13:00 29.07.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
«Не дійшов три кроки до літа...» - у Львові вшанували пам'ять Василя Кіндрацького
29 липня 2015
Нещодавно уже минуло сорок днів з того часу, коли обірвалося життя ще одного сина українського народу, який добровільно вирішив захищати свій рідний край від ворога.
У Львівській обласній філармонії відбувся вечір пам’яті Василя Кіндрацького, де зібралася повна зала людей, серед яких рідні, близькі, друзі, колеги, побратими та просто небайдужі, які прийшли вшанувати пам’ять героя, який до останнього подиху захищав нашу Батьківщину.
У концерті взяли участь Народно-хорова капела Миколаївського міського Палацу культури та учасники вокально-хореографічного ансамблю «Черемош», у яких колись співав Василь Кіндрацький. У їхньому виконанні пролунало багато українських народних пісень, які любив та виконував наш герой. Під спів ансамблю «Черемош» був показ фотослайдів з життя Василя Кіндрацького, де він завжди усміхнений та життєрадісний.
Важко було стримати сльози навіть досвідченому воїну АТО Борису Гуменюку, який бачив війну на власні очі. На сцені він зачитав свій вірш, написаний для побратима «Кіндрата», про якого ще й досі не може говорити у минулому часі.
Також на вечорі був присутній голова Львівської крайової організації Народного Руху України Андрій Корнат.
«Наш вечір - це напевно найкраще свідчення та пошана пам’яті Василя Кіндрацького. Нам усім близького та дружнього чоловіка, який ішов по життю спільно з нами всіма як друг, брат, товариш, а також патріотом, який увійшов до Народного Руху України, будучи у нас заступником ЛКО НРУ, - розповів Андрій Корнат. - Перед моїми очима в образі Кіндрацького стоять 174 воїни з Львівської області, які віддали своє життя за Україну. Це наші рідні й близькі люди. Це ті люди, які разом з нами ходили чи то до школи, чи то в садочок, чи просто разом проводили час. Це 174 сім’ї. В його обличчі також стоять 11 тисяч вояків з нашої області, які сьогодні захищають Батьківщину на сході України. Зараз йде вже шоста хвиля мобілізації і ми знову маємо віддати наших хлопців на схід».
За словами Андрія Корната, сьогодні дуже багато політичних сил спекулюють на цій темі і говорять, що не потрібно мобілізовуватися, щоб захищати країну. Тоді виникає запитання до таких людей: чи жертва Кіндрацького виправдана? Чи виправдані жертви та сподівання наших попередніх поколінь - дідів та прадідів?
«За нами стоїть плеяда поколінь і ще більше поколінь, я в це вірю і переконаний, стоїть перед нами. Ми не маємо права сьогодні схилити голови перед ворогом, стати на коліна. Ми мусимо йти гордо, рухати свою справу вперед, піднявши синьо-жовтий прапор української нації високо у небо і дивитися у майбутнє. Адже сьогодні, за словами Бориса Гуменюка, наші вояки копають солодку донецьку землю саперськими лопатками, пишучи на ній останні рядки української поезії – «Ми ще живі, ми ще живі...». Ми повинні підняти цей прапор, який ніс Василь Кіндрацький, Тарас Дорош, В’ячеслав Чорновіл. Ми не маємо права любити Україну, втративши її, ми мусимо любити Україну сьогодні, маючи її, бо це наше покликання, наш обов’язок, наша віра. Слава Україні!», – сказав Андрій Корнат.
Наприкінці вечора, за традицією «Черемошу», пам’ять Василя Кіндрацького було вшановано не хвилиною мовчання, а піснею «Ой верше, мій верше», яку хористи разом із залом заспівали в унісон.
Прес-служба НРУ
Обсудить новость на Форуме