16:16 12.11.2009 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"

  Петро Процик: Росія нараховує за базування ЧФ аж 54$ за сотку землі на рік і при цьому задарма використовує майже 5 тисяч споруд та 500 причалів

Коментар радника Голови Народного Руху України, генерал-лейтената запасу Петра Процика щодо економічної недоцільності базування Чорноморського Флоту Російської Федерації в Криму.


"З розгортанням передвиборної компанії, навіть не дивлячись на епідемію (а може й саме з цієї причини - гарячка) все більше малокомпетентних кандидатів у “батьки нації” (що дбають про себе, а не про державу) спекулюють на темі тимчасового базування Чорноморського Флоту, закликаючи залишити його навічно, та ще й попросити їх стати гарантом  нашої безпеки . Та ще й нагло брешуть та прикриваються  нами. Як сказав один з цих достойників, закликаючи не чіпати ЧФ: "…Проти волі українського народу ми не можемо йти".
 
Допускаємо, що суто воєнно – стратегічні наслідки тимчасового базування ЧФ РФ на території держави можуть не дуже й турбувати наші фінансово – політичні групи та їх кандидатів у Президенти, оскільки їх інтереси, як видається, більш прагматичні. 
 
Але тоді більш ніж незрозумілою є їхня байдужість до економічних питань. Незрозумілою, для прикладу,  є наявна різниця у підходах щодо визначення з ринкових позицій для України вартості газу, нафти з одного боку, та  визначення для Росії вартості оренди землі, акваторії, майнових комплексів з іншого. Адже і те й інше визначалось міжнародними договорами майже в один час.
 
Може згадувані кандидати прояснять суспільству якусь логіку в утриманніЧФ РФ й донині такої кількості дорогої кримської землиці й фондів. Адже, якщо всі ці сотні тисяч гектарів землі (лише за неточними даними - 18232,62 гектарів) й акваторії, причали, цілі мегаполіси (4595 споруд) потрібні були, й надавались ЧФ згідно з угодамивиключно для забезпечення базуванняармади чисельністю більше 400 кораблів, то навіщо ж флоту такі багатства зараз, коли він скоротився у 10 разів (нині біля українських причалів базуються десь 40 бойових одиниць). Щоб здавати в суборенду українським бізнесменам? Отакі ось благодійники за чужий кошт!!! Адже, за деякими даними, нині із майже 500 причалів використовуються за прямим призначенням не більше третини.
 
Більш того, російська сторона не повернула місцевим органам влади величезну кількість земель і обґєктів які не були включені в додатки до підписаних угод, а тому сьогодні флот фактично експлуатує значно більше того, що в них прописане. За дуже заниженими даними це – 75 земельних ділянок, площею більше 150 гектарів, 300 об’єктів інфраструктури, велика кількість спеціальних полігонів на суші, у внутрішніх і територіальних водах. 
 
Використовує безпідставно на безоплатній основі, а наша влада – центральна й місцева - заходів щодо їх вилучення чи законного оформлення оренди не вживає, навіть говорити про це боїться. Мовляв, образимо сусіда. Саме тому Росія не зацікавлена в інвентаризації ділянок та обґєктів, якими користуються російські моряки, і  вже понад 10 років гальмує цей процес. Бо ж інвентаризація дозволила б Україні нарешті провести обґєктивну грошову оцінку та поставити питання про справедливу орендну плату за перебування російських вояків на українській території.
 
Тож українське населення попри заклики “Не чіпати” питає у політиків, чи така вже багата Україна, щоб безоплатно віддавати наші багатства навіть добрій сусіді.
 
Але знову отримує у відповідь від, м’яко кажучи, недобросовісних політиків неправду про нібитоорендну  плату, розмір якої закріплено в  угодах, переглядати й міняти котрі нібито не можна. 
 
Складається враження, що наша, з дозволу сказати,  еліта не тільки сама ці угоди прочитати не спромоглася, але й настільки поганої думки про т.з. електорат, що упевнена, що ніхто їх читати не захоче. Бо ж, видається, не мали б так нагло брехати, якби боялись хоч якоїсь відповідальності.
 
Адже, самі ці угоди передбачають складання сторонамиінших угод у розвиток підписаних (ст. 1, п.5 ст. 8 Угоди про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України). Інша справа, що росіяни впродовж 10 років вперто ухиляються від їх укладання, у т.ч. й щодо використання гідрографічно-навігаційної  інфраструктури.
 
Тепер, щодо нібито встановленого угодами розміру орендної плати. 
 
Якщо уважно вчитатись в Угоду про взаємні розрахунки, повґязані з поділом Чорноморського  флоту колишнього СРСР та перебуванням ЧФ РФ на території України, то ніде ми не найдемо умови,що вартість оренди для ЧФ дорівнює заборгованості України за державними  кредитами,  наданими  їй Російською Федерацією на той час.
 
Сказано там лише про те, що нараховування сум платежів (!) здійснюється з дати підписання Угоди.  Саме так, нарахування, себто за користування землею, акваторією та майном має бути встановлено ціну. А ще, як те передбачає ст. 3, окрему плату за використання повітряного простору, акваторії, радіочастотного ресурсу, засобів  та  інфраструктури навігаційно-гідрографічного і  гідрометеорологічного  забезпечення мореплавства. Але тоді наші переговорники, що складали ці угоди, чомусь забули вказати вартість оренди сотки землі, метра причалу чи будівлі. Ну, забули тоді “по-братськи”, то що мішаєвизначити її нині, коли цей брат кожен місяць справляє за газ європейську ціну.
 
Сказано там і те, що  розрахунки провадяться   Російською   Стороною, починаючи з 1998 року, шляхом щорічного зменшення рівними частками  державного боргу, котрий Україна якраз і зобов’язувалася погасити до кінця 2007 року. 
 
Борг цей  станом  на  28  травня 1997 року, після  вирахування  компенсаційної вартості кораблів,  суден  і  плавзасобів і компенсації  за розщеплюванні матеріали визнавався  Сторонами сумі 2 447,491 млн.  доларів США з  урахуванням відсотків за користування кредитами.   
 
Зазначено там і те, що сума щорічного погашення частини державного боргу України становить 97,75 млн. доларів США. Зверніть увагу, не всього боргу, а його частини, і не до 2017 року, а до 2007, оскільки саме до 2007 року цей борг Україна зобов’язувалась погасити, а договорів про його реструктуризацію, наскільки відомо, немає. 
 
І саме головне, ст. 2 зазначеної угоди однозначно передбачає, що “після погашення  Україною  державного  боргу перед Російською Федерацією орендна плата здійснюється Російською Стороною  прямими платежами”. Кажучи простою мовою, у 2007 році ми мали погасити той борг, а потім перейти у розрахунках на прямі платежі. Так, як Україна щомісячно розраховується за газ.
 
І навіть за “братськими” розцінками (бо реальна орендна плата за гектар землі в прибережній зоні сьогодні становить близько 100 тисяч доларів, а ринкова вартість річної оренди причалу для комерційних фірм у Криму становить 1,2 мільйони доларів) ця сума має бути співрозмірною нинішній ціні газу. 
 
То, чи маємо ми право запитати у влади, чому держава своєчасно не розрахувалась з боргами? Чиї це борги? А, саме головне, чому не визначені суми платежів за оренду, чому досі не існує конкретних розрахунків, скільки сплачується за який обґєкт, чому ця оренда не оформлена відповідно законодавству (на кожен об’єкт  окремий договір)? А ще, хто ж і якою міжнародною угодою дозволив Росії  грабувати Україну нині і до 2017 року?
 
А також, чи мають сенс намагання вище означених холуїв залишати на нашій території стратегічно недієздатний і економічно збитковий російський флот, що  лише займає місце і інфраструктуру, життєво необхідні для розвитку міста й півострова."

Источник: Народний Рух України

  Обсудить новость на Форуме