16:00 07.03.2007 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Мустафа Джемільов: «Інвестиції, про які говорив Лужков – надзвичайно небезпечні для України»
Служба Комунікацій НРУ
«Регіони нам пропонували вдвічі більше місць в парламенті». Про владу в Криму, її особливості та трансформації, Рефата Чубарова та Анатолія Матвієнка лише для І-Репортера розповів народний депутат, член фракції «Наша Україна», голова кримськотатарського Меджлісу Мустафа Джемільов.
На початку лютого Віктор Ющенко провів зустріч з Вами та Рефатом Чубаровим. Які питання обговорювались на зустрічі й чи задоволені ви нею? Основним питанням було скасування вето на закон «Про відновлення прав осіб, депортованих за національними ознаками». Цей закон був прийнятий в червні 2004 року, але на нього наклав вето екс-президент Кучма. Під час Президентських виборів 2004 року ми пояснювали народу, що Ющенко як Президент сприятиме ухваленню цього закону. В ув´язненні ж експертів Кучми було багато дрібних претензій, з якими можна було погодитися, але є два пункти, причому вельми принципові Перше – питання про землю. У законі є положення про те, що депортовані кримські татари, які повернулися на батьківщину, мають таке ж право на земельні паї, як і колишні члени колгоспів. Експерти стверджували, що це протирічить Земельному кодексу. Але ми десятки разів звертали увагу на особливість Криму – є народ, який повертається. Цьому народу не повертають того, що в нього незаконно забрали, та ще й позбавляють можливості користуватися правами, якими володіє решта громадян. Всі ці докази не були враховані при ухваленні Земельного кодексу. Другий принциповий момент – експерти проти використання слова «кримськотатарський народ», виходячи з того, що згідно з Конституцією «народ» - це український народ, а решта - національні меншини. Ми вказуємо на 11 ст. Конституції, де є поняття «корінний народ». Кримські татари, безумовно, корінний народ Криму. У розділі, який стосується Кримської Автономної Республіки, вживається термін «депортовані народи». Крім того, в 1993 році було підписано Бішкекську угоду, де теж вживається термін «народ». Ця угода була підписана й ратифікована Україною, а минулого року її ратифікацію продовжено ще на десять років. Тому аргументи наших опонентів необгрунтовані. 7 лютого Ющенко викликав цих експертів, і вони почали повторювати те ж саме. Президент запропонував створити робочу групу, яка розбереться з кожним пунктом і, кінець-кінцем, допрацює цей проект, а також від імені Президента подасть на розгляд до Верховної Ради. Ми з цим погодилися. Ви запевняєте, що стратегічна мета кримських татар – лише автономія в межах України. Експерти ж заявляють, що деякі пункти закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національними ознаками», який ви лобіюєте, створюють базу для утворення на території Криму національної держави. Що ви можете відповісти на подібні закиди? У Верховній Раді зареєстровано два законопроекти: «Про відновлення прав осіб, депортованих за національними ознаками» і «Про статус кримськотатарського народу в Україні». Перший стосується переважно соціальних проблем: земельні проблеми, компенсації тощо. Політичних проблем там немає. У другому законі згадується про статус мови, про забезпечення представництва кримських татар в органах влади, про відновлення топоніміки й жодного слова про якусь форму державності. Ми говоримо не про створення, а про відновлення національно-територіальної автономії. Тому що в 1921 році Кримська Автономія створювалася саме через те, що там жив корінний народ. У 1944 році, після депортації, цілком логічно постало питання про ліквідацію автономії. У 1991 році перед розпадом Радянського Союзу за ініціативою Комуністичної партії проводили референдум на предмет утворення автономної республіки. Планувалася, звичайно, не національно-територіальна автономія, в плані відновлення прав кримських татар, а якась російська автономія. Ми тоді виступили категорично проти. Не можуть визначати статус нашої Батьківщини люди, що переселилися з іншої країни. Тим паче, коли більша половина корінного народу знаходиться в місцях заслання. Ми блокували цей референдум, але російськомовна більшість, більше 90%, проголосувала. Питання було дуже підступним: «Ви за створення Автономної Соціалістичної Республіки Крим як суб´єкта Союзного Договору»? Кримських татар можна розділити на три етнічні групи: приморські, гірські, степові. Чи можна припустити, що якщо вам дають землю тільки в степовій частині, то деяких може не задовольнити таке становище? Чи існує така проблема? Ви знаєте, це розподілення на гірських, степових та інших було й до депортації. Говорити про позитивні моменти депортації – некоректно, але, тим не менше, під час цього процесу кримські татари так змішалися, що суттєвої різниці вже немає. Хоча літературна мова в нас одна була єдиною і до депортації, просто діалекти трохи відрізняються. Тобто мовного питання немає? Ні, хоча його й до депортації не було. Просто були і залишаються діалекти. Ви сказали, що з літературною мовою немає проблеми. Але виступали із заявами про те, щоб кримськотатарській мові надати статус офіційної мови АР Крим. Сьогодні російській мові у деяких регіонах надають статусу регіональної. Чи задовольнила б вас така ситуація із кримськотатарської мовою? Я маю на увазі те, що мовних проблем між гірськими та степовими кримськими татарами немає, проте є дуже серйозна проблема збереження й розвитку кримськотатарської мови. Сьогодні в Конституції АР Крим державною мовою є українська. Є там ще й «радянський» термін – мова міжнаціонального спілкування. І чомусь цією мовою вважають російську. Ми категорично проти. Так, росіян все-таки більшість. Але обов’язково має бути офіційною мова корінного народу. Це ганьба для країни, де корінне населення не має своєї офіційної мови. Але якщо мова не офіційна, то вона приречена на вимирання. Зараз кримськотатарська мова значиться в списку ЮНЕСКО як така, що знаходиться під загрозою зникнення. На засіданні Ради національної безпеки та оборони, де був і Янукович, і Ющенко, я говорив про це. Говорив також про становище зі школами. На батьківщині асиміляція та русифікація відбувається значно швидшими темпами, ніж на місцях виселення. Сьогодні існуює всього 14 кримськотатарських шкіл, які можуть відвідувати лише один з дев’яти дітей шкільного віку. Інші ходять в російські школи. До депортації було близько 400 шкіл різних ступенів, в тому числі й вищі навчальні заклади. Коли зникає мова – зникає й культура й сама нація. Тому ми вимагаємо, аби в Конституції АР Крим була виписана кримськотатарська мова як офіційна. Проблема в тому, що чиновники в Криму взагалі не хочуть не лише кримськотатарської, а й української мови. Ми зацікавлені в тому, аби наші діти знали українську, адже без неї вони не зможуть вчитися у вищих навчальних закладах. А росіяни цьому чинять опір. Рефата Чубарова вважаю братом 28 лютого планувався мітинг кримських татар з метою блокування роботи Міжнародного ярмарку "Крим. Курорти. Туризм - 2007". В той же час, Меджліс кримськотатарського народу виступив проти проведення мітингу. Чому Меджліс виступає проти? Яка кількість відсотків нині підтримує Меджліс? Вас турбує можливість появи альтернативи? У нас досить демократичне суспільство і диктатури нема. Є вищий представницький орган, який вибирає Меджліс. І у всіх місцях проживання кримських татар є місцеві Меджліси, які обираються безпосередньо на місцях. Місцеві та регіональні Меджліси зобов’язані рахуватися з рішеннями Вищого представницького органу – Курултая та Меджлісу кримськотатарського народу, що обирається Курултаєм. Проте є люди, які так не вважають. Це те, про що ви говорите. 19 лютого планувався цей захід, але він не відбувся, бо ми попередили, що Меджліс такого рішення не приймав. І я мав виступити на місцевому радіо й телебаченні, аби розповісти, що людей ввели в оману і Меджліс такого рішення дійсно не приймав. Просто ті люди, які хотіли провести цю акцію, сказали, що все узгоджено із Меджлісом. У результаті, замість 15-20 тисяч людей вийшло 150-200 людей і більшість з них не знали про рішення Меджлісу. Тепер же ці організатори пишуть звернення до мене з тим, що обов’язково треба проводити таку акцію 28 лютого і просять у Меджлісу підтримки. 25 лютого я їх запросив до себе і сказав, що Меджліс прийняв постанову про те, що нема необхідності підтримувати цю акцію, тим паче, що організатори хотіли блокувати конференцію з Міжнародного туризму. Це підриває авторитет країни і працює на сусідів, які хочуть всіх туристів переманити до себе. На наступний день я виступив у кримськотатарських ЗМІ, повідомив, що Меджліс не підтримує таку акцію і показав заяву Меджлісу про непідтримку цих заходів. 21 лютого керівництво Москви та Криму підписали протокол про наміри щодо участі Москви в розвитку курортно-рекреаційного комплексу Східного Криму (обіцяють 1,5-2 млрд. інвестицій). Як Ви думаєте, що це: чиста економіка чи дії з явно вираженим політичним підтекстом? Для Росії в Криму «чистої» економіки немає. Вони вкладатимуть дуже великі гроші, навіть собі в збиток. Окрім офіційних інвестицій (у Службі Безпеки вам можуть більше розповісти) до Криму окремими каналами йдуть потоки грошей на утримання сепаратистських організацій. Тому інвестиції, про які говорив Лужков (1,5-2 млрд. дол.), украй небезпечні для України. У Росії давно звучать слова: «Якщо нам не повернуть Крим, то ми його купимо». Власне кажучи, такий процес ми маємо нагоду спостерігати. При новій владі цей процес став інтенсивнішим – зелене світло всьому російському. Коли ми разом із Віктором Януковичем були в Туреччині, то Прем´єр-міністр досить щиро закликав турецьких інвесторів вкладати інвестиції в Крим. Він підкреслював, що в Криму проживає братський, споріднений для турків народ, а також обіцяв, що не буде жодних проблем. Але місцева влада всіма фібрами душі прагне протистояти інвестиційному потоку з Туреччини саме з політичних міркувань. І це дуже небезпечно для держави. Не знаю, чому до цього ставляться байдуже і не вживається жодних заходів. Але ж влада в Криму фактично належить Партії регіонів. Можливо, Віктор Янукович не так вже й щиро закликав турецьких інвесторів? Не можна однозначно сказати, що Партія Регіонів в Кримській автономії і Партія регіонів в Україні – одне й те ж. Анатолій Гриценко (Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, член Партії Регіонів – авт.), на наш подив, з великим ентузіазмом узявся за вирішення проблеми землі для кримських татар. В історії Кримського півострова ніколи ще не ухвалювали рішень про виділення такої кількості землі – в цілому десь 1200 га для задоволення вимог кримських татар щодо будівництва індивідуального житла. Але спостерігається лютий опір в районах. Під різними приводами говориться, що це неможливо. Вже ухвалили рішення, наприклад, в Алушті – приблизно 27 га. Три роки за ці гектари боролися й нарешті добилися. Але місцева влада відмовилася виділяти землі. Тоді для перевірки мера Алушти Гриценко направляє СБУ, Прокуратуру. Я наводив цей приклад Президентові. Адже не може Голова Верховної Ради до кожного чиновника направляти силові структури! Я вважаю, що дуже широкі владні повноваження дані місцевим чиновникам в розподілі земель. Президент пропонує перевірити законність видачі землі, і в цьому питанні дійсно простежується дуже велика несправедливість. Але я впевнений, що ці перевірки не дадуть результатів – необхідні підписи і печатки будуть. Проблема в тому, що в тому випадку, коли районні ради розглядають питання видачі землі Іванову-Петрову, то проблем не виникає, а коли Аметову-Меметову – знаходять тисячу причин для відмови. І в результаті практично жоден кримський татарин не отримує бажаного, а отримують виключно росіяни. Але все законно, за все проголосовано. А це робиться дуже просто: приходить черговий товстосум, пропонує кожному 2-3 тис. дол., і всі дружно голосують. Останні декілька років в Україні активно розвиваються расистські рухи. Все частіше трапляються випадки ксенофобії з летальними наслідками. Чи вбачаєте ви в цьому загрозу для кримських татар? Є рух скінхедів у Криму. Дуже серйозне зіткнення з кримськими татарами відбулось у 2004 році. Тоді молоді хулігани ходили по вулиці і просто били неросіян. А це переважно кримські татари. Терпіння луснуло, коли 11-річного хлопчика в березні кинули в річку. Наші звернення до міліції, аби там вжили заходів – не мали наслідків. Тоді група молодих людей пішла розбиратися з ними до логова в Сімферополі; відбулася бійка й міліція активно почала заарештовувати… кримських татар. Декількох людей було заарештовано та засуджено. Я неодноразово зустрічався і з Генеральним прокурором, його заступниками, і з Президентом, надав йому всі докази. Під час бійки ми забрали в скінхедів блокнот зі свастикою на обкладинці та списком телефонів їх прибічників і представили це генеральному прокуророві. Васильєв заявив, що ніяких скінхедів нема. Просто треба було покарати кримських татар, аби вони не відстоювали свої земельні права. А засоби інформації автономії і навіть деякі центральні, в першу чергу канал «Інтер», просто дезінформували громадян, намагаючись представити у всіх випадках винними тільки кримських татар. Ц було показано у брехливій і провокаційній передачі «Інтера» у зв´язку з подіями в Бахчисараї влітку минулого року. Ви хочете сказати, що і влада, і телебачення не помічають проблем кримських татар? Щодо влади, загалом нічого казати не хочу, тому що у структурах є різні люди, але, в цілому, в Криму влада проросійська. У Криму сьогодні активні ще й козацькі угрупування, які напряму підтримуються не тількі із Росії, але й місцевою владою автономії, Російський блок, що активно виступає проти законних вимог кримських татар і провокує міжнаціональні зіткнення. Які сьогодні у вас стосунки з Рефатом Чубаровим? Дуже дружні, можна сказати – братські. Як уживаються два лідери? У кожного своє місце. У нього основна робота тут, у Верховній Раді. Він краще володіє українською. А в мене основна робота – в Криму. Я не уявляю себе без нього, а йому важко без мене в Криму. БЮТ та Регіони в Україні та в Криму – це різні речі Ваше ставлення до того, що Верховна Рада подолала вето Президента на мораторій щодо продажу землі? Якби цей закон не був прийнятий, то це було б позитивно лише в тому випадку, якби влада змогла контролювати наділи та їх видачу, але цього не буде зроблено. Кримські татари за свої землі платити не будуть. Навіть якби вони й захотіли – у них нема можливості. 24 лютого блок “Наша Україна” і БЮТ підписали Угоду про Об’єднану опозицію. Чого Ви очікуєте від даного об’єднання? І що Ви очікуєте від даного об’єднання саме для кримських татар? «Помаранчеві» втратили шанс і повинні обвинувачувати в цьому тільки самих себе. Адже була така унікальна можливість, але, на жаль, амбіції як БЮТу, так і «Нашої України» й СПУ взяли гору над державними справами. Я побоююсь, що які б угоди не підписувалися, особисті інтереси важитимуть більше. Я не великий оптиміст Об’єднаної опозиції. Наведу приклад: подолання вето президента на закон про Кабмін. Піти на таке заради закону про опозицію! Завтра в цей закон внесуть якісь поправки, вріжуть його. Я не оптиміст... Тобто ви не пророкуєте довге життя об’єднаній опозиції? На жаль, практика показує, що це так. Свого часу ви співпрацювали з Народним Рухом, зараз ви депутат від «Нашої України». Ця політична сила стрімко втрачає свою популярність. Якими ви бачите свої перспективи? Можливо, ви плануєте змінити партнерів і співпрацювати з Партією регіонів? Ніякий варіант не виключається, оскільки рішення приймає національний з’їзд, виходячи із інтересів народу. Я можу з точністю на 99,9% сказати, що ми ніколи не будемо блокуватися з комуністами, вітренківцями, російським блоком. Що стосується того, що до сьогодні ми з Народним Рухом. Ця сила завжди була правозахисною. Ми з Чорноволом разом були в таборах. І Рух – це єдина сила, яка бачить майбутнє Криму так, як ми самі. Йдеться про відновлення національно-територіальної автономії та визнання кримськотатарського народу як корінного населення України із визнанням його мови офіційною. Нам важливо мати свого представника у Верховній раді, аби відстоювати інтереси, але це не головне. До слова, деякі партії нам пропонували значно більше місць у списках своїх партій, проте в нас є свої ідеологічні принципи. А що саме Вас не влаштовує в програмі Партії регіонів? Ми бачимо майбутнє України в евроінтеграції, є прибічниками входження України в НАТО, не підтримуємо ідею, аби мова колишньої імперії була другою державною мовою України, відстоюємо своє право на відновлення національно-теріторіальної автономії в Криму, а у Партії Регіонів з приводу цього інші погляди. Крім того, в Криму Партія Регіонів блокується з так званим «Російським блоком», що бачить майбутнє Криму тільки в складі Росії, а всю Україну – в незрозумілому «союзе славянских государств» на кшталт колишнього СРСР, а ми проти того, щоб знову бути в радянській стайні. Кримські татари на виборах Президента підтримали Ющенка, ви – в «Нашу Україну». Що змінилося для вас за ці роки? Практично нічого. При формуванні керівництва автономії має значення те, скільки ти маєш депутатських місць. А оскільки відсоток у нас невеликий, то ми розраховували, що при формування голів адміністрації був би врахований цей дисбаланс. Оскільки все залежить від Президента, то хоча б 4-5 голів районних адміністрацій могли би бути кримськими татарами. Послали вони до нас Матвієнка. Але він себе повів досить дивно. Спочатку заявив, що для нього немає значення, хто за національністю буде голова адміністрації, оскільки він дає рекомендації і головне – професійність. Він запропонував створити комісії, які б визначали профпридатність претендентів на ці посади. У п’яти районах виграли кримські татари. Він їх не поставив на ці посади, сказавши: «А що скажуть росіяни? Скажуть, що я прокримськотатарський. А в мене попереду вибори і я хочу хоча б 30-40% голосів росіян за «Нашу Україну». Я йому тоді сказав: «В такому випадку ми постараємось тобі допомогти: у структурах влади автономії не буде жодного кримського татарина, всі вони подадуть заяву про відставку. Тільки ти ще зроби заяву, що майбутнє Крима бачиш у складі Росії, і тоді збереш у Криму навіть не 30-40, а всі 70% голосів». Я тоді зібрав заяви про звільнення від усіх кримських татар, які працюють в органах влади, і приніс йому. Але якщо нічого не змінилося – треба блокуватися з іншими політичними силами. Можливо, з БЮТ? З Юлією Тимошенко у нас дуже гарні відносини. Вона розуміє наші проблеми. Але БЮТ в цілому по Україні та в Криму – це різні речі. Під час минулорічних виборів до Верховної Ради вони працювали на розкол кримськотатарського електорату. Замість того, аби сісти з нами за стіл переговорів і сказати, що, мовляв, давайте не будемо один в одного стріляти, а будемо союзниками, вони почали жорстко грати. В результати отримали 15% голосів кримських татар. Та й після виборів депутати від БЮТу ні в Криму, ні у Верховній Раді автономії, ні в районних радах не підтримують законні права кримських татар. Тому якщо сьогодні ми скажемо нашим співвітчизникам, що будемо з Бютом – це не сприймуть. Але ті сили, які треба зактивізувати для об’єднання і координації всіх демократичних сил – це, безперечно, просто необхідність. |
Аня ДАНЬКО, Михайло АВРАМЕНКО, І-РЕПОРТЕР |
Обсудить новость на Форуме