21:15 30.01.2008 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Голова НРУ Борис Тарасюк назвав справжню причину блокування роботи парламенту
Голова Народного Руху України, Голова парламентського комітету з питань євроінтеграції Борис Тарасюк під час прес-конференції поділився зі ЗМІ думками про причини конфлікту в парламенті, про правомірність підписання «листа трьох» і про готовність нашої країни до входження в НАТО.
- Як Ви розцінюєте дії опозиції з блокування трибуни парламенту? «Лист трьох» про наміри України приєднатися до ПДЧ було причиною або приводом для чергового конфлікту у Верховній Раді?
- Ми розцінюємо дії опозиції, направлені на зрив роботи Верховної Ради і, зокрема, на зрив роботи демократичної коаліції, як свідомий крок до того, щоб не дозволити нам реалізувати ті обіцянки, які викладені в угоді про створення коаліції демократичних сил. Щоб не дати Верховній Раді працювати, наші опоненти вдаються до різного роду міфів і приводів, один з яких - підписання Президентом, Спікером і Прем´єр-міністром листа, направленого Генсекові НАТО відносно ПДЧ. Ми вважаємо, що це не може бути тією підставою, яка могла б виправдати антирегламентні дії опозиції. Це все надумані причини, і я поясню, чому. Насправді, окрім спроби заблокувати роботу найвищого законодавчого органу, а також спроби реалізувати таємні наміри про створення широкої коаліції, наші опоненти хочуть не допустити розгляду і ухвалення Верховною Радою важливих рішень. Це, перш за все, зміни до Конституції, зокрема, що стосуються відміни депутатської недоторканності, а також недопущення розгляду питання про створення тимчасової слідчої комісії щодо зловживань місцевими владними структурами Києва і Харкова. Ось справжня причина блокування роботи парламенту.
- Чи мали підстави Президент, спікер і Прем´єр підписувати лист про ПДЧ, не порадившись з громадськістю, політикумом?
- Я вважаю, українська влада мала всі підстави для того, щоб підписати «лист трьох». І для цього не потрібне було особливе рішення парламенту. Ви знаєте, що з цього приводу йдуть дискусії у Верховній Раді. Внесено декілька законопроектів, зокрема, і мій, що стосується схвалення дій трьох керівників держави щодо підписання цього листа.
Хочу сказати, що коли 14 вересня 2006 року прем´єр Янукович поїхав до Брюсселя, всупереч своїм політичним обіцянкам, які були закріплені його підписом в Універсалі національної єдності, він не виконав політичних домовленостей, внаслідок яких він став Прем´єром. І ви пам´ятаєте, через критику, яка пролунала з нашого боку, парламент заднім числом підтримав позицію Прем´єр-міністра. Таким чином, Янукович, коли їхав на засідання Північноатлантичної ради 14 вересня 2006 року не отримав мандата на свою позицію ні з боку уряду, ні з боку Верховної Ради. Все це було «узаконено», якщо можна так сказати, парламентом заднім числом. Сьогодні виникла така ж ситуація. У зв´язку з цим, я вніс законопроект, яким пропонується підтримати дії керівництва країни щодо «листа трьох».
- Але ця ухвала не зніме напругу в залі.
- Якраз зніме! Якщо в парламенті хтось вважає, що керівництво країни вчинило неправомірно, я пропоную поставити це питання на голосування і перевірити!
Так або інакше, опозиція кричуще непослідовна в своїх діях: вона «притягає за вуха» питання, яке, очевидно, лежить в площині легітимності. Зокрема, якщо говорити про дії спікера парламенту, він мав всі підстави для того, щоб підписати цей лист. Перш за все, ці підстави йому дає закон «Про основи національної безпеки» від 19 червня 2003 року, прийнятий 319-ма голосами, включаючи Партію регіонів, соціал-демократів та їм подібних, а також Ухвала Верховної Ради за наслідками парламентських слухань щодо взаємин Україна - НАТО від 21 листопада 2002 року. Я вже не посилаюся на численні укази тодішнього Президента Кучми. Таким чином, ми маємо справу з непослідовністю і спекуляціями з боку наших опонентів і, перш за все, Партії регіонів в питанні вступу в НАТО.
Хочу вам привести в приклад ще один цікавий документ, який називається «Стратегія економічного розвитку України на 2004-2015 рік». Ця «Стратегія» була підготовлена під загальним керівництвом прем´єр-міністра Януковича. Зокрема, там мовиться про те, що мета України - «потрапити в найближчу хвилю розширення НАТО». І, на думку автора, це може відбутися вже в 2008 році. Далі цитую: «вступ України в НАТО стане важливим системним довгостроковим чинником, що впливає на соціально-економічний розвиток держави як на етапі підготовки до входження, так і після приєднання до Альянсу». Цікаві слова, чи не так?
Янукович також прогнозував, що в 2004 році буде затверджений План дій щодо членства в НАТО. На другому етапі в 2004-20006 році передбачалося виконання Україною Плану дій щодо членства в НАТО. Далі передбачалася подача заявки і завершення внутрішніх процедур для входження в цю організацію. І четвертий етап передбачав вступ в НАТО в 2008 році. Цей прогноз Януковича був навіть оптимістичнішим, ніж будь-який з тих, які колись давав я!
Це що стосується «послідовності» опозиції. Хочу нагадати, що на тлі спекуляцій в питанні про те, що наших хлопців рішенням НАТО відправлятимуть на війну, ті ж Кучма і Янукович безпосередньо ініціювали введення українських військ до Іраку. Ви знаєте, що Україна відправила туди третій за велечиною військовий контингент!
- Чому, на Ваш погляд, Партія регіонів зараз поміняла свою політику щодо НАТО?
- Думаю, це пов´язано з тим, що вони координують свої дії з кимось ззовні і виконують чужу для українського народу волю. Про координацію такої діяльності свідчить активізація офіційних осіб Росії, які демонструють свою реакцію щодо входження України в ПДЧ.
- Чому Росія так хворобливо реагує на бажання України приєднатися до ПДЧ?
- Росія зрозуміла, що в Україні прийшла влада, яка є незалежною від Кремля. Влада, яка піклується про національні інтереси своєї держави, а не думає про те, як догодити сусідній державі.
- Наскільки можна ототожнювати поняття «Приєднання до ПДЧ» і «входження в НАТО»?
- Такі країни, як Албанія і Македонія вже дев´ять років знаходяться на етапі виконання ПДЧ. Трохи менше Хорватія. Це говорить про те, що сам факт придбання статусу учасника ПДЧ не є квитком в членство в НАТО. ПДЧ - це ціла програма мір, які повинна виконати країна-кандидат в члени НАТО. Близько 90 відсотків змісту цього документа відноситься якраз не до військових компонентів співпраці України і НАТО, а до політичних, економічних, соціальних і правових. Наприклад, хіба ми не зацікавлені в тому, щоб наша судова система розвивалася за зразком демократичної країни? Так ПДЧ якраз і направлений на це!
Так або інакше, не дивлячись на те, що силами нелогічних дій наших опонентів був зірваний процес входження України в ПДЧ літом 2006 року, Україна як ніколи наблизилася до цього.
Причому, саме уряд Януковича погодився з тим, щоб і на 2006, і на 2007 роки цільовий план взаємин України і НАТО, який складається на кожен рік, був складений по схемі і формату ПДЧ.
- Ваші опоненти наполягають на проведенні референдуму по НАТО. Говорять, що це необхідна процедура перед входженням в ПДЧ.
- Такої вимоги не містить жоден законодавчий документ в Україні! Замість того, є політичний документ. Це є Універсал національної єдності, стаття 27 якого передбачає, що вступ в НАТО здійснюватиметься за наслідками загальнонаціонального консультативного референдуму, який проводитиметься після виконання Україною необхідних для цього внутрішньодержавних процедур. Ця фраза означає, що тільки після виконання Україною положень ПДЧ і перед безпосереднім вступом в НАТО проводитиметься референдум. Хоча я особисто виступаю проти того, щоб йти цим шляхом. Це спроба української політичної еліти сховатися за думкою громадськості. Проведення референдуму є швидше виключенням, чим правилом вступу в НАТО. Такі виключення спробували зробити всього три країни. Це Словенія, Угорщина і Словаччина. У останній цей референдум був визнаний недійсним. У двох інших країнах суспільство підтвердило наміри вступити в НАТО.
- Що допоможе зняти блокаду парламенту?
- Я пропоную опозиції повернутися до регламентної роботи, яка не передбачає блокування трибуни із-за надуманих принципів і причин. Якщо є незгода з чимось, тоді опозиція повинна внести законопроект про відміну закону про національну безпеку в частині членства в НАТО. І ми подивимося шляхом голосування, пройде ця пропозиція чи ні. Сьогодні немає законних підстав блокувати трибуну.
У регламенті передбачено, що засідання Верховної Ради проводяться в будівлі, розташованій за адресою Грушевського, 5. Але там же написано, що парламент може ухвалити рішення більшістю голосів про проведення таких засідань в інших місцях. Але ми сподіваємося, що у опозиції вистачить політичної волі, щоб повернутися до регламентного шляху роботи.
Обсудить новость на Форуме