18:45 03.02.2010 | Все новости раздела "Партия Регионов"
Віктор Слаута: В нинішньому уряді перейматися регуляторною політикою, тим більше кризовою регуляторною політикою в аграрному секторі, нікому, ніяк, не вигідно
Сьогодні під час брифінгу у Верховній Раді народний депутат від Партії регіонів, міністр сільського господарства в Опозиційному уряді Віктор Слаута прокоментував нинішню ситуацію з різким підвищенням цін на цукор та інші продукти. Зокрема, він сказав:
- Вчора я був у Полтавській області, Глобинський район, зустрічався з фермерами, сільгоспвиробниками, керівниками сільськогосподарських підприємств. Запитували: Вікторе Андрійовичу, чому закупівельні ціни такі низькі, оптові – вищі, а роздрібні взагалі нестримано повзуть?
Ми в Опозиційному уряді разом із експертами думали, що це різке зростання роздрібних цін на елементарні продукти – хліб, яйця, молоко, олія, цукор – настане десь через місяць, півтора. Але все це трапилось уже зараз. У нас ситуація склалась як в анекдоті, коли сусід у сусіда кілька разів просив огірків, а той у черговий раз не витримав та й спитав: а ти що, не маєш? Той у відповідь: ні, бо я не сіяв.
Ситуація з цукором. У 2004 році, при уряді Януковича, було посіяно 1 мільйон 100 тисяч гектарів цукрового буряку. У 2007-му – 850 тисяч гектарів цукрового буряку.
2009 рік – при уряді Тимошенко посіяно 300 тисяч гектарів цукрового буряку. Крім того, існують проблеми в Індії, яка є світовим виробником цукру. В результаті зросли ціни, і зараз ви бачите, яка тенденція стосовно цінової ситуації на цей продукт.
Ще одна трагічна ситуація: навіть при великому показнику валового виробництва зерна у 45-50 мільйонів, більша частина якого є фуражною, ми маємо низькі закупівельні ціни у виробника і при цьому - ріст роздрібних цін.
Чому така ситуація? Для пояснення приведу кілька цифр. У недалекому 2007 році електроенергія для сільгоспвиробника коштувала 0,48 гривні за кіловат, а у 2009-му – 0,76. Газ: 1000 кубів у 2007 році коштували 892 гривні, а у 2009-му, за «комфортної» праці з російським урядом, - 2613 гривень. Дизпаливо: одна тонна у 2007-му - 3600 гривень, у 2009-му – 5650. П’ять хімічних комбінатів, які у торгівлі мінеральними добривами працюють з усім світом, аміачна селітра у 2007 році коштувала 1100 гривень, а зараз - 2100.
Разом із цим виросли всі податки, навіть податок до Пенсійного фонду, який був пільговим для українських фермерів. 13% вони сплачували до Пенсійного фонду у 2007 році. Нині ж усі 33,2%, як і всі платять, а у 2009-му було 26,6%.
В той же час на тлі низьких закупівельних цін виросли роздрібні ціни. Наприклад, той же 2007 рік і 2009-й. Яловичина – 185%, свинина – 172%, мясо птиці – 160%, яйце – 120%, навіть хліб, при такому валовому виробництві зерна, подорожчав на 15,6-16%, сир, ви знаєте, що найпростіший сорт – російський українського виробництва - вже коштує 70 гривень, ціна на цукор зросла на 230%! Подорожчали також картопля, капуста, морква – практично всі продукти мають шалений ріст.
Причина в тому, що в уряду цього всього практично немає і перейматися регуляторною політикою, тим більше кризовою регуляторною політикою в аграрному секторі, нікому, ніяк, не вигідно. І це не популістські слова, а це є те, який подарунок робить роздрібний ринок нашим пенсіонерам і всім українцям.
Така ситуація склалася тому, що всі програми розвитку і підтримки аграрного сектору України у 2008 році і особливо у 2009 році були звернуті. І навіть пропіарений Стабілізаційний фонд, з якого з 1 січня 2009 року обіцяли всього-навсього 2 мільярди 127 мільйонів на весь аграрний сектор України, виконаний на 10%.
Відповідаючи на питання про те, чи є, на його думку, нині якісь запаси цукру в резервах, депутат-регіонал сказав:
- Запасів немає. Коли я був міністром в уряді Януковича, то у 2004 році в нас була в цукровій галузі одна маленька «біда» – до споживання річного в маркетинговому році 1,8 мільйона тонн цукру в Україні було 900 тисяч тонн перехідного запасу. Зараз 2009-2010 маркетинговий рік ця влада завершує з показником мінус 450-600 тисяч тонн цукру українського.
Чому? Бо посіяли всього 300 тисяч гектарів. Ці 300 тисяч посіву дали 10 мільйонів фабричного буряку, з яких виготовили 1 мільйон 200 тисяч тонн білого цукру. Нема до споживання майже мільйона тонн, і вже залишок той з’їли.
І не врятує ситуацію навіть цукрова тростина. Цей уряд завжди проводив імпортоорієнтовану політику, говорячи «ми привеземо», «ми купимо». От і цього разу привезли вже тоді, коли й на цукрову тростину світова ціна стала 640 доларів. Зараз перші 50 тисяч тонн цукрової тростини переробляють наші 2-3 заводи. Я поцікавився у генерального директора Асоціації цукровиків, скільки в роздрібній торгівлі буде коштувать цей цукор. У відповідь почув – не менше 16-17 гривень.
Іншого рятівного круга нема, крім роботи на своїй, українській землі і підтримки свого виробника.
Прес-служба Партії регіонів
Обсудить новость на Форуме