15:16 03.03.2010 | Все новости раздела "Партия Регионов"

Михайло Папієв: Ці два роки урядування Тимошенко – це не тільки період провалу української економіки, а й період найбільшого падіння життєвого рівня усіх українців

Виступаючи сьогодні з парламентської трибуни перед голосуванням за постанову про недовіру уряду, народний депутат, заступник Голови Партії регіонів Михайло Папієв зокрема зазначив:

- Для початку хочу навести одну цитату: ««Наш уряд має на меті змусити багатих відмовитися від надприбутків на користь найбідніших. Ми змусимо власників великих підприємств затягнути пояси, аби мільйони простих робітничих сімей змогли відчути себе людьми. Ми об'єднаємо країну і націю.

Ми піднімемо країну з колін і повернемо нашій державі гідне місце в Європі. Нас перестануть зневажати і ставитися як до слабких. Ми ліквідуємо корупцію та повернемо народу відчуття справедливості. Ті, хто не вірять у справедливість, зрозуміють: вона все-таки існує! І наша боротьба за справедливість не буде марною».

Ті, хто думають, що я цитую передвиборчу промову Юлії Тимошенко, помиляються. Це – промова прем'єр-міністра Італії Беніто Муссоліні 19 грудня 1922 року. З цього розпочинався італійський фашизм. Одне з визначень фашизму – абсолютизований, зведений до рівня державної ідеології агресивний соціальний популізм, який, зокрема, характеризується не намаганням вирішити гострі проблеми сучасності, а намаганням призначати ворогів. Для фашистів ворогами були комуністи і ліберали, для нацистів – євреї.

Уряд Юлії Тимошенко призначив ворогами усіх, хто не поділяє погляди БЮТ. Партія регіонів, напівміфічні олігархи, Блок Литвина, Секретаріат Президента Ющенка, губернатори, комуністи, нашоукраїнці, Росія, Європа, Америка – всі вони (якщо вірити заявам представників БЮТ) винні у провальній діяльності уряду.

Результати роботи нинішнього уряду відчув на собі кожний громадянин України. Прийшовши до влади, команда Тимошенко завзято декларувала підвищення всіх можливих показників. І дійсно, за два роки її урядування зріс рівень бідності та безробіття, корупції та чиновницького свавілля, зросла заборгованість по заробітній платі та обсягах зовнішніх запозичень.

Ці два роки урядування Тимошенко – це не тільки період провалу української економіки, а й період найбільшого падіння життєвого рівня усіх українців. Ми маємо країну зі зруйнованою економікою, що загрузла в боргах, без бюджету на поточний рік і без перспективи на майбутнє.

Тимошенко двічі отримувала у спадок з рук уряду Віктора Януковича економіку, що динамічно розвивалася, і в найкоротші строки перетворювала її на руїну.

Протягом минулого року реальні доходи населення зменшилися на 10 відсотків, що є найгіршим показником у ХХІ столітті. Ціни на основні продукти харчування, ліки й житлово-комунальні послуги зросли у кілька разів.

Заборгованість із виплати заробітної плати виросла більше, ніж у 2 рази і на 1.02.2010р. досягла 1692,4 млн. грн. Знизилася питома вага заробітної плати в структурі доходів населення. У січні цього року зарплата впала ще на 13,3%.

Восени минулого року зусиллями парламентарів вперше розмір мінімальної пенсії, завдяки прийнятому закону про підвищення соціальних стандартів, був наближений до фактичного розміру прожиткового мінімуму. Проте Кабмін Тимошенко свідомо ігнорує вимоги закону про нові соціальні стандарти. Як наслідок - понад 14 з половиною мільйонів громадян позбавлені підвищених зарплат, пенсій та соціальних допомог, які, крім усього іншого, ще й заморожені два роки поспіль.

Зухвале і цілеспрямоване порушення Урядом вимог чинного законодавства в соціальній сфері – почерк роботи кабінету Тимошенко. Як приклад, незаконна урядова постанова про виплату пенсій і соціальних допомог в січні ц.р. у грудневих розмірах, на яку Генеральна прокуратура України винесла протест, та уряд її також проігнорував.

Можна згадати про систематичне свідоме заниження та приховування урядом реального розміру прожиткового мінімуму, який має оприлюднюватися кожного місяця. Це призвело до регулярного обдирання всіх верств наших громадян – працюючих і безробітних, молодих і пенсіонерів, пільговиків і отримувачів соціальних допомог, які розраховуються з прожиткового мінімуму.

Неадекватна оцінка соціально-економічної ситуації в країні на фоні глобальної кризи призвела до сплеску реального масового безробіття. Стримуючи адміністративними методами зареєстроване безробіття, Уряд, звісна річ, не спромігся відмінити дію економічних законів, згідно з якими 15-відсоткове падіння ВВП за минулий рік призвело до зростання економічного безробіття на 50 %.

Популістськими кроками розбалансовано систему соціального страхування. Необґрунтоване надання пільг по сплаті внесків до страхових фондів привело до стрибка дефіцитів їхніх бюджетів, зокрема, посадило Пенсійний фонд України на голку залежності від бюджетних позичок на покриття тимчасових касових розривів, які ніхто не може і не збирається повертати (лише за минулий рік – майже 17 млрд. грн.). Дефіцит бюджетів інших фондів соціального страхування за минулий рік склав 20-25 %.

Ставка на домінування імпорту над експортом призвела до занепаду української металургії, хімічної промисловості, машинобудування і т.д. – тих галузей, які наповнювали бюджет і формували основу ВВП. Імпорт і транзит не можуть стати основою процвітаючої економіки. На жаль, не лише уряд Тимошенко, а й український народ став жертвою бізнес-інтересів оточення прем'єр-міністра.

Юлія Володимирівна завжди стверджувала, що у неї не було стратегії дій у випадку програшу. Їй була потрібна виключно перемога у президентській кампанії, бо, як відомо, що переможців не судять. Саме тому останній рік гігантська державна машина виконавчої влади була перетворена на єдиний виборчий штаб Юлії Тимошенко, а дії прем'єр-міністра в соціальній сфері на нескінчену PR-акцію за державний рахунок.

Юлія Тимошенко хотіла діяти революційними методами. Не вийшло ні реформ, ні здобутків – суцільна руїна, розруха та економічний терор щодо середнього класу. Волюнтаризм Тимошенко відкинув Україну на останні місця у соціально-економічних показниках. Сьогодні ми опинилися далі від Європи, ніж були 10-20 років тому. Такою є гірка правда, визнана, до речі, всім світом, крім, природно, Юлії Тимошенко.

То ж куди ми ідемо? За рівнем корумпованості державного апарату – до Латинської Америки зразка 50 – 60-х років минулого століття. За рівнем соціальних стандартів – до Сомалі. За рівнем інфляції – до Зімбабве.

Наведені факти - вирок українського народу нинішньому уряду. Демократія передбачає, що в такому випадку дискредитована влада йде у опозицію і важкою працею (бо опозиція – це також висока відповідальність) має знову відвойовувати право в подальшому представляти інтереси народу у владі.

Сьогодні країна складає іспит на демократію. Черговий іспит. Бо демократія і БЮТ – це не синоніми. Це скоріше антоніми. Демократія – це відповідальність і вміння визнавати помилки, а також бажання виправляти помилки. На щастя, процеси в соціально-економічній сфері ще не стали незворотніми. Я впевнений, що кризу подолати можна і треба – насамперед замінивши голий піар конкретною, науково обґрунтованою та солідарною роботою всіх інститутів влади.

Без популізму. Без самолюбування. Без політичного нарцисизму і пошуку ворогів серед опонентів. В ім’я інтересів українського народу та кожного громадянина України.

Прес-служба народного депутата України Михайла Папієва

Источник: Партия Регионов

  Обсудить новость на Форуме