13:45 17.10.2014 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Надія Кіндрачук: Процес руйнації комуністичної ідеології найактивніше проходив на Івано-Франківщині
16 жовтня 2014
Як ми повідомляли, нещодавно в Івано-Франківську відбулось урочисте відзначення 25-річчя Народного Руху України, в якому взяла участь кандидат історичних наук, молода дослідниця рухівської історії Надія Кіндрачук. Сьогодні пропонуємо вашій увазі її виступ.
Діяльність Народного Руху завжди викликала і викликає велику зацікавленість з боку дослідників, науковців, істориків, політологів, адже саме Народний Рух України відіграв провідну роль у здобутті державної незалежності України. І саме завдяки боротьбі за незалежність України Рух назавжди залишиться в історії і пам’яті українського народу, в серці кожного українця.
Поява Руху наприкінці 80-х років ХХ ст. була справжнім проривом. Радянська влада робила все можливе і не можливе, щоб «поховати» Рух і «придушити» його ще в зародку. Та не зважаючи на таку протидію комуністичної верхівки чисельність рухівців збільшувалася з дня на день. Влітку, восени, взимку 1989 року до оргкомітету Руху величезними потоками йшли люди. І вже на час проведення Першого Всеукраїнського з’їзду Руху чисельність рухівців складала 280 тис. осіб. Це був цвіт нації, українська інтелігенція: науковці, письменники, дисиденти, патріоти України, люди різних національностей. Рух об’єднав усіх кого боліла доля України. Згодом Рух стає наймасовішою громадсько-політичною організацією. На той час не існувало жодної іншої потужнішої сили, опозиційної до Комуністичної партії України, аніж Народний Рух України.
Найбільш політично активним Рух був у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях та м. Києві. Процес поширення діяльності Руху на Сході та Півдні України проходив повільніше. В цих зрусифікованих регіонах Рух сприймався як націоналістична організація.
Що стосується Івано-Франківської крайової організації Руху то її предтечею в Івано-Франківську було культурно-наукове товариство «Рух». Члени цього товариства разом із «Меморіалом» у 1989 р. в урочищі Дем’янів Лаз провели розкопки та перезахоронення жертв НКВД років Другої світової війни. Тут знайдено було людські кістки 524 осіб – це були галичани.
Перші сторінки історії Руху на Івано-Франківщині були трагічними, адже на передодні першої установчої конференції Івано-Франківської крайової організації Руху 13 серпня 1989 р. загинув рухівський активіст Роман Левицький, який був жорстоко побитий і помер від ран, саме за свою патріотичну позицію та любов до України, що звісно не подобалася тодішній місцевій владі. Та не зважаючи на це Рух продовжував свою діяльність. І вже з вересня 1989 р. по жовтень 1990 р. на Івано-Франківщині було засновано 31 осередок Руху.
Рух впевнено йшов до своєї мети. Здобуття незалежності України – було головним завданням в діяльності Руху. В’ячеслав Чорновіл зазначав, що єдиним порятунком для всіх – є повна державна незалежність України, здобута мирним, демократичним, конституційним шляхом і саме на Другому Всеукраїнському з’їзді Руху (в жовтні 1990 року) була запрограмована вимога повної незалежності України.
Потрібно сказати про велику і плідну співпрацю Руху та української діаспори цілого світу, яка також жила мрією бачити Україну незалежною державою, хоча радянська влада називала українських емігрантів зрадниками, буржуазними націоналістами, запроданцями.
Левко Лук’яненко відзначив: «Звичайно, майбутнє України залежить від нас, тутешніх українців, але в боротьбі за незалежність України діаспора може подати допомогу вирішальної ваги». Осередки «Прихильників Руху» появилися в багатьох країнах світу. Найбільш розгалужена мережа даної організації знаходилася в Канаді.
Численна делегація української діаспори була присутня на Першому та Другому Всеукраїнських з’їздах Руху в Києві – це українці з Канади, Сполучених Штатів Америки, Аргентини, Великобританії, Франції, Бельгії, Німеччини, Польщі, Румунії, Австрії та інших країн. Рух об’єднав всіх українців цілого світу в одне ціле – український народ, в ім’я вільної, суверенної України.
Голова Комітету сприяння Народному Руху України в США Марія Мазуркевич на Установчому з’їзді Руху наголосила, що: «Рух – це диво, з появою якого почався новий відлік історії. Коли на з’їзді Руху майоріли синьо-жовті прапори суверенної України, коли засідання закінчилося словами українського національного гімну, то ми знали, що Україна живе, Україна є, Україна буде!»
Українська діаспора надавала велику матеріальну допомогу Центральному Проводу Руху, крайовим організаціям Руху – це насамперед придбання комп’ютерної техніки, принтерів, фотокопіювальних машин та засобів зв’язку. Цей дорогоцінний подарунок сприймався Народним Рухом як ще одна перемога в боротьбі з державною монополією на засоби масової інформації.
Українська діаспора вважала, що політична незалежність України в першу чергу залежить від відродження національної економіки. У зв’язку з цим діаспора надавала членам Руху консультації з питань підготовки та складання проектів законів про економічну самостійність України. Рух звертався до українських науковців Кембриджа з проханням переслати літературу, яка відображала тогочасний стан законодавства Великобританії, США, Канади, країн Західної Європи.
Дмитро Павличко та інші рухівці за підтримки «Прихильників Руху» в Канаді зустрічалися з державними та політичними діячами Торонто, Едмонтона, Оттави, Вінніпега. Така тісна співпраця української діаспори і Руху надзвичайно лякала комуністичну верхівку. З огляду на це, член Компартії України Станіслав Гуренко зауважив: «Чи не здається, що Комуністична партія України без бою здала націоналістам зарубіжних українців?» .
Українська діаспора була активним учасником багатьох політичних мітингів, багатотисячних демонстрацій, культурно-освітніх акції, які проводив Рух з метою руйнації комуністичної ідеології, демократизації суспільства, збереження національної культури та історії.
З початку 1989 р. до лютого 1990 р. Народний Рух України організував та провів 1 тисячу 565 масових заходів, в тому числі 732 несанкціоновані заходи, в яких взяли участь близько 2 млн. осіб. З січня по листопад 1989 р. за участь у вищезгаданих акціях, або через причетність до Руху, до адміністративної відповідальності було притягнуто понад 800 осіб, а також зафіксовано 63 випадки арештів, виклики у прокуратуру, факти побоїв, залякування, тиску на громадян, особливо за використання національної символіки, вивішування синьо-жовтих прапорів в людних місцях.
Однак, Народний Рух України не зупинявся. Однією із наймасовіших акцій Руху був «живий ланцюг» з нагоди відзначення 71-ї річниці об’єднання в одну єдину державу 22 січня 1919 р. Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Цей захід був найбільшим у світовій історії за масштабом і став символом єдності українського народу. У неділю, 21 січня 1990 р. о 12 годині за руки взялися близько трьох мільйонів людей з'єднавши між собою м. Львів, м. Київ і м. Івано-Франківськ. Місто Івано-Франківськ мало велике історичне значення в цій акції, адже ще 3 січня 1919 року в Станіславі, тимчасовій столиці ЗУНР, був схвалений історичний Акт Злуки ЗУНР і УНР. Це відбулося в Приміщенні Народного дому, який знаходиться по вулиці Шевченка,1 і саме від цієї урядової будівлі починав створюватися живий ланцюг.
Народним Рухом була організована масштабна акція святкування 500-річчя запорізького козацтва. «Дні козацької слави» проходили 7–12 серпня 1990 р. в Запоріжжі, під Жовтими Водами, Берестечком та Батурином. Найбільшою делегацією, що долучилася до проведення цього свята була саме делегація Івано-Франківської крайової організації Руху і складала 2300 осіб.
Рухівці західних областей України активно проводили вшанування пам’яті воїнів ОУН–УПА. Велика робота Руху велася з перейменування вулиць, майданів. Вулиці почали носити імена українських патріотів, національних героїв. Найактивніше проходив процес руйнації комуністичної ідеології на Івано-Франківщині. Станом на 17 квітня 1991 року в області, за підтримки Руху та інших демократичних сил, перейменовано 726 вулиць.
В 1990 році, коли здобуттю незалежності України загрожувало підписання Нового союзного договору, який насаджувала Україні Москва, рухівці звернулися до українців з словами: «Вставайте, боріться за вільну демократичну Україну. Ні – Союзному Договору! Верховну Раду України – у відставку!». Під такими гаслами прокотилися численні мітинги Руху по всій республіці.
До акцій протесту долучилися студенти. Адже студенти завжди були рушійною силою. 2 жовтня 1990 р. вони розпочали голодування на столичній площі Жовтневої революції і також протестували проти підписання Союзного договору. Вони називали його новим ярмом для України та вимагали негайної відставки голови Ради Міністрів Радянської України Віталія Масола.
Надзвичайно активно розгорнув свою діяльність Рух 19–21 серпня 1991 р. під час спроб ЦК КПРС здійснити державний переворот. Рух закликав усіх громадян України, всіх посадових осіб, військовослужбовців та охоронців правопорядку ігнорувати будь-які рішення путчистів та підпорядковуватися виключно Конституції України. Позиція Руху у переломні моменти історичного періоду показала, що саме він був об’єднуючою силою активного населення на шляху боротьби за незалежність Батьківщини.
24 серпня 1991 року після того, як більшість народних депутатів проголосувала за Акт про незалежність України, депутати-рухівці несподівано внесли до зали Верховної Ради величезне синьо-жовте полотнище і поклали його на стіл президії. Цей прапор був пошитий саме в м. Івано-Франківську. В м. Івано-Франківську був пошито і інший прапор, який 24 липня 1990 р. підняли на щоглі біля нинішньої Київради, відповідно, цей день став Днем українського національного прапора. Рухівці перевозили ці знамена з Івано-Франківська до столиці окремо: один – поїздом, а інший – літаком, щоб вони не потрапили до рук міліціонерів. Обидва прапори було благополучно доставлено до штаб-квартири Руху.
Під час проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. на підтвердження Акта проголошення незалежності України Рух був вирішальною силою, що сприяла формуванню політичного світогляду населення на засадах вільного майбутнього Батьківщини шляхом організації мітингів, демонстрацій, звернень, заяв крайових та районних осередків Руху, статей у газетах, виступів по радіо, зустрічей з робітниками, студентами, військовими. Переважна більшість громадян України – це 90,3 % населення віддали свої голоси на підтримку Акта проголошення незалежності України. Навіть у Криму за незалежність висловилися 54,1% жителів. Основне програмне завдання Руху було виконано – Україна стала незалежною державою.
І сьогодні, в нелегкій для України час, час випробувань, коли наша держава відстоює свою незалежність, ми повинні пам’ятати «золоті» слова В’ячеслава Чорновола: «Дай Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довилось гірко любити її – втративши». Тож давайте будемо робите все для зміцнення нашої держави, бо майбутня доля України залежить від кожного із нас.
Обсудить новость на Форуме