09:30 06.05.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"

Ігор Лісодід: Разом з нацистами на лаві підсудних мусять бути комуністи

06 травня 2015

1034506 320Ігор Лісодід вже 10 років досліджує злочини комунізму проти людства. Сьогодні, після підписання закону про заборону комуністичної та нацистської пропаганди та напередодні відзначення так званої 70-ї річниці перемоги СРСР над нацистською Німеччиною ми поспілкувались з паном Ігорем про 2 Світову війну для отримання альтернативної інформації. Інформації, якій не вчили в радянських школах, і якої сьогодні так боїться імперіалістичний тоталітарний режим Путіна. Інформації, яка фактично перекреслює існування «Русского міра».

- Ви займались дослідженням злочинів комунізму проти людства. Ваша думка про причини початку 2 Світової війни?

- Є певні стереотипи, які створені були за часів СРСР, і ці стереотипи полягали в тому, що гітлерівська Німеччина розпочала загарбницьку війну, щоб реалізувати свої ідеї. Ті дослідження, які провів оргкомітет підготовки міжнародного суду над злочинами комунізму, а це ряд круглих столів, конференцій, в тому числі і міжнародну конференцію,  дозволяють зробити наступні висновки:

 Ідея початку 2 Світової війни була висловлена ще Володимиром Леніним у 1916 році, в одній зі статей, де він казав, про те, що якщо з 1 Світової війни не буде світової революції, то ми мусимо розпочати підготовку до 2 Світової війни, і це є ключем до відповіді, кому належить задум  розпочати 2 Світову війну. Чи ленінською є ідея світової революції? Ні Задовго до Леніна ця ідея була висловлена Марксом й Енгельсом у Маніфесті комуністичної партії. Початок Другої свiтової вiйни не був випадковим i його корiння потрiбно шукати не в 1939 роцi i навiть не в 1933-му, коли в Нiмеччинi прийшов до влади А.Гiтлер. Корiння Другої світової війни знаходяться у першому програмовому документi класичного марксизму.

Оскiльки Друга свiтова вiйна пов‘язана з дiяльнiстю марксистiв Росiї, якi до влади прийшли задовго до нацистiв у Нiмеччинi, то головні причини її початку об’єктивно пов’язанi з виникненням в Росiї влади носiїв марксистської ідеологiї. Володимир Ленін є продовжувачем ідей Маркса й Енгельса тому бачив утвердження комунізму через війну й світову революцію: „...процесс развития международной гражданской войны является закономерным продуктом классовой борьбы при капитализме и закономерной ступенью к победе международной пролетарской революции”. (т.38. стр. 113-114).

Відомо, що окрім, як у країнах російської імперії, революція більше ніде не знайшла собі місце. А для світової революції потрібно було готувати грунт в інших країнах. Тому у 1919 році, більшовицькою Росією, було створено механізм реалізації комуністичних ідей - комуністичний інтернаціонал, який став єдиною світовою компартією: „Коммунистический Интернационал, Коминтерн, 3-й Интернационал, Международное товарищество рабочих – единая мировая коммунистическая партия, вождь и организатор мирового революционного движения пролетариата, носитель принципов и целей коммунизма, борется за установление мировой диктатуры пролетариата, за создание Всемирного Союза Советских Социалистических Республик”. (БСЭ. т.33. М.1938. стр. 714-715).   

Діяльність Комінтерну вiдзеркалювала iнтереси і прагнення комунiстичної Росiї, її мету до здiйснення світового панування.

Першою країною у Європі, яка була втягнута  совєцькою Росією у процес підготовки Другої світової війни стала переможена у Першій світовій Німеччина. Нагадаю, що з метою обмеження Німеччини у відновленні її воєнного потенціалу, країни Антанти, спільно з Німеччиною підписали Версальську Угоду, яка була запобіжником у реваншистських планах Німеччини й її союзників. Умовами Версальського миру Німеччині було заборонено мати важку артилерію, авіацію, флот, хімічну зброю, армію скорочено до 100 тис, генщтаб та військову академію ліквідовано. Виробництво зброї заборонялося. Над залишками німецького війська встановлювався контроль переможців.

Роззброєння Німеччини створило надійну перепону для її нової агресії. Додатковим заходом стали угоди Франції з Польщею та іншими державами Східної Єрропи, що затис­нули Німеччину у лещата. Збереження миру у Європі на той час полягало у збереження версальської системи безпеки.

Підготовка совєцькою Росією Другої світової війни під гаслом “визвольної місії” потребувала розвалу післявоєнної побудови світу,  у першу чергу, знищення Версальської угоди. В цьому інтереси СССР й Німеччини збіглися. На цій основі ґрунтувалися особливі взаємини між двома країнами у весь період до початку війни. Потреба розв‘язання світової війни через знищення Версальської Угоди стали основою союзницьких взаємин комуністичної Росії (СССР) з гітлерівською Німеччиною.

 Для розуміння того, як складалися взаємостосунки між совєтською Росією й Німеччиною впродовж 1921-1941 років пропоную прочитати дослідження авторів книжок, як українських істориків, таких, як Роман Матузко, так і закордонних, Джона Колаксі «Партнери по тиранії. Пакт про ненапад». В цьому дослідженні подається інформація, що 1920 року були закладені основи співпраці, і 1923 року розпочинається підготовка совєцької Росії і Німеччини до війни. Підкреслюю, що саме комуністична партія, керована «вождями світового пролетаріату» Леніним, Сталіним, Троцьким була ідеологом й натхненником такої співпраці й підготовки.

Ідея була в тому, щоб із середини підірвати Європу, і розпочати там війну. Маршал Тухачевський казав: «ми візьмемо Європу з середини». Віктор Суворов написав книгу, яка називається «Криголам Революції», в якій показав, що у планах комуністів Німеччина мала виконувати місію криголама світової революції.  Німеччина повинна була розпочати війну, захопити країни Європи, зруйнувати післявоєнний порядок, послабити потужні у воєнному й економічному плані Англію й Францію.  Ідея Леніна полягала в тому, щоб прийти вже визволителями у постраждалу Європу й встановити там комуністичний режим. Тому починаючи з 20 року почалась підготовка Німеччини до 2 Світової війни.

16 квітня 1922 р. Росія та Німеччина, у порушення версальської системи, підписали у Рапалло угоду про політичне та економічне співробітництво. Про це було оголошено всьому світові. Вузьке коло людей знало, що угода мала таємний додаток: в обмін за технічні знання Росія надає нім­цям три бази для випробування нових зразків озброєнь та тренування німецького військового персоналу. На одній з баз (Саратов) було створено центр хімічної війни, на другій (Казань) - танковий Центр, на третій (Липецьк) — авіаційний центр. Матеріальна частина військової техніки виготовлялася в Німеччині. У розібраному стані, через Штетгін і Ленінград, вона доставлялася до Росії, де монтувалася й випробовувалася. Уся техніка, разом з кресленнями, залишалася радянській стороні. Варто зауважити, що німці у Росії здобували досвід, котрий потім з успіхом використали у війні проти Радянського Союзу.

Історик Віктор Коваль на згаданій науковій конференції 2007 року зробив висновок  дій Леніна й більшовиків по руйнації Версальської угоди:

«Поки існувала версальська система, не могло бути великої війни проти Росії з заходу. Ленін це чудово розумів. 1921 р. він розпочав швидке скорочення Червоної армії у десять разів - з 5 млн. до 500 тис.

Ставлення до версальської системи найбільше викриває підступність та лицемірство ленінської зовнішньої політики. Дурячи свій народ, більшовики галасували, що мета  версальської системи - агресія проти радянської Росії, підготовка нападу на неї. Лють Леніна та його спільників підсилювалася тим, що ланцюг нових малих держав на сході Європи, підтримуваних демократичними державами Антанти, крім того, що він сковував Німеччину, ще й відмежував Росію від Нїмечини чим, утворив «санітарний кордон» між Європою та червоною чумою більшовизму».

Найбільш активної фази підготовка до війни набуває з 26 по 41 роки 20 століття. Саме на початку 20-х років 20 століття створюється й приходить до влади Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини. Більше того, Комуністична партія більшовицької Росії спільно з комуністичним інтернаціоналом допомогли Гітлеру та його партії прийти до влади в Німеччині. Це стало можливим через кампанію, яку провели СССР й Комінтерн у засобах інформації проти німецьких соціал-демократів, про що свідчить фільм «Радянська історія» знятий на матеріалах наукової конференції 2007 року проведеної Оргкомітетом підготовки міжнародного суду над злочинами комунізму й матеріалах литовських дослідників. Цей фільм є в інтернеті.

 Ще до Гітлера до СССР приїздили німецькі офіцери для отримання досвіду у совєцьких колег, фахівців з будівництва концтаборів, організації процесів, властивих для совєцьких концтаборів смерті. Майбутні гестапівці отримали від совєцьких комуністів великий досвід.  Вже за  Гітлера, у 1938 році було підписано угоду між НКВД і Гестапо в якій передбачалися співпраця, передача досвіду, боротьба з світовим єврейством, дегенератами, тощо. Угоду підписали Лаврентій Берія від НКВД СССР й Генріх Мюллер від Гестапо.

Ознайомитися з цією угодою можна в журналі «Нові медичні технології» та у фільмі «Радянська історія».  

У жовтні 38 року відбулася анексія Судетів у Чехії. У березні 1939 починається активна фаза війни, захоплення Чехії, у вересні 1939 - Польщі. Протидії з боку Англії й Франції не було. Західні держави надто покладалися на версальську систему взаємної безпеки й не приділяли належної уваги власним збройним силам. Англія взагалі не мала армії, котра могла б воювати в Європі. Франція за 1935 - 38 рр., коли Гітлер створював масову армію, витратила на свої збройні сили у 9,6 рази менше коштів, ніж нацистська Німеччина. Внаслідок цього у 1940 році вермахт легко захопив фран­цузьку армію.

Дорогу Гітлерівцям у Європі відкрив СССР підписанням пакту «Ріббентропа –Молотова»  про ненапад. У гітлерівців, як і у комуністів були далекосяжні плани захоплення країн Африки, Азії, Європи, але кожен з агресорів мав власні плани, що рано чи пізно мало призвести до зіткнення.  Шляхи СССР й Німеччини перетиналися й у Румунії, що для  планів гітлерівської Німеччини й її безпеки було критичним. Для останніх потрібно була сировина, в першу чергу нафта, щоб можна було забезпечувати свою армію у Європі.  Загроза просування СССР у Румунію означала неминуче зіткнення СССР й гітлерівської Німеччини. Окрім того, Гітлер мав інформацію про підготовку СССР до війни з Німеччино. І це підтверджується планами, які мав СССР напередодні війни 1941 року.

У своєму дослідженні історик й дослідник комунізму Роман Матузко зазначає:

«1-го вересня 1939 року – скликається позачергова IV сесiя Верховного Совєту СССР. Вона затверджує “Закон о всеобщей воинской обязанности”. Згiдно нового Закону збiльшено строки дiйсної служби: для всього рядового складу Вiйськово Повiтряних Сил, а також для рядового i молодшого командного складу прикордонних вiйськ – до 4-х рокiв, на кораблях i в частинах флоту – до 5 рокiв, що було рiвнозначно прихованiй мобiлiзацiї. В армiї введено персональнi військові звання. З запасу відкликано 174 тисячi командирiв – приховану мобiлiзацiю потрiбно було забезпечити командним складом.

У вереснi 1939 року виходить постанова Комiтету Оборони при СНК СССР “О реконструкции существующих и строительстве новых самолетных заводов”. Постанова зобов’язувала Наркомат авiацiйної промисловостi “закончить к лету 1941 года строительство и реконструкцию запланированных заводов и в течение 1940-41 годов построить новые самолетные заводы”. Постанова вимагала збiльшити кiлькiсть заводiв до кiнця 1941 року по зрiвнянню з 1939 роком у 2 рази, а їх потужнiсть мала становити 166% до рівня 1939 року. Одночасно заплановано (!) перемiщення авiапромисловостi з центральних районiв в райони Поволжя i Сходу. (Див.: Экономическая жизнь СССР. Хроника событий и фактов 1917-1965. В двух книгах. Кн.1. М.1967.стр.314).

Якійсь дивний “пакт про ненапад”: ще немає війни, а прийнято рішення про перебазування промисловості подалі від можливого театру військових дій...

У тому ж 1939 роцi були прийнятi рiшення про будiвництво великої кiлькостi нових i реконструкцiю старих заводiв по виробництву вiйськової технiки i озброєння, про переведення частини пiдприємств iнших галузей на випуск оборонної продукцiї. (Див.: К.С.Москаленко. На Пiвденно-Захiдному напрямi 1941-1943. Книга I. Київ. 1984. стор.6).

Плануючи розв’язання широкомасштабної вiйни не виключались важкi людськi втрати в цiй вiйнi. Тому вже 20 вересня 1939 року «ИНДУСТРИЯ» публiкує заклик «ко всем жёнам, сёстрам, дочерям работников чёрной металлургии с призывом овладеть мужскими профессиями».

«На підготовку Совєтським Союзом наступу на Захід і очікування великих втрат вказує намір розгортання госпіталів, розташування яких мало бути спрямоване у зворотньому напрямку від фронту наступу військ у глибину “освобождаемой” території».

«Підготовка до “визвольного походу” на Захід почалася заздалегідь – під час війни з Фінляндією. Борис Соколов у книзі “Тайны финской войны” зазначив, що вже 26 лютого 1940 року нарком Військово-морського флоту Н.Г. Кузнєцов направив флотам секретну директиву, відповідно до якої ймовірними супротивниками пропонувалося вважати Німеччину, Італію, Фінляндію й Угорщину.

Німці, які у травні почали наступ на Францію, на кордоні з СССР (у колишній Польщі), залишили всього 12 піхотних дивізій, 9 з який були другочерговими, територіальними (ландверными) і мали дуже невисоку боєздатність.

Переважна більшість совєтських військ, які вивільнилися після війни у Фінляндії, спішно перекидалися на західний кордон. З 55 стрілецьких і 4 кавалерійських і мотокавалерійских дивізій, 8-ми танкових і 3 авіадесантних бригад, що брали участь у бойових діях з Фінляндією, у період із квітня по серпень 1940 року на захід було перекинено 37 дивізій і 1 бригада, а також переважна частина з 4 тисяч бойових літаків. З цих 37 дивізій 30 прибули до місця призначення вже на початку червня 1940 року.

Червона Армія в червні 1940-го, напроти майже оголеного німецького кордону і незначних німецьких військ, у західних прикордонних округах мала 84 стрілецькі і 13 кавалерійських і мотокавалерійских дивізій, посилених 17 танковими бригадами (понад 3400 танків). По кількості танків — 200 і більше — кожна така бригада перевершувала німецьку танкову дивізію. (Див.: Борис СОКОЛОВ. Тайны финской войны. М. «Вече». 2000. Стор.333-334).

І невдовзі Совєтський Союз розпочав свій “визвольний похід” на Захід.

Свій похід влітку 1940 року Совєтський Союз розпочав з країн Прибалтики. Плани походу проти цих країн існували достатньо задовго до подій, що розпочалися.

Згідно Московських публікацій, в документах штабу Ленінградського військового округу зберігається план війни проти Фінляндії і Естонії, який складено було ще у березні 1939 року. Згідно цього плану, вже на 10-й день бойових дій Красная Армія повинна була захопити м.Вийпурі (Виборг) і відкрити шлях на Хельсінки. У кінці березня 1939 року командуючий Ленінградським військовим округом К.А.Мерецков здійснив інспекційну поїздку у прикордонну смугу з метою перевірки бойової готовності військ на випадок бойових дій. Але у 1939 році здійснити цей план не вдалося. План „совєтізації” почав реалізовуватися влітку 1940 року.

З 14-го по 16 червня 1940 року Совєтський Союз висунув ультимативнi вимоги до Прибалтiйських держав – Естонiї, Латвiї та Литви, серед яких головною була вимога змiнити склад уряду.

На територiї вказаних держав введено додатковi контингенти совєтських вiйськ, якi по сутi справи, здiйснили державний переворот.

Почалася пряма совєтська агресiя проти країн Прибалтики та їх совєтiзацiя.

В результатi “визвольного” походу 1939 р. до володінь Москви приєднано 98,3 тис. км2 Зах. Бiлорусiї i 93,5 тис.км2 Зах. України – загалом 191,8 тис.км2 (в кордонах 1940 р.).

26 червня 1940 року СССР висунув ультиматум до Румунiї з вимогою повернення Росiї територiй Бесарабiї та Пiвнiчної Буковини.

30 червня вiйська Пiвденного фронту вийшли на р.Прут. Приєднані території: Пiвн. Буковина та Бесарабiя – 51 тис. км2 (з них Бесарабiя – 44.422 км2).

Таким чином, за період з 17 вересня 1939 року до 1 вересня 1940 року Совєтський Союз приєднав до своїх володінь понад 464,2 тис. км2 нових територiй, на яких проживало близько 21 мільйон жителів».

І це далеко не повний перелік інформації, який свідчить про те, що СССР готується до наступальної війни. Роман Матузко, Віктор Суворов й ряд інших авторів показують кількісне й якісне співвідношення військ СССР й гітлерівської Німеччини. Воно було на користь СССР. Як приклад, кількісне співвідношення було до початку війни мінімум 3 до 1. По деяких видах озброєння складало 7 до 1. При цьому озброєння було наступальним, як і тактика віська, яке готували до наступальної війни на територіях інших держав.

Про подальші наміри совєцької Росії – так називали СССР в ті часи інші держави світу, свідчить наступна інформація:  Згідно розпоряджень наркома оборони і начальника Генштабу СССР командуючий ВПС наказав 9 і 11 квітня далекобомбардувальним авіаполкам ЗакВО і ОдВО розпочати вивчення Близько-Східнього театру бойових дій з наступним списком міст: Олександрія, Бейрут, Хайфа, Александрета, Порт-Саїд, Нікосія (Кіпр), Ларнака (Кіпр), Фамагуста (Кіар), Алеппо (Сирія), Суецький канал (Єгипет), Стамбул (Туреччина), Ізмір (Туреччина), Синоп (Туреччина), Самсун, Трапезонд, Муданія, Смирна, Галліполі, Анкара (столиця Туреччини), Кирикале, протоки Босфор і Дарданелли.

Якщо країна готується до оборони, то для чого потрібно вивчати театр воєнних дій за сотні й тисячі километрів від кордону СССР? Тим більше, що йдеться про країни, які не мали ані якої можливості нападати на СССР.

Про те, коли мала початися війна знав СССР, тому, що мав розпочати війну першим. Як свідчить інформація викладена вище, наступ совєцьких військ намічався на Індію, Близький Схід, Перську затоку, Європу, в тому числі північний захід. Побічна інформація показує, що СССР готувалися до захоплення Великої Британії з використанням маршрутів наближених до Північного полюсу. З цією Метою проводилися дослідження на в‘язнях совєцьких концтаборів. Термін початку наступу залежав від готовності військ, готовності промисловості, кількості запасів, тощо. Інформація, яку наводить у своїй доповіді Роман Матузо дозволяє стверджувати, що СССР готувався розпочати війну у другому півріччі 1941 року:

«Рiшенням совєтського уряду прийнято мобiлiзацiйний план переведення промисловостi на воєннi рейки, починаючи З ДРУГОГО ПIВРIЧЧЯ 1941 року. (“Друге півріччя” починалося 1-го липня!)

У 1940 роцi починається формування НОВИХ механiзованих корпусiв, танкових i моторизованих дивiзiй. Утворено 9 мехкорпусiв. Автомотоклуби до початку 1941 року пiдготували 20 тисяч водiїв i мотоциклiстiв.

У лютому 1941 року ЦК ВКП(б) i СНК СССР затвердили план додаткового будiвництва 190  н о в и х  аеродромiв у захiдних районах.

У лютому 1941 року Генштаб розробив ще бiльш широкий план утворення бронетанкових i моторозованих вiйськ.

У березнi 1941 року прийнято рiшення про формування додаткових 20 механiзованих корпусiв. У березнi 1941 року Генштаб завершив розробку мобiлiзацiйного плану для промисловостi по виробництву вiйськової продукції».

Фільм «1941. Заборонена правда», знятий телеканалом «Україна» дає багато нової інформації, якої не мають інші джерела, але так само підтверджує, що історія Другої світової й Вєлікой отєчєствєнной є міфом КПСС й її істориків.

Для кращого розумiння ситуацiї, яка склалась на кордонi з Нiмеччиною, ознайомимось iз фрагментами конфiденцiйного листа Гiтлера до Муссолiнi, якого вiн вiдправив 21 червня 1941 року. В листi про взаємини мiж СССР i Нiмеччиною Гітлер написав:

„Дуче !

Я пишу Вам это письмо в тот момент, когда длившиеся месяцами тяжелые раздумья, а также вечное нервное выжидание закончились принятием самого трудного в моей жизни решения. Я полагаю, что не вправе больше терпеть положение после доклада мне последней карты с обстановкой в России, а также после ознакомления с многочисленными донесениями. Я прежде всего считаю, что уже нет иного пути для устранения этой опасности.

...Советская Россия и Англия, в равной степени заинтересованы в распавшейся, ослабленной длительной войной Европе. ...После ликвидации Польши в Советской России проявляется ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОЕ направление, которое – УМНО И ОСТОРОЖНО, но неуклонно – возвращается к старой большевистской тенденции расширения Советского государства. ...Я не поколеблюсь ни на мгновенье решиться на этот шаг, если, не говоря о всех прочих предпосылках, БУДУ по меньшей мере ЗАСТРАХОВАН ОТ ВНЕЗАПНОГО НАПАДЕНИЯ с Востока или даже от УГРОЗЫ такого нападения. Русские имеют громадные силы - я велел генералу Йодлю передать Вашему атташе у нас, генералу Марасу, последнюю карту с обстановкой. Собственно, на наших границах находятся ВСЕ наличные русские войска”. (СССР-ГЕРМАНИЯ 1939-1941. Документы и материалы... Вильнюс. "МОКСЛАС" .1989. Кн.2. стр.170-171)

З огляду на викладене постає запитання - чому СССР вирішив, за словами Тухачевського взяти Європу з середини, «руками Німеччини»? На час виникнення ідеї початку Другої світової в голові Леніна, було зрозуміло, що потенціалу СССР для здобуття перемоги у війні з Європою буде недостатньо. Для цього потрібно було розподілити Європу й розпочати війну всередині. Роль держави, яка на це була готова це Німеччина, яка отримала поразку й була принижена переможцями.

У 1939 році воєнний потенціал СССР був достатній для нападу на менші країни, але недостатній для війни з усією Європою. У 1923 році СССР готував заколот у Німеччині, щоби встановити там комуністичний режим. Заколот провалився, отже, було зрозуміло, що країни Європи не готові до комунізму. У Німеччині, як і в інших країнах Європи такі ідеї не сприймалися. Тому для СССР залишався перший варіант, про який казав Ленін у 1916 році, це підготовка  Другої світової. Задум Леніна було підготовлено й реалізовано СССР. Це означає, що на Нюрнберзькому судовому процесі мало бути підсудними два режими й дві ідеології, державне керівництво двох країн – агресорів. Є неписане правило, яке ніхто не відміняв – переможців не судять. Саме це й було причиною, яка дозволила СССР уникнути покарання за підготовку війни та її наслідки.

З врахуванням того, що сучасна Росія є правонаступником СССР на неї має лягати й вся відповідальність за жертви війни,  матеріальні й моральні збитки постраждалим країнам й мільйонам їх громадян. 

Побутує думка, що гітлерівці були фашистами. На мою думку це помилка. Гітлер був націонал-соціалістом. Партія, до якої належав Адольф Гітлер називалася Націонал-соціалістична німецька робітнича партія. Ще гітлерівців називали нацистами. Гітлер зізнавався, що він вчився у Леніна й Сталіна. Фашизм був в Італії й Іспанії. Пізніше фашизм був у Греції. Постає питання, а чому тоді закріпилася назва фашисти за гітлерівцями? СССР й КПСС розуміли, що паралелі між соціалізмом СССР й соціалізмом гітлерівської Німеччини можуть поховати плани просування соціалізму й комунізму у світі.   

Розкручування теми фашизму й боротьби з ним дозволяла Росії комуністичній й Російській Федерації сучасній використовувати штампи на постсовєцькому просторі. Штамп фашистів чіплявся на опонентів російської імперії й СССР, що призводило до розподілу України на 2 табори. Використовувалася схема – ми боролись с фашизмом – це переможці великого й кривавого зла, це СССР, Росія, Сталін. Червона армія й наші діди звільнили світ від коричневої чуми, тощо. Такий штамп насаджувався з дитинства, щодня. Тому образ «визволителя» народів Європи від  фашизму був незаперечний, позитивний й мав домінанту над іншими цінностями спільноти. Це та овеча шкіра, яку вдягнув на себе російський вовк, якого ми знаємо, як комунізм, а пізніше й російський імпер-шовінізм. Будь-які самостійницькі рухи в Україні, або країнах пост-совєцького простору отримували штамп фашизму. Спецслужби Росії, як й їх попередники працювали над тим, щоби виправдати такі закиди.

За штампом фашизм з одного боку й совєцький, рускій з іншого боку відбувалась ідентифікація українських громадян, як в СССР, так й незалежній Україні. Викривлена Росією історія створила підґрунтя для сепаратизму, породила нову війну. Як і у 20 столітті мета Росії - захопити Європу. Олександр Дугін (один з трубадурів Кремля й ідеолог євразійства) публічно висловив думку, що Росія має місію оздоровити загниваючу Європу, для чого Росія має у Європу прийти й ощасливити європейців.   

Час змінився, змінились ідеї й ідеологи, а Росія залишається імперією зла.

Якщо подивитися у корінь цього зла, то можемо побачити за діями Гітлера, Сталіна, Леніна, мабуть вже й Путіна ідейних натхненників Маркса й Енгельса. В ідеях Маркса-Енгельса були закладені ідеї нищення нації. Якщо в цих працях Маркс і Енгельс писали про те, що мають бути знищені нації, уламки великих імперій: «Эти остатки нации, безжалостно растоптанной, по выражению Гегеля, ходом истории, эти обломки народов становятся каждый раз фанатичными носителями контрреволюции и остаются таковыми до момента полного их уничтожения или полной утраты своих национальных особенностей, как и вообще уже самое их существование является протестом против великой исторической революции». (Борьба в Венгрии. стр. 183. К.Маркс и Ф.Энгельс. Сочинения. Изд.второе. Гос. изд-во политич. лит-ры. т. 6. М. 1957.), то чим відрізняються ці ідеї від дій націонал-соціалістів або комуністів? Ось цією цитатою пояснюється, чому безжально нищились українці у голодоморах, масових розстрілах й масових репресіях.

 Якщо Енгельс обґрунтовував потребу рабства, як найкращу форму існування людей: «Каждый отдельный раб является собственностью определенного господина, и, уже вследствие заинтересованности последнего, существование раба ОБЕСПЕЧЕНО, как бы жалко оно ни было. Отдельный же пролетарий является, так сказать, собственностью всего класса буржуазии. Его труд покупается только тогда, когда кто-нибудь в этом нуждается, и поэтому ЕГО СУЩЕСТВОВАНИЕ НЕ ОБЕСПЕЧЕНО. ...Раб стоит вне конкуренции, пролетариат находится в условиях конкуренции и ощущает на себе все её колебания. Раб считается вещью, а не членом гражданского общества. Пролетарий признается личностью, членом гражданского общества. Следовательно, раб может иметь БОЛЕЕ СНОСНОЕ СУЩЕСТВОВАНИЕ, чем пролетарий...». (т.4.с.98 «Принципи комунизма»), то дзеркальним відображенням цього були  концтабори й рабська праця мільйонів людей в СССР, гітлерівській Німеччині. На підставі цього в СРСР були створені колгоспи, в яких була рабовласницька праця, відсутність пашпортів, що є неприйнятним вільним, тим більше, демократичним суспільством.

Комунізм і націонал-соціалізм мали дуже багато спільного. Співпраця між СССР й Німеччиною передбачала передачу досвіду. НКВД навчало майбутніх гестапівців, як створювати концтабори, як знущатись над людьми, як робити досліди в концтаборах. В радянських концтаборах відбувалось те, в чому найбільше звинувачували Німеччину – людей тримали, як рабів, проводили досліди. Нищення націй та народів було закладено в працях саме марксистів. Гітлер згадував Леніна та Сталіна як своїх вчителів.

- Чи в радянських концтаборах існувала ненависть на расовому підґрунті?  

-В комуністичній Росії ненависть була на ідеологічному й національному грунті В гітлерівській Німеччині була ненависть на ідеологічному, расовому й національному.  Це призводило до системних злочинів – створювалася репресивно-каральна система в країнах, носіях цієї ідеології, що призводило до масових злочинів й обґрунтування цих злочинів на офіційному рівні.

- Україна була суб’єктом чи об’єктом у 2 Світовій війні? Чи лежить на ній провина?

- Згадаємо, що Українська Народна Республіка припинила своє існування через окупацію України більшовицькою Росією вже у 1920 році. Незалежність України, яка проголошена 1918 року було 4 універсалом не було скасовано, але натомість з’явився новий суб’єкт, який повністю був підконтрольний більшовицькій Росії. Цей суб’єкт був формою окупаційної адміністрації й мав назву УРР, УССР. Відповідно, період з 1920 по 1991 роки є періодом окупації України більшовицькою Росією, на що є відповідні матеріали, зібрані на науковій конференції організованій й проведеній Оргкомітетом підготовки міжнародного суду над злочинами комунізму у 2010 році.

У 1941 році на землю України прийшов іще один окупант – гітлерівська Німеччина, який був в Україні до 1943-1944рр. Тому для українців що совєцька Росія, що гітлерівська Німеччина були окупантами, а уряд квазідержави під назвою УССР не міг бути суб’єктом взаємостосунків у Другій світовій війні. Представником українського народу у той період був уряд УНР у вигнанні. Тому відповідальності за те, що вчиняли СССР й гітлерівська Німеччина під час цієї війни Україна не несе. Україна в складі СРСР була країною, що зазнала окупації, не була повноправним суб’єктом міжнародних взаємостосунків.

Подальша боротьба частини українців відбувалась протягом всього існування СРСР у різних формах, спочатку це були різні повстання, від неорганізованих до організованих. Наприкінці 1029 року постало ОУН, і їх діяльність згодом вилилась в організований рух опору, в Українську Повстанську Армію. Українці себе бачили окремо від Росії. Головною метою українців була лише незалежність, цьому є підтвердження в акті 30 червня 1941 року, у створенні УГВР, та завданнях, які вона перед собою мала. Україна в 2 Світовій війні була не суб’єктом, а об’єктом. Провини України в тому, що СРСР розв’язав 2 Світову війну немає. Фактично, Україна була розподілена на декілька частин. Частина України знаходилась під Польщею, частина під Росією та Угорщиною. Через це Україна була пошматована і підневільною.

Щодо співпраці, яку закидають Україні з гітлерівською Німеччиною. Відповідь на це питання дає автор книги про цей період, український історик, доктор історичних наук Іван Патриляк. Від себе можу сказати, що Україна намагалась скористатись будь-якою можливістю, щоб вийти з-під окупації більшовицької Росії. Чому? Тому що період з 20 по 41 роки був надто кривавим, і загубив мільйони українських життів у Голодоморах та масових репресіях, розстрілах, депортаціях, тощо. Україна дуже постраждала від всього цього. Ті, хто повстав на боротьбу із кривавим комуністичним режимом, шукали різні варіанти. Один із таких варіантів був проголошення Незалежності 1941 року, що є свідченням, що Україна бачила себе окремим суб’єктом, непідвладним ані Росії ані Німеччині. Коли українському національно-визвольному руху закидають співпрацю із Німеччиною то тут ми маємо дві позиції – ворог мого ворога й швидкий шлях до омріяної незалежності. Окрім того ми маємо згадати, що СРСР вигодував націонал-соціалізм і в цьому є справжнє коріння того зла. Відповідальність мають нести не українці, які боролись за власну незалежність, а саме Росія та комунізм, який окрім власних злочинів, створив такий самий, кривавий режим Гітлера.

Розмовляв В’ячеслав Руденко

Источник: Народний Рух України

  Обсудить новость на Форуме