17:01 25.12.2009 | Все новости раздела "Партия Регионов"
Віктор Янукович : Ми об’єднаємо Україну навколо тих цілей і завдань, які близькі і зрозумілі кожній людині
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович під час зустрічі з керівниками всеукраїнських громадських організацій та виборцями, що відбулася у Національному палаці мистецтв «Україна», наголосив на наступному:
- Я вдячний за те, що сьогодні, у цей дуже визначальний для нашої держави час, ми зібралися разом у Національному палаці мистецтв «Україна».
Напередодні Нового року, відвідуючи регіони, я бачив, що люди все більше налаштовані на проведення свят, і тому не хотів би взагалі говорити про політику.
Останнім часом я намагався зменшити політичне забарвлення нашого спілкування. Але сьогодні, враховуючи, що ми з вами ніколи не збиралися в такому широкому колі, я хотів би трішки згадати минуле.
На мій погляд, для всіх нас, для всієї країни дуже важливо підбити короткий підсумок 2009 року, а також усього того, що з нами сталося за останні п‘ять років перебування при владі помаранчевої команди.
Перш за все, 2009 рік став найяскравішим підсумком роботи помаранчевої команди. Він дуже жорстко показав недоліки влади, яка працювала в останні п‘ять років. Вона виявилася вкрай неефективною!
На початку п‘ятирічки, що минає, у 2005 році, ми спостерігали, що буде далі. Оптимістичний настрій, який був наприкінці 2004 року у певної частини українців, почав змінюватися на все гірший. Сутички, що постійно відбувалися у помаранчевій команді, показували справжнє її обличчя. Цей спектакль двох - Тимошенко і Ющенка - за п‘ять років зірвав маски з головних дійових осіб і показав, хто є хто.
Досі ми думали: невже у них не вистачить розуму або волі припинити сутички і розбудовувати далі країну, проводити ефективну внутрішню і зовнішню політику. На жаль, цього не сталося. Якщо розділити цей період на три частини, то перший був таким собі оптимістичним, середина - це постійні сутички, а останній - це криза, яка навіть у нас, опозиції, перебільшила всі найгірші очікування.
І сьогодні, коли ми питаємо, що з нами сталося, то можна сказати, що Тимошенко перетворила нас, наших дітей і онуків на жебраків. Замість того, щоб працювати, керівник уряду ходить по світу із простягненою рукою, неначе жебрак, і просити всіх сусідів: «Дайте, позичте...» А невідомо під що позичати! Уряд каже, що віддасть ці борги, а ми ж навіть не чули, під що він позичає такі величезні кошти, внаслідок чого кожна людина, кожне немовля має борги близько 8 тисяч гривень. Особливо прикро, що ми отримали більш як 240 млрд. гривень державного боргу. Ось така ситуація з «тігрюлею»...
Якщо казати, що сталося з країною в зовнішніх питаннях, то про це неприємно говорити, але ще неприємніше чути, коли нас повчають наші сусіди і партнери як із Заходу, так й зі Сходу. Невже 46 мільйонів громадян України хочуть жити в такій країні, яку весь час повчають? Це наша політика? Ні! Ми хочемо жити в країні, якій довіряють сусіди і партнери, у країні, яка користується повагою у світі і яка має можливість отримувати ефективні інвестиції і вкладати їх в економіку.
Система національної безпеки за п‘ять років фактично зруйнована: голодна армія, корумпована міліція, розвалені спецслужби. Влада стала головною проблемою і загрозою національній безпеці України.
Нас усі ці п‘ять років штучно примушували жити у стані кризи. Починаючи з 2005 року, ця команда вела постійну війну з бізнесом, місцевим самоврядуванням, політичною опозицією. І ми з вами в такому перманентному стані знаходимося практично п‘ять років. Ці роки були дуже неприємним спектаклем, який уже закінчується. Це означає, що у нас скоро не буде тяжких ран на тілі нашої країни.
А що буде, коли ми прийдемо до влади, ми побачимо. Я впевнений, що ми отримаємо ще багато несподіванок. Ми не знаємо, що робиться з фінансами держави. Ми добре розуміємо, що бюджет цього року провалений. Ми добре розуміємо, що з дохідної частини бюджету вже на 2010 рік витягнуті податки з прибутку підприємств на півтора-два місяця наперед. А якщо врахувати, що цього року бюджет не виконаний майже на 40 млрд. гривень, недофінансовано місцеве самоврядування на близько 20 млрд. гривень та врахувати ще інші проблеми, то це не додає оптимізму.
Ми добре розуміємо, що початок 2010 року буде дуже важким. Ми знаємо, що звичка уряду Тимошенко жити в борг, позичати кошти та проїдати їх, а не вкладати в реальний сектор економіки, була великою помилкою, якщо не сказати по-іншому. Цю помилку треба буде негайно виправляти.
Хочу звернутись до нашої недавньої історії: якщо в 2004 році ми мали дуже серйозне зростання економіки, і нас бачили серйозними партнерами у світі, то сьогодні країна виглядає дуже і дуже погано.
Шанс на стабільність у нас був у 2003-2004 роках. Я шкодую, що в 2007 році ми не встигли з економічними реформами, які запланував мій уряд, і не завершили конституційну реформу. Якби ми це встигли зробити два роки тому, багато що сьогодні виглядало б по-іншому.
Але замість обіцяного у 2004 році європейського рівня життя наші люди в наступні роки отримали злидні середньовіччя. Скажу так: якщо продовжити ще хоча б на рік цю владу, ми втратимо країну.
Отже, 2009 рік – це не тільки рік втрачених можливостей, але одночасно й рік нових надій. Я переконаний: кінець 2009 року - фактично кінець цієї влади. Люди бажають змін. Президентські вибори дають шанс на такі зміни. Такий шанс у нас є!
Аби країна почала одужувати, потрібно просто прибрати з влади цих помаранчевих популістів і авантюристів. І ми це зробимо вже дуже скоро. Зробимо без всяких революцій і майданів. А просто всі разом прийдемо на вибори і проголосуємо так, щоб уже 18 січня ми забули про помаранчеву владу як про кошмарний сон. А вже потім ми зможемо здійснити всі ті реформи, які розробив за останні два роки наш Опозиційний уряд, і з якими нинішня влада не захотіла навіть ознайомитися, хоча ми їй це неодноразово пропонували.
Сьогодні влада перетворила на державну таємницю реальні дані про стан справ в Україні. Тому перше, що ми зробимо, ми скажемо людям правду про стан справ у державі. Бізнес, місцеве самоврядування, інвестори, наші зовнішні партнери чекають від нас, у першу чергу, чесності і відкритості про стан справ, якою б гіркою ця правда не була.
Друге. Будуть терміново задіяні заходи з розвитку внутрішнього ринку. В умовах кризи збільшити виробництво та подолати безробіття ми зможемо лише тоді, коли забезпечимо новий попит для вітчизняних виробників.
На світовому ринку поважають лише сильних, і ніхто не буде нас там рятувати та допомагати замовленнями. Тому держава спільно з бізнесом має у найкоротші терміни реалізувати програми будівництва, розвитку інфраструктури, реформування житлово-комунальної сфери – тобто всіх тих напрямів, де можна об’єднати зусилля та інтереси держави, інвесторів, виробників, місцевої влади.
Ми врахуємо досвід курсу американського президента Рузвельта після Великої депресії та політики «Добробут для всіх» - німецького канцлера Ерхарда у повоєнні часи. Це дійсно буде ефективна антикризова політика, яка стабілізує нашу економіку.
І третє. Впровадження політики «Реформи – для людей». Помаранчева команда не дозволила нам започаткувати ці реформи у 2007 році. Ми втратили час і, як наслідок, були непідготовлені до світової кризи. Але я вважаю, що наші плани реформ мають бути поєднані з новою антикризовою політикою.
Які цілі ми ставимо перед собою? Головне - модернізація країни. Україна має стати сучасною державою з високими соціальними стандартами, якісною і доступною освітою, сучасною наукою та культурою.
В Україні ми створимо конкурентоздатну і збалансовану сучасну економіку, яка буде спроможна вивести державу до числа 20 найрозвиненіших країн світу.
Ми забезпечимо стабільність і прогнозованість курсу національної валюти. Суворо покараємо всіх причетних до організації «валютних гойдалок», які за останній рік спустошили гаманці мільйонів українських громадян, котрі втратили довіру до національної валюти.
Ми реформуємо аграрний сектор і повернемо Україні статус європейської житниці.
Ми не на словах, а на ділі переможемо безробіття, суттєво підвищимо соціальні стандарти. Пенсіонери отримають гідні пенсії, а працюючі люди - гідні зарплати.
Щоб здобути хорошу освіту або нормальну роботу, українцям більше не доведеться їхати за кордон - все це вони зможуть отримати у себе вдома, незалежно від того, живуть вони в столиці, в маленькому містечку або в селі.
Україні потрібна ефективна і відповідальна влада з сильним самоврядуванням та незалежними судами, громадянський контроль за владою, подолання корупції.
Помаранчева команда підмінила демократію принципом політичної доцільності. А насправді в державі - корупція, беззаконня, порушення Конституції, порушення прав громадян. Це була «демократія для обраних».
А нам потрібна демократія для всіх. Це, перш за все, конституційний порядок, розширення прав місцевого самоврядування, чесні суди і захист прав громадянина, контроль за чиновниками і боротьба з корупцією, відповідальність влади за свої дії.
Я йду на вибори з програмою «Україна для людей». І я зроблю все, щоб в Україні демократія була для всіх, а в економіці визначальним став принцип «Добробут для всіх».
У зовнішніх відносинах я виступаю за активну політику позаблокової держави, яка може захистити себе власними силами.
Україну вже не сприймають як серйозного партнера. Нас не розуміють у Європі, нам не довіряють у Росії. Я знаю, як вийти з цієї безвиході.
Перед нами стоять три завдання:
1) чітко визначити національні інтереси і прийняти Закон «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики України»;
2) відновити повноцінний діалог зі стратегічними партнерами України;
3) перейти до прогнозованої і прагматичної зовнішньої політики.
Українська влада хвора на європопулізм. П’ять років розмов і побажань - і ніяких конкретних дій.
Головним гальмом для відносин України з Євросоюзом стала недолуга внутрішня політика і безвідповідальність перед партнерами нинішніх можновладців.
Економічні реформи не проводяться, політична система застигла в 2004 році, соціальні стандарти знижуються. З такою політикою Україна все далі і далі йде від цивілізованої Європи, від європейських стандартів. Нам треба визначити реальний шлях до Європи.
Реальний шлях до Європи - це внутрішній розвиток і модернізація України. Для відновлення українсько-російського партнерства потрібно також багато чого зробити.
По-перше, необхідно відмовитися від суперечок про загальну історію. Не треба, як кажуть, відбирати хліб у істориків. Державні діячі повинні думати про спільне майбутнє.
Ключове завдання і Росії, і України - подолати відставання від економічних лідерів світу. Нам потрібно думати про те, як ми можемо підсилити одне одного. У нас є реальні можливості для кооперації на проривних напрямках економічного і науково-технологічного розвитку.
По-друге. Ні Росія, ні Україна не зможуть побудувати свою безпеку, створюючи загрозу одна одній.
Саме тому я з великою увагою ставлюся до ініціативи президента Росії Дмитра Медвєдєва, яка була підтримана президентом Франції Ніколя Саркозі. Принцип спільної безпеки - це новий підхід до забезпечення стабільності в Європі.
Я впевнений, що в цілому український народ підтримає будь-які ініціативи, що стосуються європейської безпеки, якщо в системі цієї безпеки буде місце для України, яка має нейтральний, позаблоковий статус.
По-третє. Нам потрібно зберегти і укріплювати стратегічний характер наших відносин із країнами СНД. Росія, Білорусь і Казахстан створили єдиний Митний союз. Я ініціюватиму підписання великого економічного договору за формулою «3+1», який базувався б на принципах вільної торгівлі і вимогах СОТ, дозволив би нам зберегти наші ринки і партнерство з країнами Митного союзу та країнами Європейського Союзу.
На завершення всіх присутніх хочу запевнити, що ми об’єднаємо Україну навколо тих цілей і завдань, які близькі і зрозумілі кожній людині, незалежно від того, живе вона у Львові чи в Одесі, в Луганську чи в Києві, у Запоріжжі чи у Вінниці. Незалежно від того, якою мовою вона розмовляє і до якої церкви ходить.
Ці цілі - порядок, благополуччя, соціальна захищеність, суспільна стабільність і особиста безпека кожного.
Я впевнений у перемозі. Я вірю в наші сили, вірю в те, що прийде світлий день, він не за горами, і ми з вами змінимо життя на краще!
Обсудить новость на Форуме