19:00 10.02.2010 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"

  Помилка України Стаття

Постпомаранчевий період навчив довіряти екзит-полам. З 2006 року вони мало чим відрізнялися від результатів практично всіх виборчих кампаній. Попри численні порушення, які нині мали місце на виборчих дільницях Сходу і Півдня України, спостерігачі за українським волевиявленням заявили про його демократичність, а відтак, напевне, позбавили морального шансу на перемогу в судах.


sub.php
 
Отто фон Бісмарк мудро сказав: кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. Це одна із сентенцій, яка приходить на думку, коли ознайомлюєшся із попередніми результатами виборів. Друга ж думка – коли пів країни вперто хоче, щоб їх обдурили, розум у такому випадку безсилий. Немає жодного логічного аргументу, що свідчив би про перевагу Януковича над Тимошенко. Очевидно, знову спрацював принцип «Він – наш», а те, що після такого вибору над Україною потішатиметься увесь світ, то таких людей це мало турбує. Однак другий тур продемонстрував і іншу тенденцію: реванш кучмівських сил забезпечили не стільки виборці, обдурені примітивними гаслами, скільки політики-демагоги, засліплені політичними ревнощами до такої міри, що втратили будь-яку, навіть мінімальну, відповідальність за долю країни.

Більшість експертів назвали перемогу Януковича за попередніми результатами виборів програшем Помаранчевої революції. Однак я не був би таким категоричним. Первісним імпульсом виходу людей на майдани у листопаді 2004 року було бажання захистити чесні результати виборів, які тодішня влада так нахабно фальсифікувала. Зрештою, нині ми, немов у стіну, вперлись в українську приказку «за що боролись, на те і напоролись». З іншого боку, суспільство стало заручником подвійних стандартів «української демократії», де до Януковича застосовують одні норми, але повністю нехтуються інші.

У будь-якій країні, яка вважає себе демократичною, людина, яка стала одним із організаторів масових виборчих фальсифікацій, не те що повинна попрощатися з політичною кар’єрою, а спілкуватиметься з відповідними органами. Натомість після тиску, залякування, «каруселей», фальшування виборчої документації у 2004-му, що було доведено Верховним Судом, ніхто з організаторів не поніс відповідного покарання. А відтак була покарана вся Україна результатами виборів у 2010-му.

Зараз маємо те, що маємо: «білий і пухнастий» Янукович прийшов до влади по вистеленій Ющенком, Яценюком, Костенком, Тягнибоком та іншими достойниками червоній доріжці. І кого після цього звинувачувати? Звісно, і Яценюк з «Фронтом змін», і Ющенко з «Нашою Україною», і Костенко з УНП, і Тягнибок зі «Свободою», і Тігіпко з іще аморфною «Сильною Україною», не маючи синиці в руці, спостерігають за далеким журавлем у небі – місцевими і можливими парламентськими достроковими виборами. А в цей час земля йде з-під ніг, перетворюючись у грузьке болото.

На проводі Рівненської обласної організації Народного Руху України, який відбувся минулого понеділка, рухівці Рівненщини засудили деструктивну позицію вищезгаданих політичних сил та їхніх лідерів як таку, що завадила єднанню демократичних сил, а відтак привела до влади реваншистів.

Юлія Тимошенко взяла паузу для вироблення стратегії дій. З одного боку, вона з легкістю може піти в опозицію і вигравати наступні дострокові парламентські вибори. Але з іншого – Юлія Володимирівна є відповідальним політиком. Відповідальним насамперед за долю країни. Вона добре усвідомлює, яка загроза нависне над незалежністю та демократичними завоюваннями України, якщо, за її ж словами, «рука Януковича ляже на Пересопницьке Євангеліє». Думаю, багато людей, які вважають себе сповідниками національно-демократичної ідеології, побачивши мінімальний розрив між європейським майбутнім та радянським минулим на користь останнього, чухають потилицю, усвідомлюючи, яку свиню їм самим і Україні підсунули горе-провідники, засліплені нездоровими політичними ревнощами та меркантильними інтересами. Вже дуже скоро така позиція простеле їм шлях у політичне небуття. Але свою чорну справу вони вже зробили.

І насамкінець. Чи вважаю я вірогідну перемогу Януковича катастрофою для України? Аж ніяк. Поки у нас є віра, поки у наших серцях горить любов до України, бажання побудувати її красивою, заможною, європейською державою, нам ніхто не страшний. Кожному народу властиво помилятися. Але дуже важливо, щоб із цих помилок робилися відповідні висновки.

Богдан СОЛОГУБ, Рівне

Источник: Народний Рух України

  Обсудить новость на Форуме