16:36 02.08.2006 | Все новости раздела "Партия Регионов"
Віктор Янукович: Лише той, хто йде, здатний здолати шлях
Роздуми після завершення дискусії за національним «круглим столом»
Національний «круглий стіл», який ми започаткували цими днями, без сумніву, є потрібним інструментом загальнонародної дискусії з тих питань, які хвилюють суспільство. Відверта, щира і доброзичлива розмова між лідерами політичних партій, громадських об'єднань дає нам можливість чітко визначити ті, так би мовити, больові точки суспільних настроїв, без урахування яких неможливо об'єднати Україну. З цього огляду добре було б, щоб «круглий стіл» став постійнодіючим, тобто, щоб його можна було скликати в будь-який момент, коли з'являються суперечливі питання, які хвилюють громадян України.
Оцінюючи результати нашої дискусії, я хотів би відзначити головне – нам вдалося визначити найбільші протиріччя, які роздирають українське суспільство. Ми отримали можливість пошуку компромісів та порозуміння в подоланні розбіжностей, які існують у суспільстві. Ми відчули взаємне стремління до вирішення цих питань. А це – головне завдання політиків.
Те, що дискусія наша була публічною, створює умови для осмислення протиріч не лише політиками, а й усіма громадянами. А саме з осмислення проблем починається пошук компромісів, які завжди приводять до стабілізації до об'єднавчих процесів, до чергових кроків на шляху побудови громадянського суспільства.
Таким чином я хотів би підкреслити позитив, який дала нам розмова за «круглим столом».
Звичайно, було б наївно сподіватися, що за кілька днів дискусії ми знайдемо розв'язок тих проблем, які накопичувалися роками. Ясна річ, що з деяких питань наші позиції не зійшлися. І це природно тому, що ми представляємо різні суспільні групи, які мають різні політичні уподобання і різні настрої. Але ми зрозуміли тут ще раз – усі ми хочемо жити в незалежній сильній Українській Державі, в якій кожен громадянин був би вільним і благополучним. Шляхи побудови демократичного і процвітаючого суспільства ми повинні шукати разом.
«Круглий стіл» став ще одним кроком на цій дорозі. Ми справді шукали, і маю надію будемо продовжувати шукати те, що нас об'єднує.
Тепер я хотів би зупинитися на найбільш складних темах нашої дискусії. Однією з них є тема федералізації. Хочу підкреслити, що проблема ця не є гострою сьогодні. Вона виникла під час та після минулих президентських виборів виключно як форма протесту значної частини українського суспільства проти нерозуміння і відкидання її цінностей, її моральних засад, її способу мислення збоку нової влади. Ця проблема породжена недемократичним підходом до переконань мільйонів українських громадян, яких намагалися виключити з суспільного життя лише через те, що вони підтримували програму іншого кандидата в президенти. Ця проблема – це сконцентрований біль і образа людей за те, що з їхніми традиціями, з їхніми духовними та моральними вартостями не хоче рахуватися нова влада. Ідея федералізації – це спротив приниженню і тиску, яких зазнавали мільйони українців на сході та півдні нашої держави. Насправді ж, в душі люди "за" цілісність і соборність України. Зрештою, і Партія регіонів, яку вони підтримують, декларує і відстоює саме такий устрій. Україна повинна бути єдиною, цілісною, соборною і незалежною. Це прописна істина для нашого сьогодення.
Звичайно, ми розуміємо, що ідеї регіоналізму, такі популярні зараз у Європі, будуть охоплювати і Україну. Адже ми йдемо шляхом інтеграції в Європейський Союз. А нинішня об'єднана Європа – це Європа регіонів, де власне регіональне співробітництво розвинуте дуже широко. І регіональні інтереси в Європейському Союзі стоять високо. Дуже часто, як знаємо, якийсь регіон, наприклад, східної Німеччини більш ефективно співпрацює з регіоном, скажімо, західної Франції, ніж з регіоном своєї держави і так далі. Україна теж просувається до більш широкого застосування практики регіонального співробітництва. І це треба лише вітати. Можливо в майбутньому, в якійсь далекій перспективі ми будемо розглядати можливості федералізації. Але на даному етапі розвитку української державності мова про це не йде. Це не актуально зараз для України і питання федералізації на порядок денний ніхто не ставить. Ми можемо говорити про реформу місцевого самоврядування, про децентралізацію на основі європейського досвіду регіоналізації. І ми переконані, що розвиток регіонального співробітництва піде на користь поліпшенню економічної та політичної ситуації в Україні. Такі підходи допоможуть реалізувати конституційну реформу та створити ефективну систему влади в нашій державі.
Серед тем, які викликали на нашому «круглому столі» найбільше дискусій, була і тема мови. Я хотів би сьогодні ще раз довести до суспільства нашу чітку позицію з цього питання з тим, щоб уникнути перекручень та спекуляцій. Отже, в статті 10 Конституції України чітко і ясно записано: «Державною мовою в Україні є українська мова».
Партія регіонів ніколи не відкидала цього. І не відкидає. Більше того – ми вважаємо, що в державі існує необхідність розвитку української мови, особливо в східних та південних регіонах. Потрібна справді розумна, виважена програма, яка поступово крок за кроком органічно запроваджувала б у життя громадян українську мову. Така програма дала б багато користі. І навпаки – нахраписта, брутальна, безоглядна українізація, яка створює в щоденному житті наших співвітчизників багато проблем, більше шкодить розвиткові української мови, ніж будь-яка ідея про російську як другу офіційну. Мова – найважливіший засіб людських стосунків і ним треба користуватися дуже обережно, делікатно. Як писав Іван Франко: «Слова – полова. Але огонь в одежі слова – безсмертна чудотворна фея, правдива іскра Прометея».
Отож словом ми не маємо права роздмухати огонь громадянського конфлікту. Нехай слово буде безсмертною іскрою Прометея, а не вогнем, який спалив би суспільний спокій та стабільність у центрі Європи. Якщо ми будемо вести розумну мовну політику, то продемонструємо світові власне європейські підходи і європейські стандарти поваги до всіх мов, якими розмовляють громадяни нашої країни. І тут я хотів би підкреслити те, з чим, я переконаний, погодяться усі учасники нашого «круглого столу». Маю на увазі те, що російська мова, якою користується нині значна частина нашого суспільства, теж повинна розвиватися як мова великої культури, традицій, як мова, яку вважають рідною мільйони наших співвітчизників. Не може бути дискримінаційних підходів до російської мови в Україні. Якщо ми справді європейська нація. Якщо ми справді культурний народ.
Реалії є такими сьогодні, що в Україні люди користуються двома мовами. Можна це визнавати чи ні. Але такими є реалії. Ми справді маємо дві мови і один народ. І завдання політиків не загострювати це протиріччя, а знімати гостроту проблеми Бо за великим рахунком, і ми з вами це добре розуміємо, мовне питання в Україні – надумане. Лише повага до державної мови і до усіх мов національних меншин, які проживають в нашій країні – це правильна дорога до розв'язання проблеми.
Під час дискусій за «круглим столом» ми намагалися визначити ті головні виклики, яким мусимо протиставити свою толерантність, зваженість і державну мудрість. Серед цих викликів тут називали і проблему роз'єднаності Православної Церкви в Україні. Я повинен підкреслити однозначну позицію Партії регіонів – ми проти роздмухування будь-якої міжконфесійної ворожнечі в нашій країні. Ми – за повагу до прав віруючих всіх конфесій.
Дотримання свободи віросповідання і невтручання держави в справи церкви – це світові демократичні підходи. І ми твердо та переконано їх сповідуємо. Розкол у Православній Церкві можуть подолати лише самі вірні цієї церкви. Звичайно ж подолання цього розколу внесло б позитивний стабілізуючий фактор у життя всього суспільства. Але ми повинні не лише декларувати демократичні засади, а й жити згідно з цими засадами. Тому мусимо дати право і можливість самим віруючим подолати розкол.
І нарешті – про питання членства України в НАТО. Наша позиція теж чітка і зрозуміла: це питання повинно вирішитися за результатами всенародного референдуму. Ми за взаємовигідне співробітництво з НАТО.
Я ще раз окреслив позицію Партії регіонів з найбільш гострих тем, які дискутувалися за «круглим столом». На завершальному етапі нинішнього раунду такої широкої публічної дискусії хотілося б насамперед подякувати партнерам за щирість і відвертість. Звичайно ж кожна політична сила бачить свої шляхи і способи вирішення питань, які хвилюють суспільство. І дуже важливо, щоб у пошуку спільного шляху ми не намагалися демонструвати переваги однієї частини суспільства над іншою. Щоб у нашій дискусії не було переможців і переможених. Щоб компроміси не виглядали як часткова капітуляція, щоб не було спекуляцій у процесі пошуку порозуміння. Перемогти повинна Україна. І найменший успіх на шляху до порозуміння, на шляху поступу та консолідації, я вірю, буде гідно оцінений людьми. У виграші, у позитиві завжди буде більш вирозумілий, більш зважений політик, той, хто здатний бути терпеливим і толерантним до позиції іншого. Тому що саме така тональність загальноукраїнського діалогу справді послужить справі стабілізації, справді приведе нас на шлях національної єдності.
Шановні колеги, дорогі співвітчизники. Історична значимість даного моменту полягає в тому, що ми розпочали процес подолання тих протиріч, які накопичилися в суспільстві за останні півтора року, що минули з часу президентських виборів. Ми визначили, як я вже підкреслював, ті точки, які стоять у центрі розбіжностей, що нас розділяють. Було б помилково думати, що за кілька днів ми всі ці розбіжності тут подолаємо і досягнемо цілковитого громадянського порозуміння. Це непростий процес. І він вимагає багато часу та зусиль. Але ми вже ступили на цю дорогу. І вона, я вірю, приведе нас до мети. Адже лише той хто йде, здатний здолати шлях.
Обсудить новость на Форуме