01:32 12.02.2007 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"

  Борис Тарасюк: Ми дедалі частіше стаємо свідками правового нігілізму


 10 лютого у Києві відбулося засідання Центрального Проводу Народного Руху України на якому Голова НРУ Борис Тарасюк виступив з промовою про суспільно-політичну ситуацію в  Україні.



 «Шановні члени Центрального Проводу!Ми вперше зустрічаємося з Вами в новому 2007 році. То ж дозвольте мені привітати Вас із усіма минулими святами - Новим Роком та Різдвом Христовим.
Як Ви знаєте, 30 січня, після зустрічі з Президентом України, я оголосив своє рішення про відставку з посади Міністра закордонних справ.
Моє рішення було зумовлене безпрецедентним тиском, який чинився на Міністерство протягом останніх двох місяців. Як відомо, Верховна Рада 1 грудня минулого року з порушенням процедури прийняла незаконну постанову про звільнення мене з посади Міністра. Я оскаржив цю постанову в Шевченківському районному суді столиці, і 5 грудня Суд призупинив її дію. Того ж дня Президент України видав Указ, яким постановив мені і надалі виконувати обов’язки Міністра закордонних справ України. Однак, Ви всі добре пам’ятаєте, що робилося в Будинку Уряду, коли спочатку Азаров з Толстоуховим, а далі – біля 20 депутатів з партії регіонів не пускали мене, як члена Уряду на засідання КМУ. Хоча в цьому беззаконні Генеральна прокуратура України не побачила нічого протиправного і спустила моє звернення і звернення народних депутатів «на гальмах».
Що стосується розгляду справи в шевченківському суді, то судові засідання кілька разів відкладалися, а 30 січня райсуд незрозуміло з яких причин ухвалив рішення залучити до участі в процесі представників Кабміну. Тобто, сам судовий процес перетворився на фарс, мета якого очевидна - відтягнути час.
В той же час МЗС України не могло нормально функціонувати. Так, іще наприкінці минулого року були скасовані кілька важливих моїх закордонних відряджень. Паралельно Міністерство фінансів України за вказівкою міністра й одночасно Першого віце-прем’єра Миколи Азарова заблокувало рахунки МЗС. Як наслідок, працівники дипломатичного відомства не змогли отримати зарплату, а функціонування дипломатичного відомства було поставлене під загрозу. Таким чином, зовнішня політика України стала заручницею узурпаторських потуг „кризової” коаліції. При цьому сильно постраждав авторитет України в світі.
Не бажаючи ставити під удар національні інтереси України і своїх колег, я прийняв рішення і подав заяву про відставку, яку прийняв Президент.
Я дякую всім рухівцям, які підтримували мене, протягом усього цього важкого періоду. Відтепер я зосереджуватиму всю свою діяльність на посаді Голови Народного Руху України. Я матиму тепер набагато менше обмежень, які були пов’язані з перебуванням Голови НРУ на міністерській посаді, і отримав більше часу для Народного Руху України.
 
Правове свавілля та узурпація державної влади.
Ми дедалі частіше стаємо свідками правового нігілізму з боку високопосадовців. Я вже розповідав про судову тяганину навколо мого незаконного звільнення з посади.
Поступово створюються умови для зміни Конституційного ладу в Україні шляхом порушення українського законодавства. 2 лютого в газетах „Голос України” та „Урядовий кур’єр” був опублікований Закон „Про Кабінет Міністрів України”. Голова Верховної Ради та Прем’єр-міністр одразу оголосили про те, що він вступив у дію. І це незважаючи на те, що оприлюднення Закону було заборонене рішенням Мукачівського міськрайонного суду. До речі, суддя, який ухвалював це рішення, Вищою радою юстиції рекомендований до звільнення з посади, що може бути серйозним дзвінком для всієї судової системи.
Утім, події навколо оприлюднення не викликають ніякого подиву, якщо врахувати зміст цього Закону. Згідно з цим Законом, коаліція привласнює собі конституційно визначені повноваження Президента. Отже, ідеться про узурпацію державної влади в Україні.
Частина 9 статті 25-ї Закону надає Кабінетові Міністрів України право у будь-яких випадках повністю чи частково скасовувати акти місцевих державних адміністрацій. Це грубе порушення Конституції, адже Основний закон залишає право скасування рішень місцевих державних адміністрацій лише за Президентом України та головою держадміністрації вищого рівня., При цьому умовою скасування цих актів є їхня невідповідність Конституції та законам України.
Особливо вражають заяви депутатів, які чітко усвідомлювали антиконституційність багатьох положень Закону „Про Кабінет Міністрів України”, але вирішили його підтримати. Особливо прикро, що в цьому протизаконному дійстві взяла участь фракція Блоку Юлії Тимошенко. Політична сила, яка найбільше звинувачувала своїх союзників у змові з Партією регіонів та виступала за скасування політичної реформи, сама пішла на відверту співпрацю з „кризовою коаліцією” та надала урядові й Прем’єрові диктаторські повноваження.
Правове свавілля на рівні центральних органів державної влади є вкрай небезпечним. Порушення норм законодавства найвищими посадовими особами подає поганий приклад для органів влади нижчого рівня, створює величезну спокусу для порушення ними прав громадян. Ситуація, за якої закон перестає бути засобом захисту громадянських прав і демократії, неодмінно веде до диктату і авторитаризму.
Тому одним із провідних напрямків роботи РУХу на нинішньому етапі має бути відновлення законності як основи соціальних та політичних відносин в Україні. Ми маємо зупинити наступ на права громадян. І перш за все ми маємо домогтися через Конституційний Суд визнання неконституційним закону про Кабмін.
Останнє, що спадає на думку при аналізі Закону про Кабінет Міністрів - це грубе порушення Партією регіонів та іншими учасниками „кризової” коаліції своїх передвиборних програм. Так, наприклад, „регіонали” обіцяли своїм виборцям провести децентралізацію державного устрою України, аж до запровадження федералізму. Безумовно, ми, рухівці, вважаємо федералізацію  згубною для України, а, отже, й абсолютно неприйнятною. Але ж новий Закон ще більше посилює централізацію виконавчої влади. Його прикінцевими положеннями внесені зміни до Закону України „Про місцеві державні адміністрації”.
Відтепер перші заступники  та  заступники  голів  районних   державних адміністрацій  призначатимуться на посади головами районних державних адміністрацій за погодженням із Кабінетом Міністрів, тоді як раніше - за погодженням лише з головою обласної державної адміністрації. Аналогічна ситуація складається і з формуванням фонду оплати праці та видатків районних адміністрацій: вони з компетенції голів облдержадміністрацій передані до компетенції Кабінету Міністрів.
Мета такої централізації державного управління очевидна - політизувати всю вертикаль виконавчої влади, зробити місцевих керівників слухняними виконавцями. У результаті запровадження закону про Кабмін не лише посилюється контроль центральної виконавчої влади над районною ланкою, але й послаблюються позиції обласних керівників, призначення і звільнення яких залишається в компетенції Президента України.
 Податкова політика
На попередніх засіданнях ЦП я вже звертав увагу на податкові ініціативи уряду - зокрема, заборону на подання податкових декларацій зі збитковими показниками. Однак, нові заходи в податковій політиці знову перетворюють податкові органи на знаряддя політичної боротьби з незалежними від них бізнесменами.
“Першою ластівкою” стали плани уряду щодо повернення податку на додану вартість до областей України. Частка поверненого ПДВ у Донецькій області у 100 разів перевищувала  аналогічний показник у Волинській.
Газета „Комерсант Україна” повідомила про те, що Міністерство Фінансів наказало Державній податковій адміністрації України збільшити у січні збори податків на 27%. Податкова адміністрація розробила відповідний план, у якому знову були закладені величезні територіальні диспропорції. Адже чомусь при загальноукраїнському підвищенні планових зборів податків в  Донецькій області й Автономній Республіці Крим плановані розміри зібраних податків навіть були зменшені.
Незначне “підвищення” отримали, наприклад, Дніпропетровська та Запорізька області - відповідно на 4,9% та 10,9%. При цьому річний приріст внутрішнього валового продукту в цих областях склав відповідно 8,4% та 9,5%
Найбільше постраждали від „податкової навали” області Заходу (Львівська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Чернівецька) та Центру (Вінницька, Житомирська, Черкаська). Розмір їхньої „данини” зріс у середньому на 63% - тобто, у два з половиною рази більше за всеукраїнський показник. За минулий рік більшість з цих областей навіть не змогли виконати плану податкових надходжень. Тепер вони опинилися у ще більшій скруті.
Однак, звичайно, “коаліціанти” розраховують отримати зиск із такого становища. Керівники цих областей належать до опозиційних сил і вже давно дратують “кризовий” уряд. Невиконання податкових планів – це чудовий привід для їхнього звільнення з посад.
Крім того, податковий рекет – це засіб тиску на виборців із цих областей, оскільки переважна більшість їхніх мешканців на виборах до Верховної Ради та органів місцевого самоврядування підтримали демократичні сили.
Але незалежно від справжніх мотивів введення нових податкових розрахунків, ця ініціатива закладає основу для майбутніх міжрегіональних конфліктів. На офіційному рівні практично встановлений поділ українських земель на „свої” та „чужі”. Це дивовижно нагадує поділ громадян України на „сорти”, запущений «заїжджими» політтехнологами під час виборів Президента у 2004 році. Дуже шкода, що частина так званої „української еліти” за два роки так і не змогла піднятися над примітивною містечковістю. І саме цим сили, які на березневих виборах лицемірно обіцяли “об’єднати нашу країну в єдину, соборну Україну”, продемонстрували свою антиукраїнську сутність.
 
Зовнішня політика.
Як відомо, Президент України висунув на посаду Міністра закордонних справ України мого першого заступника Володимира Огризка. Я знаю його як досвідченого дипломата, патріотичну та порядну людину, гідного громадянина своєї держави. Я від усього серця бажаю йому пройти парламентське горнило і плідно працювати на благо нашої Батьківщини.
Однак, я прогнозую, що моєму наступникові буде важко керувати відомством без брутального втручання ззовні – в першу чергу з боку окремих урядовців. Лише окремі випадки, які я зараз назву, яскраво засвідчують, наскільки подібна ситуація є загрозливою для національної безпеки нашої країни.
Міністр транспорту України Микола Рудьковський, використовуючи своє службове становище, організував приїзд до Києва представників туркменської опозиції. Цей вчинок був вкрай негативно сприйнятий туркменською стороною, що могло загрожувати зривом економічної співпраці з головним постачальником природного газу до нашої країни. Зовсім нещодавно Міністерство транспорту звернулося до Молдовських колег із закликом відкрити щоденний рейс між Києвом та Кишиневом. Але при цьому здійснювати цей рейс мали не “Міжнародні авіалінії України”, а компанія “Аеросвіт”. Молдовська сторона відповіла відмовою, і через це Мінтранс заблокував польоти між Кишиневом та Москвою над територією України. Так лобіювання вузько групових комерційних інтересів створило умови для погіршення стосунків між Україною та її південно-західним сусідом.
Уже згадуваний мною Микола Азаров дозволив собі від імені України висловлюватися про загрозу для нашої національної безпеки у випадку розміщення на території Польщі та Чехії систем протиракетної оборони, хоча офіційну позицію України можуть висловлювати Президент, Прем’єр-міністр і Міністр закордонних справ. При цьому віце-прем’єр дуже жорстко розкритикував керівництво цих держав за те, що вони не узгодили свої плани з українською стороною, хоча дана ініціатива не має до України безпосереднього відношення. Неважко передбачити, що така поведінка українських посадовців зустріне негативну реакцію в цих державах і призведе до погіршення відносин між ними та Україною.
Ще один скандал виник навколо питання про створення українсько-російського газотранспортного консорціуму. Зі слів Президента РФ Путіна, реалізація цих планів серед іншого передбачала передання російським компаніям у власність або в управління української газотранспортної системи. Ця спроба є абсолютно протизаконною. Адже газотранспортна система належить до стратегічних об’єктів, які перебувають винятково в державній власності й не підлягають приватизації.
І це вже не кажучи про те, що відчуження з державної власності магістральних газопроводів знищує енергетичну незалежність України. У сучасних умовах це означає і фактичне позбавлення держави реальної політичної самостійності. Будучи неспроможними впоратися із підвищенням Росією ціни на газ та із вакханалією навколо комунальних тарифів, поставивши українське суспільство на межу зубожіння, „кризовики” вирішили віддати українську трубу за дешевий газ.
Незважаючи на доленосні наслідки цих переговорів для подальшого розвитку України, про них не була проінформована українська громадськість. Більше того, до відома не були поставлені ані Верховна Рада, ані Міністерство закордонних справ України, ані навіть Президент.
Через порушення принципів демократії та законності може виникнути напруженість у відносинах України з розвиненими демократичними державами світу, а також із деякими міжнародними організаціями. Прикладом може бути ситуація з представниками Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи Ренатою Вольвенд і Ханною Северинсен. У своїй доповіді про ситуацію в Україні вони вказали на зростання корупції у найвищих інститутах державної влади в Україні, розкритикували повернення до державного керівництва осіб, небезпідставно підозрюваних у корупційній діяльності. Однак, Прем’єр-міністр В.Янукович та Міністр юстиції О.Лавринович поспішили заявити, що звіт є необ’єктивним. Згадуються часи Л.Кучми, коли державна влада України не виконувала своїх зобов’язань перед міжнародними організаціями, членом яких є наша держава, а будь-яку критику на свою адресу трактувала як втручання у внутрішні справи України.
І вже не кажучи про те, що не були реалізовані ті наміри, які були задекларовані в Універсалі національної єдності. Український уряд відмовився забезпечити приєднання України до Плану щодо набуття членства у НАТО. Україна так і не вступила до Світової організації торгівлі до кінця минулого року.
 Об’єднання демократичних сил
Наприкінці своєї доповіді хотів би зупинитися на розвитку співробітництва РУХу з іншими демократичними силами.
Стратегічний орієнтир Народного Руху України залишається незмінним - бути готовим до самостійної участі у виборчих кампаніях. Однак, це не виключає необхідності об’єднання демократичних сил заради захисту українських національних цінностей та демократичного шляху розвитку української держави. Це вкрай важливо для протистояння новій загрозі, яка нависла над Україною у зв’язку з поверненням до влади антидержавних сил.
20 грудня 2006 року була підписана Декларація про відновлення організаційної єдності Народного Руху України та Української Народної Партії. Враховуючи ідеологічну спорідненість наших партій, ми вирішили об’єднати наші потуги з метою відновлення довіри українського народу до патріотичних сил. Відновлення організаційної єдності НРУ та УНП ми розглядаємо лише як перший крок до відновлення єдності всіх національно-демократичних сил.
Для координації нашої діяльності був утворений постійно діючий орган - Рада НРУ - УНП. До Ради входять 12 членів - по 6 представників від кожної партії. Аби не було ніяких нарікань щодо неврахування позицій партнерів, рішення Ради приймаються консенсусом, тобто одноголосно. Засідання Ради проводяться не рідше одного разу на місяць, і таких засідань вже відбулося два.
Народний Рух також провів з Українською Народною Партією ряд спільних акцій - мітингів, вшанувань, виступів на радіо. Вони були приурочені переважно до визначних дат української історії - річниць затвердження Верховною Радою Державного гімну та Державного прапору України, річниці бою під Крутами. Були ухвалені спільні відозви до українського народу з нагоди річниці Злуки українських земель та щодо політичної ситуації в Україні. Надалі ми будемо спільно реагувати на поточні події політичного життя України, координуватимемо нашу роботу в органах місцевого самоврядування. Безумовно, не обходиться без «проколів». Зокрема, була зірвана акція до Дня Соборності у м.Києві.
Разом з тим, хочу поінформувати, що на раді НРУ-УНП було прийнято рішення про неможливість участі наших партій у проекті «Європейська Україна», яка ініційована з боку НСНУ.
Ми намагаємося зберігати партнерські стосунки також із Блоком Юлії Тимошенко. Зокрема, 6 лютого у Верховній Раді була проголошена спільна заява фракцій „Наша Україна”, куди входить і партійна група НРУ, та БЮТ про спільну опозиційну діяльність. Сторони домовилися спільно боротися проти наступу на права громадян, здачі національних інтересів України. Ми також домовилися спільно допрацювати Закон „Про опозицію”, який надав би опозиційним силам гарантію вільного висловлення своєї позиції з суспільно важливих питань та свободи політичної діяльності.
На наступному тижні я планую відновити переговори з Ю.Тимошенко на предмет підписання угоди про координацію діяльності БЮТ та НРУ у парламенті. Цю угоду ми повинні, в першу чергу, розглядати як можливість Народного Руху грати самостійну роль у політичних процесах. Ми не повинні бути чиїмось придатком.
Не сумніваюся, що нинішні об’єднавчі зусилля Народного Руху України – це можливість насамперед посилення нашої партії. Попереду - ще тернистий шлях роботи в опозиції, логічним підсумком якої має стати перемога патріотично-демократичних сил»,- сказав Голова Народного Руху України Борис Тарасюк під час виступу на засіданні Центрального Проводу Народного Руху України.



Источник: Народний Рух України

  Обсудить новость на Форуме