02:00 19.05.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Про злочин радянської системи: депортація кримських татар
18 травня 2015
18 травня 1944 відбувся черговий злочин радянської системи проти корінного населення Кримського півострова – кримських татар. Більшовицький звір завжди боровся проти найбільш волелюбних, здатних до боротьби народів та націй. Причиною нібито була співпраця із нацистською Німеччиною, хоча реальна ціль була - зробити поневолені народи рабами, подібними до народу Московії, який ще з часів Золотої Орди звик жити в ярмі.
Як тут не згадати депортацію та нищення незламних народів Кавказу чи Голодомор в Україні. Та навіть після Голодомору український народ не підкорився, і знову підняв повстання під час Другої світової війни, здебільшого на теренах Західної України, яка не постраждала від геноциду українців, за що радянський каральний апарат «віддячив» масовим переселенням українців із Галичини та Закерзоння.
Цікавим є факт, що після розвалу СРСР Росія, як правонаступниця всіх злочинів, продовжила утиск саме цих народів, розпочинаючи війни на їх територіях. У 90-х роках минулого століття це були країни Кавказу, сьогодні ми є свідками такого ж сценарію щодо українців та кримських татар. Останні ж зовсім зазнають тотального утиску на рідній землі, окупованій хижим ворогом.
Повертаючись безпосередньо до депортації кримських татар 1944 року, не можна не згадати кримського татарина Амет-Хана Султана, радянського льотчика-аса Другої світової війни. Можна лише уявити його почуття, коли, повернувшись у рідну Алупку, Амет-Хан став свідком депортації рідного брата за нібито співпрацю із окупантом. Дивом вдалось завадити депортації і матері льотчика, за яку заступився син. Це приклад, як СРСР «шанував» своїх героїв та їх родини. Що вже казати про звичайних людей?!
Сьогодні згадка про цю річницю дуже актуальна. Кримськотатарський народ знову опинився віч-на-віч зі своїм одвічним лютим ворогом. Можливо вони інші за національністю, сповідують іншу віру, але за духом вони завжди будуть братами українців.
Так, в історії були випадки ворожнечі між українцями та кримськими татарами. Але чи є у Європі країни-сусіди, які ніколи не воювали одна з одною? Сьогодні ж так важливо згадувати про дружбу, а не про розбрат. Кримські татари спільно з козаками звільняли Україну від польського гніту під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Під Конотопом татари спільно із військом Івана Виговського вщент розбили свого спільного ворога – Московію. Немало татар воювали і в славних лавах УПА.
Все це свідчення історичної близькості, здавалось таких різних народів.
Народний Рух України завжди підтримував кримських татар, і сьогодні всі ми не маємо права залишити їх на одинці із помстою з боку Росії. Тільки спільно, підставивши братнє плече, ми зможемо нарешті здолати грізного ворога, ворога, який звик жити в ярмі, і несамовито ненавидить тих, хто зневажає це ярмо, обираючи свободу.
В'ячеслав Руденко
Обсудить новость на Форуме