16:30 14.02.2008 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Українці Росії боряться за своє існування
На початку лютого відбулося розширене засідання Правлінь федеральних українських організацій Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії, на якому, зокрема, було прийнято Звернення до Президента В.В.Путіна щодо трагічних подій 1932-33 рр. – голодомору в Україні. У зверненні говориться: «Для нас, громадян Великої Росії, було б вельми важливо, щоб і керівництво нашої країни визнало голодомор в Україні трагедією українського народу. Трагедією, яка має всі ознаки геноциду».
Фрагменти з офіційного звернення:
«Ми знаємо офіційне ставлення в Росії до питання про Голодомор. Власне, тільки академічне обговорення цього питання російськими та українськими вченими, істориками в Бібліотеці української літератури стало одним з приводів для початку масованого наступу на колектив та роботу бібліотеки. І закінчилося все кадровим і змістовним розгромом роботи Бібліотеки української літератури. На жаль, наразі вдіяти тут нічого не можна, коли для «наведення порядку» в бібліотеці призначають людину, яка не знає ні української мови, ні літератури і, взагалі, далека від української культури. Більше того бібліотека «зміцнюється» сумнівними кадрами, які зневажливо висловлюються про українську культуру, літературу, мову, історію, державність. А Громадську раду чиновники швиденько перелицювали, і вона вже збирається зовсім в іншому складі, звідти вилучені фундатори бібліотеки В.Семененко, В.Скопенко, письменник В.Середін, знаний літературознавець Н.Над’ярних, представники Посольства України. Натомість з’явилися люди, які ніякого відношення до Бібліотеки ніколи не мали».
Також у зверненні наголошується, що «Українську громаду Росії та Москви непокоїть, і про це йшла мова на Конґресі українців Росії, що нинішній Культурний центр за основами своєї діяльності не в кращу сторону відрізняється від аналогічних центрів інших держав, не має сталого правового статусу, державного фінансування, чіткої концепції своєї діяльності, систематичної роботи, зокрема, з українською діаспорою. Важко нам уявити й ситуацію, якби, наприклад, Франція побудувала в Москві культурний центр й здавала його приміщення в оренду. За таких умов Центр фактично перетворюється у вотчину чергового директора, який використовує надану йому в управління державну власність за власним розумінням. Безперервне видання особистих праць керівництвом центру, погодьтеся, не може бути одним із основних завдань Культурного центру України».
Обсудить новость на Форуме