15:30 07.05.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"

Київська обласна конференція НРУ: нові виклики і завдання на фоні гібридної війни

07 травня 2015

2015-05-03 00034На 26-му році своєї діяльності Народний рух України, після ряду потрясінь і занепаду знову повертається в культурний, інформаційний та політичний простір України – повертається для того, щоб відновити політичну культуру і повернути ку­льтуру в політику. Як і на першому установчому з'їзді Руху, нині тон в полі­тич­ній організації задають інтелектуали – Василь Куйбіда, Валерій Асадчев, Во­ло­ди­мир Шовкошитний, Ігор Лісодід. Адже кожен з названих очільників, а також го­ло­­ви крайових організацій та молодь Руху долучилися до повернення організації в ін­формаційний простір держави: оновився і регулярно випускається часопис “Час Ру­ху” в кольоровому форматі. Центральний офіс партії та чільні обласні осередки при­сутні в соціальних мережах, де до партійців та прихильників доноситься по­зи­ція партії щодо гострих суспільних подій. Ряд районних організацій, і не лише в сто­личній організації, випускає свої друковані та електронні ЗМІ, в яких висвіт­лю­ють власні заходи та засоби вирішення проблем місцевих громад. Грома­д­ська діяльність Руху у цьому році активно ви­с­вітлюється завдяки виступам лідерів партії на радіо й телебаченні (включаючи канали “5-й”, “112-й” тощо), живі ін­те­р­в’ю учасників екологічних, культурологічних, протестних акцій.

Незважаючи на кадрові втрати через неоголошене випадіння частини колишніх членів Руху в обійми БЮТ та інших про­владних партій, партія витримала удар і зберегла потенціал. Партія провела об’єднання двох частин НРУ і УНП у єди­ну організацію, перереєструвала осередки, поповнилась кадрами, оновила Статут і повернулась до активної громадської ро­боти по розбудові громадянських інституцій. Потужний імпульс і наснагу цьому рухові Руху надав всенародний во­ло­н­те­рський рух, що постав після завершення Євромайдану, з початком бойових дій на Донбасі. При цьому голова столичної кра­йової організації Микола Діденко зазначив, що Народний Рух України ніколи не поривав зв’язку з народом і не за­бу­вав свого коріння у слові “Народний”: ні на Майдані (де був серед перших учасників револю­ції), ні на війні (куди ру­хі­в­сь­кі активісти пішли одними з перших, і досі є одними з найкращих захисників), ні в регіонах (де створена в часі війни Ва­р­та Руху надає ґрунтовну різнобічну підтримку однодумцям та патріотам місцевих громад), ні у контролі влади (у столиці ру­хівці є не просто завсідниками політичних акцій під стінами Камбіну, Верховної Ради, Київської міськдержадміністра­ції, а найбільш послідовними провідниками народного волевиявлення та настоїв).

Десь із такими підсумками та настроями розпочиналась 3 травня 2015 року звітно-виборча конференція Київської об­лас­ної (крайової) організації НРУ. Присутні на ній делегати вітались словами “Слава Україні, ділились враженнями від що­йно завершених спільних подій: презентація збірки В. Куйбіди у Мистецькому Арсеналі, благо­у­с­т­рій парку імені Ва­си­ля Стуса, пікет під КМДА. Розпочав захід виступом з аналізом політико-еко­но­мі­чної ситуації в країні член Цен­т­ра­ль­но­го Про­воду НРУ Валерій Асадчев, який потому виїжджав на зу­стріч з соратниками до Чернігова. 2015-05-03 00032

Основні тези його промови зводились до таких тверджень. Чинна влада, яка зійшла на владний олімп на хвилі рево­лю­ції Гідності, виявилась неком­пе­те­нтною і непідготовленою до організації су­с­пі­льства в умовах військових дій та фі­нан­со­вої кризи. Верховні державні чи­но­­вники зайняті ви­рі­ше­н­ням власних меркантильних інтересів і діють, мов тимчасова ад­мі­ністрація, якою вони, власне, і є. Си­стемна праця з гармонізації українського законодавства з європейським провалена, і за­яви очі­ль­ни­ків держави про рух до асоціації з Євросоюзом на цьому фоні є погано прихованим блефом (ві­д­к­ри­та ан­ти­па­­тія попереднього “гаранта” до європейської демократії на цьому фоні виглядає чесні­шою). Проголошені урядом ре­фо­р­ми є лише популістськими декла­раціями, оскільки не підкріплені ані підзаконним ак­та­ми, ані бюджетними асигну­ван­ня­ми, ані роз’яснювальною роботою.

Кадрові призначення в уряді, президентській адміністрації та силових органах знову про­сякнуті духом кумівства, осо­би­с­тої відданості, зневіри у власні сили, партійних квот – а не порядності і ком­пе­тентно­сті. Жалюгідні наслідки вій­сь­ко­во­го імпотенції Генштабу та спроби Верховного головнокомандувача будь-що вирішити військовий конфлікт з ро­сій­сь­ким агресором дипломатичним шляхом призвели до зниження авторитету де­р­жа­ви у світі, так само як і постійні нама­ган­ня очільника уряду позичити кошти будь-де на будь-яких умовах без належних ре­форм і пе­ре­творень. Все це разом озна­чає, на тлі різкого падіння рівня життя (підвищення комунальних виплат, цін на ене­ргоносії і продукти харчування, обвал гри­вні і знецінення заощаджень), що нинішня влада вичерпала запас своєї до­ві­ри і компетен­тності і на місцевих виборах на­род виставить їй відповідну оцінку. Завдання рухівців – допомогти народу зро­зуміти це та підготувати свій кадровий по­те­н­ці­ал для активного походу на місцеві вибори. Наприкінці промови пан Аса­дчев зазначив, що Рух зробив висновки із попередніх помилок щодо кадрової абстиненції 1990-х і нині не боїться ні вла­ди, ні відповідальності, яку вона несе. Нара­зі є і національні кадри, і програма дій (досі триває її обговорення), і спро­мо­жність до її втілення.

Продовжив цей “розбір польотів” влади Ігор Лісодід. Він зауважив, що, за нинішніх умов, іні­ці­а­ти­ва армії скута па­ра­лі­чем вищого командування (яке за рік війни досі не перевело штаби і по­ста­ча­н­ня на військові рейки). Тому зберігає зна­чу­­щість прагнення народу до формування та всебічної під­т­ри­мки добровільних збройних формувань. Адже, значною мі­рою, завдяки їм утримується лінія фро­н­ту на рубежах минулого року. Відтак, постає питання про формування силами Ру­­ху, спільно з ін­ши­ми громадськими ініціативами, добровільних патріотичних громадських об’єднань для організації те­ри­­то­ріальної самооборони. Для цього необхідно у кожному районі створити ядро таких загонів під па­тронатом НРУ та за­п­ро­вадити систему вишколу і навчань бойовій справі. У спілкуванні з головами ра­йонних організацій виявилось, що ок­ре­мі осе­редки у спілці з вете­ранами Афганістану та Спілки офі­церів України вже розпочали подібну активність. Також ру­хі­вці за­уважили, що необхідно по­ве­р­ну­ти у школи заняття з початкової військової підготовки.

Серед іншого пан Ігор звернув увагу на мляві і половинчасті кроки нової постмайданної влади щодо декомунізації країни. Всі дії у цьому напрямі – заслуга народу, а влада досі намагається … шити су­до­ві справи щодо патріотів, які поз­ба­вляють терени України від символів минулого тоталітаризму. При цьому наш соратник відзначив, що залишається акту­альною підготовка суду історії над злочинами комунізму. Він очолює групу, яка давно займається дослідженнями з історії “взаємин” большевизму з Україною й висловив готовність організувати подібні заходи в районах. Гадаю, наша рухівська рать достойно сприйме і цей виклик.ник відзначив, що залишається акту­альулого. ційної владиітницької роботиерозривно повь стати сторінки в соцмереж

Голова Молодого Руху Сергій Вутке, який взяв словом наступним, зазначив, що рухівська мо­лодь уже провела ряд ви­ш­­кільних таборувань для студентської молоді, зокрема, у Бородянському ра­йоні. Заплановано ще кілька подібних заходів у Броварському та інших районах, а влітку, за спри­я­тливих умов, і – з виїздом у Черкаську та Львівську області. При цьо­му такі молодіжні акції спри­я­ють не лише військовому всеобучу, зміцненню патріотичних настроїв, але й популяризують На­ро­д­ний Рух серед молоді. Сергій запевнив, що надасть усю необхідну підтримку для організації по­ді­б­них спортивно-па­тріотичних звитяг “на місцях”.

Промовисті приклади щодо цілеспрямованої підтримки бойових підрозділів української армії зусиллями рухівських волонтерів навів у своєму виступі го­ло­ва обласної партійної організації НРУ Микола Діденко. Він озвучив основні ци­фри щодо фінансових пожертв, кі­ль­ко­сті тон продуктів, десятків зразків аму­ні­ції та імен десятків і сотень добро­во­ль­ців по містечках і селах області, які все це збирають, сор­ту­ють, пакують і доправляють на пе­ре­до­ву. Також він передав вітання від Олександра Чекмаза – ко­ма­н­дира 20-го ОАМБ, підрозділ якого тра­диційно підтримує морально і матеріально обласна ор­га­ні­за­ція майже рік. В продовження цієї но­ти дуже доречними виглядали нагородження відзнаками На­ро­д­но­го Руху ни­з­ки делегатів кон­фе­ре­н­ції, у тому числі відзнаками “За заслуги перед українським на­ро­дом” І-го і ІІ-го ступеня. А те, що на­го­роджені рухівці зберегли свої осередки, долучились до во­ло­н­те­рського руху, посідають помітне мі­сце у громадській активності у своїх районах, не викликає жо­д­них сумнівів. Критичний стан ук­ра­ї­нської державності навіть сприяє повер­не­н­ню до лав Руху тих його учасників, які сво­го часу ві­ді­й­ш­ли від активної політики.

Отримуючи нагороду з рук голови обласного Руху Миколи Діденка, автор цього допису Юрій Ду­бовенко зазначив, що це не просто нагорода, а зброя, яка авторитетом справді народної партії гур­тує люд у боротьбі з чиновним свавіллям. Та­кож у розряд зброї автор зарахував місцеві громадські ЗМІ, що виходять за підтримки, а то й зусиллями рухівців, як-от у Фа­стові, Ірпені, Клавдієвому, Бро­ва­рах. Там, де немає змоги випускати друковану пресу, мірилом і дзеркалом громадської активності па­ртійців мають стати сторінки в соцмережах – тоді і звітність вийде на кардинально новий рівень. При­вітав Юрій Іванович і ряд нових ініціатив Руху, у тому числі з організації вишколів, виборчої агі­тації, відродження громадської діяльності, у тому числі ряду екологічних починань, які, проте не­ро­зривно пов’язані з політичним життям краю. Рух знову стає привабливим для молоді, стартовим ма­йданчиком, джерелом натхнення. Рефреном думки чинного очільника НРУ Василя Куйбіди про­з­ву­чали слова про те, що Рух знову – на вістрі боротьби за державність, і за незалежність, і, отже у нас знову є шанс повернути довіру людей, відновити втрачену популярність. Це потрібно для того, щоб отримати владу, про­­ве­сти кадрову революцію (змести українофобську компартійну номенклатуру з усіх рівнів влади), вибудувати націона­ль­­ну державу.

За кожним виступом стояв підсумок великої громадської, організаційної просвітницької роботи. Дороговартісним є те, що всю громадсько-політичну роботу виконують справді міцні духом, ідейно витривалі партійці. Ад­же за НРУ не стоїть жоден олігарх, і партія не пов’язана жодним “уговором” з (уже озброєними) фі­на­нсово-промисловими угрупуваннями. Тому кожен рухівець може вважати і вважає свого колегу по па­ртії побратимом (посестрою), бо спільна дія на користь на­ро­ду і пов’язує, і зобов’язує. І не дивно, що звітно-виборча конференція, усвідомивши вказані вище виклики, одностайно ухвалила позитивні рі­шення з повістки дня. Зокрема, підтверджено й продовжено повноваження голови Київської облас­ної органі­за­ції НРУ Миколи Діденка; підтримано ухвали щодо розбудови місцевих ЗМІ і Молодого Ру­ху; обрано делегатів на все­ук­ра­їнський з’їзд НРУ; вирішені кадрові питання щодо керівних органів об­ласної організації; окреслена подальша програма дій; визначено графік засідань обласної ради. Ві­д­значена  блискуча організаційна робота провідника орг.відділу, від­нині – й голови обласної управи Юрія Власенка.

На з’їзд столична організація виходить оновленою, підсиленою, впевненою у своїх силах, з вірою у грядущі перемоги на всіх фронтах і натхненням для нових звершень.

Юрій Дубовенко, власкор газети «Час Руху»

Источник: Народний Рух України

  Обсудить новость на Форуме