15:15 14.06.2007 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Цього дня 1722 помер гетьман України Іван Скоропадський
Цього дня 1722 помер гетьман України Іван Скоропадський.
Скоропадський належав до тієї групи вищої старшини, що повністю підтримувала Мазепу, з яким він був пов´язаний і особистою приязню. 1706 Мазепа призначив Скоропадського на уряд полк. стародубського, особливо важливий в обставинах Північної війни й союзу України з Швецією. Було відомо, що він готував Скоропадського на свого наступника.
1708 Мазепа, вже з шведського табору, писав Скоропадському, щоб він старався «московське військо зі Стародуба іскоренити». Цей лист був перехоплений росіянами, й Скоропадський лишився в московському таборі.
Не мавши іншого кандидата (Д. Апостол, хоч і ворог Мазепи, пішов з ним до шведів, а Павло Полуботок не користався довір´ям Петра І), цар погодився на кандидатуру Скоропадського, який і був обраний на гетьмана у Глухові 6.11.1708. Але Петро І ніколи повністю не довіряв Скоропадському, приховував від нього військові плани, відмовився затвердити пропоновані Скоропадським пункти нової угоди України з Москвою (Решетилівські статті 1709) й затримав (до 1710), видачу йому інсталяційної грамоти на гетьманський уряд.
Полтавська перемога Росії розв´язала руки Петрові І щодо України. Країна, спустошена війною, московськими репресіями, епідемією чуми, стала територією російської військової окупації. Росія не тільки тримала тут постійно своє військо (10 драгунських полків), коштом місцевого населення, але щоразу більше втручалася у внутрішні справи України, які перед тим належали до компетенції гетьманського уряду. Козацьке військо було передане під командування російських генералів, а генеральна артилерія була вивезена до Московщини. У Глухові, куди була перенесена столиця Гетьманщини (1709), московський резидент (спершу А. Ізмайлов, а потім Вініус і Ф. Протасьев) наглядав за діяльністю гетьмана, який мусив «радитися» з ним у всіх справах. Цар не тільки залишив за собою виключне право призначати генерального старшину й полковника (а іноді навіть і сотника), але й наставляв, чи міняв на ці уряди зовсім чужих для України людей: росіян, молдаван, сербів, поляків.
Репресії супроти колишніх мазепинців та їхніх родин, депортованих на Московщину або на Сибір, конфіскація їх маєтностей і щедра роздача їх російським вельможам, створення в Україні величезних лятифундій О. Меншикова та інших чужих достойників й обмеження права земельних надань гетьмана, численні й чимраз більші мобілізації козаків і посполитих на важкі будови військових укріплень, каналів (Ладоґа, Волга-Дін) і нової російської столиці Петербурга — все це утруднювало, а навіть паралізувало діяльність українського уряду.
Нарешті, 1722 Петро І утворив Малоросійську Колегію, яка значно обмежувала владу гетьмана й права українського уряду. Економічна політика Росії в Україні по 1709 набирає виразно колоніяльного характеру: обмежуються або й забороняються торгові зносини Гетьманщини з Західною Європою, чорноморськими країнами й Запоріжжям, гальмується розвиток української промисловості (зокрема гутницької й салітряної); економічне і фінансове життя Гетьманщини піддається під монопольний контроль російського уряду й купецтва. Чималих утисків зазнає також культурне і церковне життя (зокрема заборона укр. друку 1720). Все це погіршувало політичну й моральну атмосферу країни, тероризувало українську людність, сприяло численним доносам на гетьмана та його уряд, дезорганізувало українську націю й громадське життя.
У важких умовах свого часу Скоропадський робив усе, що міг, щоб боронити права Української держави та інтереси її населення.
Скоропадський протестував проти російських утисків, загарбань і здирств (навіть всесильного Меншикова).
У колах української мазепинської еміґрації ім´я і пам´ять Скоропадського завжди залишалися чистими (екзильний гетьман Пилип Орлик згадував у своєму «Діяріюші» Скоропадського як свого «великого й любого приятеля»). Скоропадський помер 14 червня 1722 і був похований у Гамаліївському монастирі Глухова.
Обсудить новость на Форуме