20:01 25.05.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Річниця перепоховання Т.Шевченка: з пам’яттю про Кобзаря, з думкою про війну
25 травня 2015
У Києві в парку Шевченка черговий раз вшанували Великого Кобзаря у річницю його перепоховання, повернення на рідну Українську землю, на мальовничі кручі Дніпра.
Вже традиційно організували та взяли учать у вшануванні Тараса Шевченка національно-патріотичні політичні партії та організації – Народний Рух України, «Молодь Руху», Конгрес Українських Націоналістів, УНА-УНСО, ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Спілка офіцерів України, Всеукраїнське об’єднання ветеранів, ОУН, ОУН (д) та інші. Всі ці партії та організації об’єднались у вирішальний для України час в громадський рух «Українська Патріотична Альтернатива» для спільної боротьби з ворогом. 
Розпочався захід державним славнем у виконанні хору «Гомін» та покладанням квітів до пам’ятника. Але цей захід відрізняється від всіх попередніх, бо вперше проходить в час, коли в країні йде війна, про що нагадав головний організатор заходу, голова Київської міської організації Народного Руху України Віктор Горбач. Саме тому на акцію вшанування запросили багатьох військових, в тому числі і Олександра Скіпальського – голову Спілки офіцерів України. Пан Олександр запевнив, що Шевченко і сьогодні воює, знаходячись у серцях бійців. 
Особливо виразно виступив Віктор Горбач: «В час, коли на Україну посунув одвічний ворог, коли мешканці південних областей протистояли захопленню адміністрацій у своїх областях і не дали можливості втіленню плану Путіна зі створення його смердючої «новоросії», чоловіки і жінки пішли у добровольчі батальйони і зупинили наступ оскаженілого агресора. За цей час була відновлена українська армія. Сьогодні вона дасть гідну відсіч ворогу. Але перед нами страшний агресор, якого, на жаль, боїться Європа. І зупинити його випало нам. Зупинити його ми можемо лише в тому випадку, якщо весь український народ стане одним потужним кулаком, стане однією силою, коли ми, все населення Києва, станемо єдиним партизанським загоном. Тоді, якщо вони введуть сюди свої війська, то на другий день тут не буде жодного окупанта. Але для цього ми повинні готуватись. Хтось мусить навчатись, як зупиняти ворога, хтось має вчитись розбирати руйнування та надавати медичну допомогу. Тому Народний Рух України і Спілка офіцерів виступили з ініціативою створення громадських штабів спротиву. Цю ініціативу підтримали всі патріотичні партії та організації, об’єднані в громадський рух «Українська Патріотична Альтернатива.» Після виступу Віктор Горбач зачитав Декларацію єднання українських патріотів на основах «Заповіту» Кобзаря для захисту та звільнення України.
Заступник голови ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, луганчанин Володимир Семистяга сам відчув на собі всю ненависть терористичних катівень так званих «лнр». Минулого року, в честь 200-річчя народження Шевченка у Луганську ворог розігнав велику патріотичну демонстрацію та забрав учасників у підвали захопленого СБУ.
Слово Шевченка шанують на Луганщині, як свідчить пан Володимир, і втілюють його в життя. Українці Луганщини роблять все, щоб московська чума не панувала в Україні.
Володимир Петранюк, заслужений діяч мистецтв, член Конгресу Українських Націоналістів заявив, що хоч і небагато зібралось народу біля пам’ятника Кобзареві, але поряд із живими перебувають і полеглі герої України, вояки УПА та ті, хто поповнив лави героїв у боротьбі сьогоденній.
Вкрай великий пантеон українських героїв, але першим українським націоналістом та ідеологом націоналізму був саме Тарас Шевченко. І якби слово Шевченка приносили на Донбас і в Крим, то не було б зелених чоловічків. Член ОУН Віктор Світайло висловив думку, що війна з Росією не розпочалась рік тому, а триває вже тисячу років. І якщо українці об’єднаються, то війна завершиться набагато швидше. Активіст УНА-УНСО Василь Джига зазначив, що допоки хоч один українець ходить по цій землі – Україна буде.
Прийшов на захід і легендарний борець за Україну і багаторічний політв’язень Василь Овсієнко. Він поділився спогадами про вшанування перепоховання у роки радянської системи, і сам був свідком тих акцій. За словами пана Василя 1963 рік був мирним, але вже у 1964 році ректори в університетах та начальники закликали не брати участь у акціях, присвячених перепохованню. У 1967 році біля пам’ятника зібралась величезна кількість патріотів, але їх оточила міліція і людей хапали та заарештовували. Натовп обурився діями міліції, що викликало страх в окремих працівників, як згадує Василь Овсієнко. Тоді Микола Плахотнюк закликав всіх учасників ЦК, куди і вирушили патріоти попри міліцейські кордони, відпустити затриманих. Активісти досягли свого. Рік потому Анатолій Лупиніс прочитав революційний вірш, за що його заарештували, а зібрання біля пам’ятника Кобзареві відбувались хіба що пізнього вечора, аж до кінця 80-их років. 
Прибули до пам’ятника покласти квіти заступник голови Руху Володимир Шовкошитний та голова Спілки письменників України Михайло Сидоржевський під спів хорів «Гомін» та «Просвіта». Володимир Шовкошитний подякував всім учасникам зібрання, за те, що вони завжди з Україною. Михайло Сидоржевський у своєму виступі сказав, що всіх патріотів об’єднав Тарас Шевченко, однаково зрозумілий всім українцям: від ректора університету до простого селянина. І, на думку «головного письменника», українці мусять знайти відповіді на запитання, поставлені великим Шевченком.
Завершився захід виконанням пісень на слова Кобзаря, зокрема легендарного «Реве та стогне Дніпр широкий».
В’ячеслав Руденко
Обсудить новость на Форуме