21:00 08.05.2014 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"

Львівській крайовій організації Народного Руху України - 25 років

25 років тому, 7 травня 1989 року, в приміщенні Будинку архітектора у Пороховій вежі у Львові відбулась установча конференція Львівської крайової організації Народного Руху України за перебудову. Цим закінчився 10 місячний період творення масовової національно-демократичної організації, який було започатковане у Львові у червні-липні 1988 року.

На фото: Установча конференція НРУ у Львові, 7 травня 1989 р. Порохова вежа. Зліва направо: Михайло Косів (за трибуною), Всеволод Іськів, Ігор Гринів, Ростислав Братунь (президія), Галина Витвицька, Леся Масловська (секретарі).

Хоча перша рухівська організація виникла не у Львові. 24 березня 1989 року у Тернополі відбулися установчі збори першої в Україні крайової організації Народного Руху. До керівництва її були обрані поети М.Левицький і Г.Петрук-Попик, кандидат економічних наук Б.Бойко і молода активістка М.Куземко.

Каталізатором для організаційного оформлення львівського Руху стали вибори народних депутатів СРСР навесні 1989 року, мітинги у Львові наприкінці квітня та першотравнева демонстрація під синьо-жовтими прапорами.

Як згадував один із організаторів установчої конференції НРУ Всеволод Іськів: "Їх готував ініціативний комітет дуже відповідально і скрупульозно, усвідомлюючи важливість справи. Конкретна праця тривала півроку. Ми ставили перед собою дуже масштабне і нелегке завдання – спочатку створити мережу груп підтримки Руху, низових осередків, виявити нових сміливих лідерів. Іншою складовою цього завдання був план об’єднати максимально можливу кількість визвольних, опозиційних комуністичному режиму демократичних середовищ, течій, окремих поважних та авторитетних осіб...

Серед районів області у боротьбі за створення Руху перед перед вели бориславці... Вже 8 квітня, як і завше тоді в Бориславі, в будинку сім’ї Кописів по вул. Заньковецької, 20 (т. зв. «Смольному») зібрались 16 осіб, які створили Бориславську міську організацію НРУ. Головою було обрано Р.Копися, заступниками Л.Думۥяка та І.Ковтка, головою секретаріату Л.Дадацьку, скарбником О.Паламаря, членами ради В.Копися та М.Пігура. Це перша в Україні мені відома міська організація НРУ...

На початок травня вже в кількох районах області та на цілому ряді великих підприємств, установ і організацій були створені дійові осередки НРУ із сміливих людей. Активно діяли вони в організаціях Товариства української мови, Інституті суспільних наук АН УРСР, Інституті прикладного та декоративного мистецтва, Художньому фонді львівської Спілки художників, у ВО "Електрон", ВО "Львівелектропобутприлад", ВО "Львівтеплокомуненерго" та ін.

Установча конференція Львівської організації НРУ організовувалась і проводилась як нелегальна, без відому і участі влади чи її представників, за певними правилами елементарної конспірації. На неділю 7 травня 1989 року ми, кілька чітко визначених членів оргкомітету, запрошували заздалегідь визначені делегації, групи осіб чи когось зокрема до того чи іншого пункту попереднього збору на "збори інтелігенції", а про приміщення, де будуть збори, попередньо не оголошували. Тільки невелика частина учасників збиралась безпосередньо на місці в Будинку архітектора (Пороховій вежі) і була в курсі всього сценарію. Основна частина делегацій цього дощового дня прибувала до Латинської Катедри, до аптеки-музею на вул. Ставропігійській, до Домініканського собору, Успенської церкви, пам’ятника І.Федорову, а далі їм повідомляли, що йти слід у Порохову вежу, де й мали бути збори. На самому вході до приміщення ще раз усіх пропускала визначена група з 3 осіб на чолі з Б.Якимовичем. Служби оргкомітету працювали чітко, делегації були зареєстровані та повноваження перевірені мандатною комісією. Робота була налагоджена ефективно і без затримки. Сюди було зібрано чи не весь активний національний цвіт Львова та Львівщини".

Вели установчу конференцію Ростислав Братунь та Всеволод Іськів, який згодом очолив виконавчу структуру організації. В.Іськів та Р.Братунь виступили з вступними доповідями. Основні доповіді проголосили член-кореспондент АН УРСР М.Голубець ("Екологія і суспільство"), економіст М.Швайка ("Республіканський госпрозрахунок: проблеми, шляхи реалізації"), літературознавець М.Косів "Народний Рух України за перебудову". В обговоренні виступили голова Товариства Лева І.Гринів, голова Львівської організації російського Руху "Друзі українського мистецтва і літератури" М.Сергеєв, академік І.Юхновський, робітник фабрики "Карпати" В.Фурманов, правозахисник М.Горинь, голова Львівської асоціації молодих істориків Я.Грицак, доцент В.Кузьменко, студент П.Кагуй, голова Львівської обласної ради Товариства української мови ім. Т.Шевченка (ТУМ), письменник Р.Іваничук, робітник В.Стецюк, член ради товариства "Меморіал" Л.Крушельницька, поетеса і правозахисник І.Калинець, голова Бродівського осередку ТУМ С.Орлюк, старший науковий співробітник Інституту суспільних наук АН УРСР М.Драк, правозахисник І.Гель, інженер В.Гнилиця.

На конференції було обрано президію Ради з 9 осіб: співголови проф. Орест Влох, член-кореспондент АН УРСР Михайло Голубець, старший науковий співробітник Інституту суспільних наук Любомир Сеник та члени: народні депутати СРСР Ростислав Братунь та Іван Вакарчук, правозахисник Михайло Горинь, студент Петро Кагуй, заслужений художник України Володимир Патик і робітник Володимир Пилипчук.

Як потім згадував Михайло Голубець: "Пізніші події підтвердили правильність тактики організаторів конференції: обрати до керівництва Регіональної організації Руху титулованих діячів науки і культури, на її чолі поставити трьох співголів, що ускладнювало партійно-кагебістську розправу над ними. Наприкінці 1989 р. вона вже виявилася неможливою".

До складу Львівської крайової ради НРУ увійшли представники Івано-Франківська, а згодом і Тернополя. А усього ця рада у перші тижні від народження Львівського Руху налічувала понад 60 осіб. Варто пригадати їх прізвища: Віолета Авакова, Михайло Батіг, Борис Білинський, Михайло Бойчишин, Ростислав Братунь, Віктор Бурлаков, Іван Вакарчук, Степан Вовканич, Орест Влох, Іван Гель, Роман Гладиш, Нестор Гнатів, Михайло Голубець, Михайло Горинь, Ярослав Грицак, Йосип Демчинський, Олександр Дзиндра, Микола Драк, Володимир Загайський, Левко Захарчишин, Роман Іваничук, Всеволод Іськів, Петро Кагуй, Ірина Калинець, Роман Копись, Михайло Косів, Бенціон Котлик, Роман Крип'якевич, Лариса Крушельницька, Володимир Кузьменко, Роман Лубківський, Святослав Максимчук, Тарас Максимяк, Ігор Мельник, Олег Микита, Емануїл Мисько, Роман Мих, Віктор Морозов, Сергій Орлюк, Михайло Осадчий, Степан Павлюк, Володимир Парубій, Володимир Патик, Євген Патракеєв, Микола Петренко, Олег Петрик, Володимир Пилипчук, Анатолій Прикарпатський, Ярослав Припін, Олег Романів, Любомир Сеник, Микола Сергєєв, Наталя Стецик, Тарас Стецьків, Віктор Фурманов, Мирослав Хомин, Марія Хомишин, Михайло Швайка, Володимир Швець, Валерій Шмідт, Ігор Юхновський, Микола Яковина.

Рух тоді об'єднав робітників і академіків, поетів і акторів, комуністів і дисидентів. Пресовим органом стала газета «Віче», оригінал-макет якої готували у Львові на приватних помешканнях, а друкували тираж (10-15 тис. примірників) на різографі у Литві.

В Івано-Франківську у залі Спілки художників 12 серпня 1989 року відбулися установчі збори Івано-Франківської організації Народного Руху України, яку очолив художник Микола Яковина. Напередодні в місті був убитий невідомими злочинцями один із активістів НРУ, молодий робітник Роман Левицький (1962–1989). У 1991 році загинув політв’язень, поет і священик УГКЦ Ярослав Лесів (1945–1991). Таким чином боротьба за незалежність на Івано-Франківщині не була аж такою "оксамитовою".

Протягом літа 1989 року р. Львівська крайова організація НРУ здійснила велику організаційну роботу зі створення осередків у містах і районах Галичини (а також в інших регіонах України), зробила великий внесок у проведення в Києві 8-10 вересня 1989 року Установчого з’їзду НРУ. В його роботі брали участь 194 делегати зі Львівської області, 63 – з Тернопільщини, 58 – з Івано-Франківщини.

Источник: Народний Рух України

  Обсудить новость на Форуме