15:31 28.09.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
На добрий спомин
28 вересня 2015
19 вересня 2015 року не стало голови Харківської міської організації Народного Руху України Олександра Івановича Денисенка…
Мене ця звістка застала зненацька і я ще довго не міг повірити в її правдивість.
Згадав, що напередодні на мій балкон так і норовив залетіти гладкий наглий голуб. Я його прогнав, бо не люблю цих крилатих пацюків. Та й не дуже вірю я в такі прикмети. Для мене найвірніша прикмета - «Якщо сьогодні буде дощ – то завтра буде болото». Хтось вважає, що дарувати жовті квіти – до розлуки, а хтось – до грошей. І взагалі, ці тварюки звили гніздо на сусідньому балконі. Отже, я й подумати не міг, що той голуб принесе мені таку тяжку звістку.
Я згадав нашу останню зустріч з Олександром Івановичем. Це був День Незалежності. Як і в кожного справжнього харків’янина, у мене вранці 24 серпня трохи тріщала голова і тому я спізнився на урочистості біля пам’ятника Шевченку. Я зрадів цьому факту, побачивши кодло, що там шабашило: гнусаві гєпіни прихвосні у вишиванках, що пасували їм, як корові сідло; московські попи в оточенні якихось молодиків із шевронами «Воинство Христово» (мабуть, хлопці збиралися на рольові ігри, небесний Єрусалим штурмувати та заблукали); з ними якась псевдокозацька нечисть, що підпорядковується донським пєтухам; і, звичайно ж, купа міліції. І весь цей бомонд місцевого «русскаго міра» стояв під синьо-жовтими прапорами та навіть пару разів вигукнув «Слава Україні!», хоч половина з них і не знає, хто цей Слава.
Можливо, я щось пропустив, але за такий паноптикум не гріх було б і заплатити. Я марно намагався знайти в натовпі хоч когось зі знайомих патріотів. І, врешті, побачив Денисенка. Він стояв один і вже згортав свій прапор. Я спитав, чому він не обдзвонив нікого з наших. Він відповів: «А навіщо обдзвонювати? Хіба хтось не знає, що вже 24 роки збираємось в цей день о десятій біля Шевченка? Що це за патріоти, які приходять лише після обдзвону, наче з під палки?». Переконаний, що кожен місцевий рухівець і патріот, якщо зараз спитати, знайде досить поважні причини, чому його там не було. Та зараз не про це.
Потім, вже на ХТЗ, на «Кубі», ми випили трохи пива і він спитав, як я бачу майбутнє організації і що варто робити. Я тоді відповів, що, як сказав Куйбіда, політичні партії існують задля того, щоб брати владу. Тож варто щось робити лише тоді, коли ми маємо людей, що бажають її брати. Іншою ж діяльністю можна займатися і в інших організаціях. Загалом, він зі мною погодився. А коли ми йшли парком Маньяковського, він чомусь раптово попросив мене сфотографувати його на телефон. Фотка вийшла така собі, він стояв як ходок у Леніна, спершися на древко від прапора. Я не знаю, де зараз його телефон. Може, це було його останнє фото. А може й ні.
Відмотавши пам’ять ще трохи назад, згадую, як ми йшли з ним цим же парком і співали пісень, до смерті лякаючи гопників і їхніх побратимів ППСників. Тоді Денисенко сказав, що любить мою українську душу.
Не буду ідеалізувати цю людину, бо ніхто не досконалий. Через харківський Рух пройшло чимало проходимців та й хороших людей немало. Але Олександр Іванович був людиною далеко не пересічною. І в нього було чого повчитися. Лише його почуття гумору варте, як то кажуть, цілого зоопарку (один мій товариш багато років не може забути його геніальну фразу «Яке мінливе життя! Зараз я курю з тобою «Приму» без фільтру, а вже ввечері сидітиму в шикарному ресторані» та історії про те, як йому буває після пива вночі муторно не де-небудь, а саме на душі).
На похороні багато говорили. Про те, якою доброю та чуйною людиною він був. Вірний сім’янин і побратим, талановитий гітарист і публіцист, справжній патріот і організатор. А я стояв і думав про те, що тільки-но збирався йому подзвонити, обговорити деякі плани та задуми. І я такий був не один. У Денисенка було багато планів і чимало контактів лише на ньому й трималося. Я думав про те, що завжди пишатимусь тим, що застав таку людину, мав такого друга. А друзів втрачати важко…
Микита Петенко, голова Орджонікідзевської РО НРУ
Обсудить новость на Форуме