15:45 05.02.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
У чеканні перемоги
05 лютого 2015
Гостра,полемічна стаття у«Літературній Україні» (№4(5583) за 22 січня 2014 р.) Василя Куйбіди,як бачимо,вийшла саме в історичний день - День Соборності України,коли вся країна мовби зійшлася в пориві Злуки,як у далекий,вікопомний 1919 рік. І тоді УНР і ЗУНР задемонстрували порив до об’єднання всіх історичних земель України, і тоді майбутнє малювалося казковим. Так було і в 1990 році, коли від Києва до Львова та Рахова стояли зі свічками люди, об’єднані маєстаточним протодержавним поривом. А далі...було далі. Нині ми вже відзначаємо високу і трагічну річницю Майдану 2014-го, читаємо в статті Голови НРУ, члена Національної спілки письменників України, доктора наук з державного управління, професора і недавнього екс-міністра Василя Куйбіди з промовистою назвою – «Ще раз про Революцію Гідності і завдання організованого українства» про те, чого ми не досягли і що нам вкотре перешкоджає на шляху до європейського дому.
На жаль, у мене в пам’яті немає жодного імені рухівця, який не брав би активну участь у минулорічних подіях. А відкриту 22 січня меморіальну дошку В.М.Чорновола на фасаді районного будинку культури в м.Снігурівці Миколаївської області днями було поруйновано. І хоча вандала правоохоронці знайшли, засмучує факт саме такого ставлення до пам’яті видатного борця за свободу і незалежність України. За життя В’ячеслава Максимовича йому довелося зазнати чимало образ і принижень уже в Незалежній Україні - , аж із розколом Руху та загадковою смертю в 1999 році. Тепер - уже посмертна мста «воріженьків» із посткомуністичного запілля...
Не випадково така досвідчена людина - політик і громадський діяч, один із перших демократичних мерів Львова і народний депутат, письменник і меценат виставок видатного митця Андрія Антонюка, народного художника України, лауреата премії імені В.Стуса (1943 - 2013) - пише про сучасний стан речей у такому сумному тоні. Справді, хіба це не парадокс, що Революція Гідності винесла на своїй кривавій хвилі не зовсім тих, або не зовсім тих людей, хто до цього прагнув? Олігархат в Україні сягнув іще більшої потуги, а чинного Президента України, який переміг в одному турі(!), лідер карликової нині, на жаль, партії шантажує тим, що того наречуть контрреволюціонером, якщо... що, якщо? Може,мало смертей було на Майдані,треба було оголосити масовий терор без суду і слідства?Як у часи орди М.Муравйова і Київчека? Якіж тоді органи влади могли бути визнані світом,аби не пройшли вибори в Україні? Звісно,я цілком поділяю пафос і гнів колеги з НСПУ щодо відсутності у Києві та Львові з Одесою й Миколаєвом штабів революції,наявності штабу контрреволюції у Москві та бандформувань на Донбасі. З ветеранів РУХу на Сході воює один Микола Поровський,в той час як екс-голова РУХу і дипломат Борис Тарасюк усе в тому ж «будинку під куполом»...
«Національна революція,- пише В.Куйбіда,- не здійснивши зміни ні системи влади,ні правлячого політичного класу,перейшла,очевидно,у тривалу збройну війну за незалежність з Росією,яка стояла за колоніальною адміністрацією Януковича і була та є головним нашим ворогом. Підписана тими, хто або не має української національної гідності, або є підручними Москви, Мінські угоди й антиконституційні закони, прийняті на їх виконання, - є фактично капітуляцією перед Росією, а їх реалізація веде до втрати Україною державності».
Правдиві, гіркі, страшні слова справжній подзвін по революції. Прикро лише те, що дзвін - паперовий, і 45 мільйонів не чують висловлену на 4500 числах газети «Літературна Україна» страшну правду. А вмираюча нині письменницька газета першою друкувала державницькі статті, відозви наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Статут Народного Руху тощо. І як організувати дезорганізоване українство нині - вічне гамлетівське питання на український лад. І я цілком поділяю тривогу пана доктора наук з державного управління про можливу,роковану загибель української державності.Проте вірю в те,що вже тепер українську державність ми відстоїмо на передньому краю війни за неї,на аванпосту державницької філософії. А перемогу - не чекають,перемогу - здобувають!
Дмитро КРЕМІНЬ,поет,лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка,делегат Першого(Установчого)з’їзду НРУ 1989 року.
Обсудить новость на Форуме