками. Це був геноцид не тільки проти українців. Не можна забувати про мільйони жертв Голодомору неукраїнців, вони ж також жили на території України. Ось у чому моє різночитання з тими, хто голосував «за». Я й зараз залишаюся на цій точці зору.
– Проголосуєте за законопроект про визнання російської як другої державної мови, якщо такий буде?
– Я не можу ігнорувати об’єктивні реальності, які склалися в нашому суспільстві, я не можу закривати очі на те, що 40% українців розмовляють російською мовою. Я не можу заперечити, що є потреба створити умови для вільного розвитку мов інших національностей, але це не повинно бути на шкоду державній мові – українській. Це для мене однозначна, зрозуміла і тверда позиція. Підтримуючи положення про створення всіх умов для розвитку інших мов, я ніколи не відступлюся від того, що державною мовою є українська. Треба виписувати закон про російську мову так, щоб він не нашкодив українській.
– За Львівщиною закріпили цілу групу кураторів, львів’ян і не тільки. Чому не видно їх діяльності?
– Я є старшим групи кураторів, призначений рішенням нашої фракції. До групи входять достатньо авторитетні народні депутати: Анатолій Руднік, Ганна Герман, Валерій Бовзенко. Думаю, що коло цих народних депутатів буде збільшуватися.
Принаймні, я докладаю для цього зусилля. Про позитивні результати їхньої роботи ще зарано говорити – давайте трішки зачекаємо.
– Які основні проблеми Львівщини ви, як куратор області, хочете вирішувати?
– Треба подолати той стереотип, який склався навколо Львівщини. Сьогодні, як це не дивно, але Львівщина майже виключена з внутрішньої економічної інтеграції. Немає потужних економічних зв’язків, економічних програм, які б зробили Львівщину рівною серед рівних в економічних змаганнях між регіонами. В області одна з найнижчих середніх заробітних плат в Україні. Ми пасемо задніх в питаннях регіонального розвитку. Свідченням цьому є постійне зростання перевищення обсягів імпорту над експортом. Це дуже тривожний симптом. В інших регіонах – навпаки. У Львівській області у дуже жалюгідному становищі агропромисловий комплекс. Подивимося на село, їх мешканців, поля! Треба залучати відповідні державні програми, обмінюватися досвідом. Так, наприклад, минулого тижня на Донеччині в рамках бізнес-форуму, організованого Міжнародною торговою палатою, перебувала потужна львівська директорська делегація.
– Оцініть візит Януковича до Львова.
– Головним завданням візиту було ознайомлення зі станом справ у різних галузях, ситуацією на провідних підприємствах Львівщини. Прем’єр мав можливість оцінити цю ситуацію. На нараді з господарським активом було визначено багато питань, над якими треба працювати облдержадміністрації. Прикрим штрихом був мітинг «Свободи», яка вивела 30-35 чоловік з плакатами. Але в цілому це не зіпсувало програми перебування керівника уряду. Тепер Віктор Янукович може судити про ситуацію не тільки зі статистичних зведень, але й особистих вражень.
– Що може запропонувати Львівщині Уряд Януковича?
– Підтягувати у динаміці розвитку, шукати резерви, відповідально ставитися до кадрової політики. У нас, на превеликий жаль, ця кадрова карусель, пов’язана із призначенням на відповідальні державні посади згідно з політичними квотами, призвела до того, що сьогодні в ряді напрямків державницької роботи спостерігається кадровий вакуум. Навіть там, де є призначені люди, вони не виконують покладених на них завдань. Це сумно.
– Які шанси в Петра Олійника залишитися на посаді губернатора Львівщини?
– Усе в його руках. Якщо він буде виконувати свої обов’язки в режимі, заданому Кабміном, забезпечувати динамічний розвиток і подолання проблем Львівщини, то залишиться на посаді.
– Чому не виконується передвиборча обіцянка: покращення життя вже сьогодні?
– Коли ми прийшли до влади, то із здивуванням дізналися, що економіка перебуває у вкрай поганому стані. По-друге, хто вам сказав, що ми не виконуємо своє передвиборче гасло про покращення життя вже сьогодні. Якщо проаналізувати структуру бюджету 2007 року, то на освіту виділено майже вдвічі більше коштів порівняно з минулим роком, настільки ж збільшено фінансування програм соціального захисту різних верств населення. Останнє – досить серйозна противага зростанню тарифів, що приймаються органами місцевого самоврядування. Є зміни у бюджетному процесі і щодо вирішення проблем агропромислового комплексу. Те ж саме треба сказати про охорону здоров’я, де збільшено фінансування у 1,5 раза, реорганізацію житлово-комунального господарства, на яке протягом останніх 30 років не виділялося коштів з Держбюджету. На державному рівні існує цілий ряд цільових програм, які мають на меті вивести на новий рівень вітчизняне ЖКГ.
– Чи будуть дострокові парламентські, місцеві вибори?
– Ми все зробимо для того, щоб цього не допустити. Не хочемо дострокових виборів, бо треба продемонструвати весь свій потенціал. Хочемо довести, що Партія регіонів обов’язково виконає свої програмні завдання і передвиборчі обіцянки. Для цього нам потрібен час. Якщо ми втягнемося зараз у чергові вибори, це знівелює наші можливості.
Петро Марич
м. Львів
Обсудить новость на Форуме