15:31 11.06.2007 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
90-та річниця славетних подій
Про життєву для нації важливість історичної пам’яті сказано достатньо, але чогось ці істини нами засвоюються вкрай погано. Ілюстрацією цьому може слугувати майже повна байдужість засобів масової інформації до подій дев’яносторічної давнини у Російській імперії, до складу якої входила значна частина нашої держави.
Все б нічого, адже нині вирують не менш важливі для країни події, але восени послідовники тодішніх організаторів більшовицького перевороту будуть відзначати 90 років „Великого Октября”, і вся телевізія показуватиме їхні дійства, що, вирване із контексту тогочасних подій і подане у єдино вірному, на їх погляд, трактуванні, сприятиме перекручуванню нашої української історії.
Але ж вона, ця історія зовсім не співпадає з „Кратним курсом истории ВКПб”, це історія національного руху, історія української національної революції 1917 – 1921 років.
Та, навіть попри ряд указів Президента щодо вшанування цих подій і визначних особистостей Української і Західноукраїнської республік, нинішній уряд не вважає це державною справою, попросту саботує визначені заходи.
І лише національно – демократична громадськість у міру своїх мізерних можливостей переймається відтворенням нашої історії.
З їх ініціативи відзначено 90-ту річницю утворення Української Ради, як початок української національної революції, таку ж славну дату роботи Всеукраїнського національного конгресу, котрий передав їй владні повноваження.
Дійсною рушійною силою національної революції стали широкі верстви українського народу, солдатські маси, під тиском яких діячі Центральної Ради при визначенні державного устрою пройшли від автономії, через федералізм до проголошення Самостійної держави – Української народної республіки, визнаної світом, у тому числі й більшовицькою Росією.
У червні маємо відзначити славетну дату ІІ Всеукраїнського військового з’їзду, що мав для нашої державності непересічне значення. Делегати, а вони представляли більш ніж п’ятимільйонну армію, висунули вимогу створення національної армії через українізацію війська, укомплектованого українцями. І вже у перші дні після того історичного рішення присягнули Центральній Раді більше 350 тис. українців, і великою помилкою тодішніх вождів було те, що вони відмовились від своєї армії.
Обсудить новость на Форуме