12:45 24.05.2007 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Цей день в історії
Цього дня 1912 року в селі Дяківці тепер Літинського району Вінницької області у селянській родині народився український письменник Михайло Панасович Стельмах.
У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького Педагогічного Інституту і до 1939 вчителював у селах Київщини. Під час війни 1941—44 був солдатом-артилеристом, двічі поранений. З 1944 працював у редакції газети 1-го Українського фронту "За честь Родины". Після війни співробітник Інститу Фольклору, Етнографії та Мистецтва АН УРСР (1945 — 1953). Депутат Верховної Ради СРСР і заступник голови Ради Національностей.
З 1940-их pp. працював переважно як прозаїк, хоча був автором низки поетичних книг для дітей. Був членом Спілки письменників України. Спектр жанрів у творчості Михайла Стельмаха надзвичайно широкий - поезія, проза, драматургія. Поезію Стельмаха відзначає глибокий ліризм, пісенність, емоційність, вплив фольклору, багатогранність тематики.
Як поет почав друкуватися друкується з 1936 року. У 1941 з´явилася перша поетична збірка "Добрий ранок". У роки війни вийшли збірки "За ясні зорі", "Провесінь".
Проза Стельмаха — типовий зразок літератури соцреалізму, з властивим йому кожночасним пристосуванням до партійної лінії (наприклад, роман «Велика рідня», перейнятий духом ґлорифікації Сталіна і відзначений сталінською нагородою у 1951 році. Стельмах переробив у відповідності до критики «культу особи» і вже у 1957 році перевидав під назвою «Кров людська — не водиця») і так званого «прикрашення» радянської дійсності, від якого не вільні твори Стельмаха посталінської доби (зокрема «Правда і кривда»).
Винятково багата народною лексикою, проза Стельмаха стилево споріднена з ліризованою прозою М. Коцюбинського, Ю. Яновського, з особливо виразно помітними впливами О. Довженка.
Обсудить новость на Форуме