21:15 03.03.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
В Музеї Літератури відбулась презентація чергової книги про Майдан за сприяння Народного Руху України
03 березня 2015
Здавалось, всього рік минув з часу, як Майдан фактично завершився, а літератури, присвяченій революційним подіям, було видано більш, ніж достатньо. Літератури зовсім різної: хтось писав про те, що відчував на барикадах, а хтось, як не прикро, використовував звичайні літературні штампи про страх чи відвагу. Але книга нашої героїні - Марії Соченко суттєво відрізняється від всіх інших, і ні в кого точно язик не повернеться дорікнути авторці у тому, що вона не була на Майдані. Її професія та плоди робіт створюють залізне алібі – вона художниця, і малювала безпосередньо учасників Майдану.
Героями її робіт стало багато рухівців, з тієї простої причини, що у юрті Народного Руху України завжди горіло світло, коли в інших наметах його не було. А для художника світло – як для людини повітря.
Хтось може сприйняти той факт, що рухівська юрта чи не єдина, в якій залишилось світло, коли навколо панував морок із певним символізмом, для Марії Соченко в ті миті світло було просто можливістю творити. Працювати по-різному вдавалось, як згадує вона. Одні відмовлялись, пояснюючи це тим, що мають купу справ, але все ж потрапили на полотно Марії. Інші самі просили художницю витратити зайвий час та увіковічнити себе на полотні. Одні сиділи спокійно, мов кам’яні, інші ж рухались і не могли всидіти й кількох хвилин, і їх можна зрозуміти, якщо пригадати ті буремні, неспокійні події.
Приблизно такий буревій творився і в думках, і в серці революціонерів. Але попри все, не один десяток майданівців закарбували свої радісні й сумні, тривожні й стомлені обличчя на картинах Марії Соченко.
Окрім рухівців, писала вона портрети активістів Конгресу українських націоналістів, зокрема голову київської організації Юрія Шепетюка, бо КУНівський намет стояв поряд із рухівською юртою, відповідно і відносини між активістами склались дружніми. Пішла Марія Соченко і 18 лютого під стіни Верховної Ради, як завжди із мольбертом, який носить із собою на всі заходи, як фотограф не розлучається із фотоапаратом, а письменник із пером та папером. Особливо варта уваги одна з робіт пані Марії – портрет бійця «Азову», також художника, який втратив руку під час бойових дій.
Але після Майдану було зроблено лише половину справи, бо попри наявність готових робіт, художниця не мала коштів, щоб видати свої роботи під обкладинкою книги. Але тут допоміг Володимир Шовкошитний, активний учасник Майдану, заступник голови Народного Руху України та Спілки письменників України, який також є одним із героїв її робіт. Він пообіцяв, що її книга вийде в світ, і обіцянку свою стримав.
Тепер друзі художниці та учасники майдану мали можливість святкувати день народження нової книги. Володимир Шовкошитний після вступного слова скористався можливістю та нагородив кількох рухівців найвищою нагородою НРУ. Зокрема був нагороджений голова Київської обласної організації НРУ Микола Діденко, який був одним із найбільш активних рухівців на Майдані. Саме його зусиллями і з’явилась на Майдані рухівська юрта. Пан Микола не лише був активним учасником Революції Гідності, сьогодні він не менш активно допомагає нашим бійцям на сході України, постійно передаючи гуманітарну допомогу. В черговий раз збираючись в зону АТО, п. Микола поспішав, тому, виступивши, всім подякував, і побіг у справах. Окрім нього нагороду отримала голова Голосіївської районної організації Руху Олена Вутке, яка весь час перебувала на Майдані та лідер молодіжного крила НРУ Сергій Вутке. Не мав можливості отримати нагороду командир «Варти Руху» Олександр Чекмаз, який зараз перебуває у зоні бойових дій. Окрім ордену вони отримали в подарунок і книгу Марії Соченко.
Варто відзначити, що атмосфера на презентації панувала тепла, було помітно, що зібрались люди, яким було що згадати, багато жартували. Володимир Шовкошитний згадував, що йому найбільш запам’яталось. Згадував, що не пропустив жодного бою на барикадах, зокрема пригадав випадок, коли ніс коктейлі Молотова і став свідком, як один із бійців Майдану, намагаючись кинути пляшку із запалювальною сумішшю, випадково вилив полум’я на себе. Із зусиллями його вдалось погасити, але замість того, щоб піти лікувати опіки, він взяв у Володимира іншу пляшку і пішов кидати у ворогів. Пригадував п. Володимир, як із письменника довелось перекваліфікуватись у лікаря, при чому досить професійного. Не одного пораненого він «зашив», за що потім отримав похвалу від професійних медиків.
Повертаючись до теми символізму юрти і світла, Володимир згадує, що була мить, коли вже все, що можна було спалити - спалили, рятуючись від Беркуту. Так, черга дійшла і до юрти, як би сумно не було цього визнати. Але сталось все як в американських блокбастерах – в останню мить до Володимира Шовкошитного подзвонив син, також активний учасник Майдану, і сказав, що привіз «бубликів». Звісно спочатку реакція була зрозумілою, бо вже збирались розбирати юрту, але згодом дізнались, що саме за «бублики» привезли, і як добре вони горять. Таким чином, юрта збереглась і до сьогодні.
На завершення свого виступу Володимир Шовкошитний порівняв всіх учасників Майдану із соколами-боривітрами, які не є великими за розміром, але завжди гніздяться зграєю та спільно відганяють будь-якого ворога. Назву боривітри отримав і роман Шовкошитного, де згадуються і події Майдану.
Марія Соченко анонсувала, що збирається зобразити тепер вже героїв АТО, які перебувають на сході України. Після цього кожен мав нагоду придбати книгу пані Марії, без сумніву значущу у новітній українській культурі.
Прес-служба НРУ
В’ячеслав Руденко
Обсудить новость на Форуме