16:15 10.03.2007 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"

Український Пророк Тарас Шевченко та сучасні реалії

У перші березневі дні, коли тепле весняне сонце починає відігрівати змерзлу землю і з´являються перші веселі струмочки, оживає і розквітає природа, українці вшановують свого Генія та Пророка Тараса Шевченка.

Він не відділяв себе від української долі і виписав на скрижалях часу рідній нації заповіт повстати за волю. Тарас Шевченко зумів розбудити українську націю, підняти її на боротьбу і після своєї смерті продовжує вести за собою тих, хто вірить у перемогу і утверджує цю віру як вищій небесний знак про воскресіння України. Його творчий спадок залишається рупором боротьби за утвердження українських цінностей для патріотів своєї вітчизни.
Невмируще слово Кобзаря продовжує пророче звучати і пробуджувати українців до розуміння власного "Я" у великій геополітичній боротьбі світових цивілізацій за його збереження. Великі справи національного відродження залишив Тарас Шевченко Україні - такої планетарної величі, які може залишити лише Пророк. Він створив для українців вісь, в Україні й не в Україні, і довкола неї оберігається цілий світ, а в урочу годину виростає "Заповіт" як небесно-земна молитва.

І мене в сем´ї великій,

В сем´ї вольній, новій,

Не забудьте пом´янути

Незлим тихим словом.
Але у вибореній у непростих історичних реаліях українській державі для більшості її громадян свій Пророк і Батько нації не став надбанням.
Як і раніше, ви не знайдете безсмертного "Кобзаря" в українських крамницях, які заполонило чтиво із сусідньої держави. Немає тут не тільки творів Великого Кобзаря, рідкістю залишається українська книга. "Українські" уряди та парламенти не знайшли можливості підтримати не тільки видання творів Шевченка та класиків української літератури, а й не змогли хоч якось сприяти відродженню українського книговидання. Нація Великого Поета, як і в роки Валуєвських та Ємських указів, продовжує боротьбу за мову, яку він відродив і підняв на європейський рівень своєю творчістю та безсмертям.
Засилля низькопробної неукраїнської продукції нині заполонило телеекрани та радіо, перекривши туди доступ духовності, моралі та патріотизму. В Шевченківський день в Україні продовжує панувати безкультур´я і бездуховність. І тисячі патріотів України в цей день звертають свій погляд до поета:

Коли

Ми діждемся Вашингтона

З новим і праведним законом?

А діждемось-таки колись.

Рідкий гість поет-пророк в радіо- та телеефірах рідної держави, не звучить його поезія на театральних підмостках. Нині в моді “аншлаги” та “кролики” з їх гумором на рівні тваринних інстинктів. У словах Тараса Шевченка звучить гірка правда сучасності.

Я по плоті і духу син

І рідний брат

Нашого безталанного народу...
Влада вперто продовжує ігнорувати свого Генія, відкриваючи його пам´ятники лише за кордоном і вшановуючи тільки для годиться.
Політична еліта держави ще або не доросла до величі Генія-Пророка власного народу Тараса Шевченка, або залишається по своїй суті неукраїнською та ворожою до його ідей. Бо скільки треба мати цинізму та зневаги до землі, що має Пророка світової поваги, аби назвати його мову такою, що придатна лише для співу та фольклору.
Роки державності України не стали надбанням для Батька української нації Тараса Шевченка, влада нічого не зробила, щоб донести до кожного українця його спадщину та зробити його ідеї домінуючими в суспільстві. Вони стали роками боротьби патріотів України за втілення ідей та помислів Великого Тараса по відродженню української мови, культури, духовності.
Але Батько Тарас продовжує збирати навколо себе українців і заповідає ріднитись та знатись у воскреслій українській державі. І в праведному слові єднається нація, а в єдності слова і сила та воля українців.

І забудеться самотня

Давня година,

І оживе добра слава

Слава України.

Юрій Діденко,
голова Миколаївської обласної
організації Народного Руху України

Источник: Народний Рух України