16:00 26.11.2009 | Все новости раздела "Партия Регионов"

Віктор Янукович: Я зможу повернути Україні курс на національну консолідацію, глибоку і всебічну модернізацію країни

Виступ кандидата на посаду Президента України, Лідера Партії регіонів Віктора Януковича на зустрічі з членами Американської торговельно-промислової палати

Шановні пані та панове!

Я вдячний за можливість зустрітися з вами. Колегам з американської торговельної палати я висловив подяку за те, що вони сьогодні, у вихідний день, - День Подяки, - знайшли можливість зі мною зустрітися. Я також вдячний і всім вам.

Важливість для мене цієї зустрічі, з вами, людьми, які займаються підприємництвом і трішки відрізняються від політиків своєю прямотою і прагматизмом, мені вкрай необхідна. Мені це знайомо, і зараз інколи цього не вистачає. Але я вам не заздрю і думаю, що ви не заздрите й мені. Адже політики змушені постійно враховувати психологічні умовності й традиції політичного діалогу, що склалися, і тому нам часто не вистачає здорового підприємницького егоїзму та відвертості.

Моя країна стоїть на порозі нових президентських виборів. Кожен день, коли я приїжджаю в регіон, мені кажуть, скільки днів залишилося до виборів. Час спливає дуже швидко.

Минулі п‘ять років, які ми прожили, були дуже непрості не тільки для українців, але й для всіх наших партнерів, які працювали на теренах України, які п‘ять років мали величезні надії на зміни, та вони не виправдалися. Ситуація, яка була оптимістичною п‘ять років тому, зараз у багатьох випадках змінилася на песимістичну.

Ми сьогодні зібралися, щоб знову отримати невеличку порцію оптимізму на майбутнє. В мене є велике бажання це зробити. Як і п'ять років тому, нічого не змінилося. Я хочу вести полеміку і з вами, і з суспільством, і підкреслити те, що дуже важливо було і тоді, а зараз - ще важливіше, тому що цю сторінку ми вже перегортаємо і відкриваємо новий період часу.

Дуже важливо, щоб була можливість ефективно розпорядитися владою. Тому економічне зростання і реформи - це один шлях, або - черговий популізм і націоналістична демагогія, кон’юнктура в зовнішній політиці. Все це треба співставити і зрозуміти, в чому був зміст суперечностей з помаранчевими.

У 2004 році я поступився Віктору Ющенку, хоча і зараз вважаю підсумки тих виборів несправедливими. Адже вони відбулися з порушенням Конституції, і п‘ять років нас в цьому переконали. За ці п‘ять років звинувачення у фальсифікаціях так і не були доведені в судах. Але час вже пройшов, і сьогодні суспільство доводить мою правоту і намір перемогти на цих виборах Юлію Тимошенко - нового-старого помаранчевого лідера.

На відміну від моїх політичних конкурентів, я точно знаю, як зберегти цілісність України, яким повинен бути шлях розвитку держави, і як забезпечити економічний і геополітичний рух.

Я хочу запропонувати Вам подивитися на розвиток України як на новий європейський проект, в якому, звичайно ж, є і своя передісторія, але є й унікальний шанс, який отримав мій народ наприкінці XX століття.

Ми отримали незалежність, маючи сильний економічний потенціал, технологічну й індустріальну спадщину, науку та сучасну освіту.

Майже 50 мільйонів моїх співгромадян мали різний історичний досвід, але були єдині у бажанні побудувати спільний український дім. І в цьому сенсі Україна народилася як нова республіка, в якій об‘єдналися різні покоління і різні історії.

Ще прийде час для глибокого і повного осмислення тих випробувань, що пройшла Україна в перші 10 років своєї незалежності.

Маючи багату спадщину, багато чому нам довелося вчитися наново - ринковій економіці, демократичним правилам і традиціям, сучасному надшвидкісному стилю мислення, коли між постановкою завдання та ухваленням рішення час стискається до межі.

Нам довелося доводити і право на свій статус індустріальної, сучасної європейської країни, з якою рахуються і на Заході, і на Сході.

На початку XXI століття Україна впоралася з постсоціалістичною кризою. Це було непросто. Переконаний в тому, що економічний підйом, що стартував на початку цього десятиліття, давав нам просто унікальний шанс для розвитку. І хоча економічне зростання носило скоріше характер відновлення, воно було вкрай потрібним і важливим для нашої країни.

Нові можливості для внутрішніх інвестицій, зростання привабливості для зовнішніх інвесторів створювали основу для нових структурних реформ. У 2003-2004 році Україну вже називали молодим європейським «тигром», який готувався до свого економічного і соціального «стрибка». Уряд, який я мав честь очолювати в 2002-2004 роках, серйозно готувався до нових реформ. Ми створили могутню базу для рішучих кроків в розвитку підприємництва, ринкової інфраструктури, створення нових високотехнологічних виробництв.

Одночасно ми готували й глибоку адміністративну реформу, що була частиною реформи політичної системи: від авторитарної влади - до сучасної парламентсько-президентської моделі.

Наведу лише декілька прикладів. У 2004 р. зростання ВВП склало 12%, до кінця року іноземні інвестиції України зросли з 1 до 8 мільярдів доларів.

Позитивний зовнішньоторговельний баланс товарами і послугами досяг 2,4 мільярда доларів. Успішними темпами розвивалася промисловість. Зростання виробництва в цілому досягло 16%.

Ми зменшили зовнішній борг країни, зміцнили курс національної валюти, зафіксувавши його на рівні 5,3 грн. за один долар.

Українці відчули цілком реальні результати нашої роботи: ціни були знижені на 8%, пенсії збільшені на 10%. У суспільстві з'явилася упевненість у завтрашньому дні.

І як завжди буває в умовах економічного поліпшення, все більше росли запити на розвиток економічних і політичних свобод, на нові, глибші зміни.

Події 2004 року і політична «війна», що розпочалася після них, по суті зупинили розвиток країни.

Замість демократичних перетворень і економічних реформ в Україні почався новий перерозподіл власності, примітивні чвари, які дуже нагадували феодальні війни Середньовіччя, проводилася погано продумана зовнішня політика.

У суспільстві знов почалися розколи і конфлікти, пов'язані з незбалансованим курсом на тотальну нацифікацію освіти та медіа-інформаційної сфери.

Декілька чоловік у владі вважали можливим нав'язати багатомільйонному народу свою спрощену версію країни, і поплатилися за це. Довіра до влади впала до безпрецедентно низького рівня.

У 2006-2007 роках, очоливши на короткий час компромісний склад уряду, я намагався вплинути на цей негативний сценарій.

Весною 2007 року, маючи надійну підтримку парламентської більшості, я створив новий урядовий комітет реформ.

Ми залучили кращих західних і українських економістів, соціологів в якості консультантів для розробки нової версії реформаторської програми. І ми були готові реалізувати цю програму вже з осені 2007 року, були готові почати системні реформи.

Але - знову криза, організована президентом і опозицією в особі Блоку Тимошенко. Знову - вибори. І знову - провал в економіці, зростання цін, зубожіння людей.

Тому я вважаю абсолютно закономірним той факт, що Україна зустріла світову фінансову кризу незахищеною і непідготовленою. Інакше й бути не могло, тому що низький професійний рівень влади, безсистемність, відсутність програм розвитку робили такий провал просто неминучим. Уряд мого головного політичного опонента пані Тимошенко виявився «найкризовішим» урядом за всі роки незалежності.

Маючи відмінну базу в 2003-2004-му, вже через 3-4 роки країна опинилася перед загрозою дефолту, обвальної зупинки виробництва, соціальної кризи.

Наведу декілька аргументів. Необґрунтоване нарощування бюджетних витрат вже у 2008 році підняло інфляцію до рівня понад 20%.

За рік курс національної грошової одиниці коливався від 4,5 до 10 гривень за долар.

Уряд вимагає від підприємців сплачувати податки на прибуток та інші збори наперед. У такий спосіб вже зібрано понад 11 млрд. грн. - і це в умовах кризи! Замисліться: прибутку ще немає, і незрозуміло, чи буде він, а податки платити треба наперед!

Накопичений величезний зовнішній борг (понад 100 млрд. дол. США), в якому на сектор державного управління припадає 13,2 %.

В черговий раз були переглянуті газові контракти з Росією. Як наслідок, взимку 2008-2009 рр. відбувся конфлікт, в результаті якого до Європи перестав надходити газ.

Але в умовах світової кризи високі ціни на газ підірвали ефективність ключових галузей промисловості, і в першу чергу - хімічної і металургійної. А попереду - підняття в 2-3 рази цін для населення, що може різко загострити ситуацію в суспільстві.

Уряд практично репресував бізнес. Протягом року кілька разів підвищувалися тарифи на транспортні перевезення, зросли витрати на енергоносії, посилився податковий тиск. Збільшення податків відбулось майже на 7%. Це - непрямі платежі, тому що податкова база України складає приблизно 25% ВВП, а сьогодні вона вже наближається до 32%.

Тому такі сумні і результати. Падіння ВВП в 2009 році становило рекордні 15%. Спад промислового виробництва - більш ніж на чверть.

Бюджетна «дірка» до кінця року може скласти близько 40 мільярдів гривень (5 мільярдів доларів), що загрожує остаточним зривом фінансування місцевих бюджетів, армії, допомоги державному Пенсійному фонду тощо.

Було зроблено фундаментальну помилку: уряд Тимошенко проводив політику латання дірок замість підтримки і розвитку реального сектора економіки. А для таких індустріальних країн, як Україна, саме реальний сектор є «ключем» до виходу, а не ілюзорна фінансова стабільність.

Уряд відмовився стимулювати внутрішній попит і проводити політику соціального захисту. І це теж призвело до охолоджування економіки, зубожіння людей в умовах кризи.

Охолоджування економіки і вимивання національних фінансів може обернутися новою хвилею кризи вже в 2010 році.

Але до цього слід додати і гіркі для нас негативні тенденції - зростання корупції, збільшення частки тіньової економіки. За результатами дослідження міжнародної організації «Transparency International», Україна посіла 146 місце з 180 країн за рівнем корупції. Хоча ще в 2006 році ми були на 99 місці.

Знаю, як стурбовані наші іноземні інвестори, які стикаються з реальністю в Україні і не розуміють, чому, всупереч всім обіцянкам, в Україні спостерігається не прогрес, а регрес практично за всіма параметрами.

Шановні пані та панове!

Хочу вас запевнити, що мені гірко і неприємно визнавати ті проблеми, з якими стикається сьогодні Україна і наші партнери.

Моя країна, безумовно, гідна кращої долі і здатна увійти у 20-ку провідних країн світу. Я вважаю це реальністю.

Таку мету я поставив у своїй передвиборній програмі. І немає провини мільйонів українців в тому, що на декілька років держава опинилася в руках людей малодушних, егоїстичних і некомпетентних.

Упевнений, що у 2010 році ситуація зміниться, і я зможу повернути Україні курс на національну консолідацію, глибоку і всебічну модернізацію країни.

Почну з головного - з відновлення держави. Україні потрібен стабільний конституційний порядок, ефективна і добре організована влада. Інакше ми не зрушимо з місця.

Я забезпечу стабільність і правопорядок. І президент, і звичайний громадянин будуть рівними перед законом, без привілеїв і виключень для депутатів, суддів і чиновників.

Вибори проходитимуть за відкритими списками. Люди вибиратимуть суддів, і це стане додатковою гарантією правопорядку і відповідальності влади.

Політична реформа буде завершена за один рік.

Будуть чітко розмежовані повноваження Президента, парламенту і прем'єр-міністра, виключені дублюючі функції і побудована чітка вертикаль влади.

Це завдання дозволить забезпечити реалізацію конституційної реформи і ухвалення нового закону про Кабінет міністрів. Всі необхідні проекти нами вже підготовлені.

Разом з тим, розроблений моєю командою проект Конституції передбачає істотне розширення повноважень регіональної влади, місцевого самоврядування, і в першу чергу - в економічній сфері. Це вкрай необхідно.

Це дасть можливість інвесторам безпосередньо на місцях вирішувати багато питань, пов'язаних з бізнесом.

Безумовним пріоритетом є подолання корупції. Я ініціюю ухвалення ефективних законів проти рейдерських атак. Ми захистимо власність людей, бізнесу і держави.

Я також невідкладно ініціюю проведення адміністративної реформи. Більшість призначень на керівні пости в державі здійснюватимуться на основі конкурсного відбору.

В економічній політиці я висуваю такі ключові пріоритети - економічне зростання за рахунок розвитку реального сектора і нові реформи, що забезпечать зростання доходів людей і нові робочі місця.

Перш за все, я зроблю все для забезпечення свободи підприємництва. Я бачу Україну державою, відкритою для бізнесу та інвестицій.

Для цього нами вже підготовлений проект податкової реформи, що істотно спростить ведення господарської діяльності. Її головна мета - обмежити адміністративний вплив держави на ведення бізнесу. Практику незаконного утримання виплат і компенсацій з боку держави буде припинено.

Протягом найближчих 2 років я планую істотно зменшити рівень податкового навантаження на бізнес. Зокрема, ще до 2011 року ставка ПДВ буде скорочена до 17%.

У сфері фінансово-кредитної політики основні зусилля будуть спрямовані на полегшення доступу бізнесу і населення до кредитних ресурсів. Буде послідовно скорочена облікова ставка Центрального банку. Сподіваюся, що протягом двох років облікова ставка прийде до рівня 5-7%.

Для поліпшення ситуації в банківській сфері я планую стимулювати укрупнення банківських інститутів. У банківську систему залучатиметься новий капітал, можливо, під державні гарантії.

Сьогодні в Україні практично не розвинена інфраструктура фондового ринку та інвестиційного бізнесу в цілому. Це обмежує доступ українських кампаній до нового капіталу і значно гальмує розвиток перспективних галузей промисловості. Цей недолік буде усунений.

В першу чергу, буде полегшена робота інвестиційних фондів, орієнтованих на довгострокові вкладення в українські цінні папери та прямі інвестиції в промислові активи.

Ставка податків на довгострокові інвестиції в цінні папери на термін не менше 3 років буде не вищою 5%, а для фондів прямих інвестицій - на рівні 1%.

Отримувати прибутки на українському ринку та реінвестувати їх в Україні стане вигідно.

Буде надано підтримку базовим галузям - металургії, хімічній промисловості, машинобудуванню.

Разом з тим, будуть створені умови для інвестування в модернізацію транспортної, комунальної та енергетичної інфраструктури. Щорічно в Україні будуватиметься більше 1000 км доріг та залізничних магістралей.

Одна з найперспективніших галузей української економіки - аграрно-промисловий комплекс.

Сьогодні багато наших іноземних партнерів виявляють зацікавленість та готовність вкладати кошти в українське сільське господарство. Я усуну всі перешкоди для цього. Протягом року буде проведена земельна реформа. Але попереджаю, що сфера земельних відносин знаходитиметься під пильною увагою і контролем держави. Земля - це наш стратегічний ресурс і ми вимагаємо дбайливого відношення до нього.

Реформа соціальної сфери - одне з найскладніших та найболючіших питань для України.

За 18 років незалежності жоден політик не набрався сміливості для здійснення корінних перетворень. Я це зроблю. Адже в своєму нинішньому вигляді соціальна система не зможе зберегтися.

Без реформ система соціального і пенсійного забезпечення приречена на банкрутство. Це ще сильніше вдарить по соціально незахищених громадянах. Ключовий принцип такої реформи - перехід від політики компенсацій до політики соціальних інвестицій у розвиток науки, освіти, медицини.

В Україні повинен бути створений повноцінний третій сектор економіки, що приноситиме відчутний соціальний і економічний ефект.

Безумовно, в Україні є категорії громадян, про яких держава зобов'язана піклуватися. Це – ветерани війни, інваліди, багатодітні сім'ї, пенсіонери радянського періоду, люди, які будували нашу країну. Державний захист всіх соціальних прав цих громадян буде забезпечений повністю.

Упевнений, що в сучасному світі немає місця самоізоляції. Україні як ніколи потрібний конструктивний діалог і довіра у взаєминах з нашими партнерами як на Заході, так і на Сході. Саме такого результату я хочу досягти в зовнішній політиці.

Моя мета - забезпечити Україні гідне місце серед двадцяти найбільш розвинених країн світу. Я про це мрію і буду цього добиватися.

Колись ми, до речі, таке місце вже мали. Українська республіка часів СРСР, якщо рахувати обсяг її тодішнього ВВП, як ВВП незалежної держави, увійшла б навіть у першу десятку країн світу.

Саме тому я прагну гарантувати майбутнє своєї країни як сучасної держави з високотехнологічною економікою.

Спільно з нашими міжнародними партнерами буде відновлений потенціал авіабудування і ракетно-космічної галузі, буде забезпечений прорив в області сучасних біологічних, інформаційних та нанотехнологій.

Україна буде й далі рухатись шляхом європейської інтеграції. Адже Європейський Союз – це наш найбільший торгівельний партнер.

Вбачаю забезпечення вільного пересування людей, товарів, послуг та капіталу між Україною та ЄС своїм найголовнішим завданням у сфері відносин з Європейським Союзом.

Водночас ми не приховуємо й відмінностей у поглядах на євроінтеграцію між нами та нашими політичними опонентами.

Перш за все, ми вважаємо, що членство в Євросоюзі не повинно бути для України самоціллю. Головна мета євроінтеграції для нас полягає у впровадженні європейських стандартів у всіх сферах суспільного життя.

Друге. Наші опоненти з метою одержання внутрішніх політичних дивідендів всіляко прискорюють терміни укладення ключового договору у наших відносинах із ЄС – Договору про асоціацію. Вважаю, що це не є на практиці виправданим. Не потрібно обмежувати переговори у часі – насамперед, для забезпечення інтересів українських товаровиробників при створенні зони вільної торгівлі з ЄС.

Україна повинна відновити партнерські відносини із своїм стратегічним партнером – Російською Федерацією. На жаль, нинішня влада примудрилася зіпсувати ці взаємини, але ми обов’язково відновимо клімат довіри і партнерства у стосунках з РФ.

Я гарантую, що Україна буде активним і поважним учасником глобального демократичного співтовариства.

Україна залишиться надійним стратегічним партнером Європейського Союзу, Росії та США і братиме активну участь в будівництві нової глобальної системи безпеки, без санітарних кордонів і політичних таборів.

Своїми діями Україна ніколи не поставить під питання суверенітет та економічну безпеку іншої країни.

І на завершення дозвольте висловити впевненість у тому, що в Україні вже вироблений імунітет проти популізму і спокуси диктатурою. Люди хочуть чесної та ефективної влади.

Переконаний, що і для будь-якого бізнесмена, інвестора, кредитора на першому місці - слово честі, законний порядок і реальне виконання зобов'язань.

Готовий продовжити нашу розмову відразу після виборів і буду щиро радий бачити вас в Україні.

Дякую за увагу!