23:00 30.06.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Річниця Акту відновлення незалежності України
30 червня 2015
Відбулося це у Львові у будинку місцевої «Просвіти». за активної підтримки ОУНівського підпілля. Головою уряду було обрано Ярослава Стецька, одного із тодішніх лідерів ОУН(р).
Цей акт став справжньою несподіванкою, в першу чергу для Німеччини, війська якої ось-ось мали зайти до Львова. Сподіваючись прийти визволителями від польського та радянського гніту, тепер війська Вермахту змушені були прийти як окупанти, бо Гітлер не мав жодного наміру розглядати Україну як суверенну державу, вбачаючи у ній одну із німецьких колоній. Після відновлення Української Держави Гестапо розпочало полювання на оунівське підпілля та на його лідерів, зокрема заарештували і Ярослава Стецька.
Українська Держава проіснувала зовсім недовго, але свій слід і внесок у процес становлення вільної України все ж внесла. Цей акт зумів нагадати всьому світові, що Україна не склала зброю навіть після найтяжчих і найтрагічніших десятиліть першої половини 20-го століття. Саме спротив з боку нацистів дав поштовх для реорганізації підпілля ОУН на справжню армію, Українську Повстанську Армію, яка наводила жах на всіх ворогів України, особливо на теренах Західної України.
Символічно, що акт відновлення Української Держави відбувся в день народження Романа Шухевича – майбутнього головнокомандувача УПА. Сам Шухевич зробив великий внесок, щоб цей акт відбувся попри перешкоджання з боку нацистів.
Іншим фактом, на який слід обов’язково звернути увагу, є те, що Українську Державу саме відновили, а не проголосили, тим самим визнаючи УНР та ЗУНР, які тимчасово знаходились під окупацією.
24 серпня 1991 року український парламент допустив велику помилку саме проголосивши Незалежність, а не відновивши, тим самим визнавши правонаступницею ганебної невільної Радянської України, а не славну боротьбу УНР, ЗУНР, Української Держави між двох вогнів Другої світової війни під проводом УГВР, Карпатської України тощо. Тобто населення продовжувало ототожнювати себе з радянською минувшиною, що врешті решт привело до всіх бід та негараздів, з якими українці зіштовхнулись вже після 1991 року. Можливо якби тоді Україна вдалась до більш рішучого кроку, і визнала, що майже століття жила під окупацією, то стала б саме українською Україною, а не пострадянською, то сьогодні б наші лідери не випрошували б черговий кредит, а сини України не проливали б кожного дня свою безцінну кров на сході країни.
В’ячеслав Руденко
Обсудить новость на Форуме