11:45 07.07.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Фестиваль народної і авторської пісні у Немішаєвому
06 липня 2015
27 червня 2015 року у приміщенні будинку культури селища Немішаєве відбувся творчий зліт аматорських народних колективів. Зустріч співочих гуртів проходила як фестиваль народної і авторської пісні. Ініціатори фестивалю, співаки з місцевого чоловічого народного хору «Чорнобривці», сподіваються, що цей захід стане щорічним і набере всеукраїнського розмаху.
Пісенні колективи приїхали з Луб’янки, Дружні, Бородянки, Ірпеня, Києва, Черкащини, Полтавщини, Дніпропетровщини, Славути.
На цьому творчому звіті залучено небагато гостей, зате всі – найщиріші шанувальники співаного мистецтва. Розпочався захід на площі перед будинком культури внесенням величного (на всю ширину вулиці) національного прапора та вітальним словом ведучої і гостей з району.
Фестиваль аматорських колективів з різних куточків України привітали голова НРУ, член НСПУ і поет Василь Куйбіда, голова КОО НРУ Микола Діденко, представники районної адміністрації, відділу культури району, депутати райради, сільський голова Галина Авраменко, поет Олександр Демиденко, секретар Бучанської міськради Василь Олексюк, депутат Київоблради Георгій Єрко. Допомагали організовувати захід представники Бучанської громади. Серед гостей були присутні рухівці Бородянщини, представники місцевих громадських організацій.
У своєму виступі Василь Куйбіда зазначив: «Подейкують, що наша мова постала із пісні. Для українця співати – це природно. Ми в такий спосіб не тільки транслювали найтонші порухи своєї душі, але й утверджували себе в той час, коли все було заборонено – читати, молитися, спілкуватися. Та не пісня, ми утверджували себе у світі і стилетом, і стилосом, сиріч, словом, піснею. Ми співали завше: і коли був привід, і коли не було, бо пісня – це прикмета українця. Мабуть, тому у нас найбільша у світі пісенна спадщина. Сьогодні, як і двісті років тому, мова і пісня – не лише спосіб існування, але й зброя. Ми утверджуємо українськість словом, народними піснями. Адже немає нічого вище над те, що створено, відшліфовано і визнано народом. Тому і для митця вершина визнання – стати народним. Цей фестиваль поєднує мистецтво народне автентичне із сучасним мистецтвом авторської пісні. Народне – це основа, авторське – це те, що намагається заглянути за обрій. Я щиро зичу великого майбуття фестивалю».
Розвиваючи його думки, Василь Олексюк зауважив: «Щиро вітаю з величним пісенним фестивалем від імені сусідньої громади. Це говорить про те, що Немішаєве є визнаним пісенним селищем душевно багатих людей. Я певен, надалі цей фестиваль буде тривати по всіх населених пунктах нашого краю і країни. Саме піснею ми можемо єднати, відвойовувати, передавати у спадок нащадкам спадок наших батьків. Зі святом вас, з миром, з першим фестивалем». 
Зокрема лідер Київського обласного Руху Микола Діденко вітаючи учасників фестивалю подякував селищному голові Галині Авраменко, організаторам Миколі Куценку, Миколі Бондаренку, творчим колективам. Згадуючи як патріоти України на Майдані в лютому 2014 вшановували Небесну Сотню піснею гурту «Пікардійська терція» «Пливе кача по Тисині», відзначив, що пісні, які виконуються на фестивалі, відображають суть процесів, що відбуваються в нашій державі. А також відзначив, що кліп на пісню Алли Кудлай «Слава Україні» у 2013-14 роках лунав зі сцени Майдану більше 100 разів, закликаючи український народ до боротьби за свободу та відстоювання права європейського вибору. Свій виступ Микола Федорович завершив авторським віршем-піснею: Щасливий той хто переможе
У кого є надійний друг.
Допоможи Вкраїні Боже
Бо в неї є козацький дух.
У моїй країні зацвіте калина
А хто силу має до вершин дійде.
І розправить сокіл свої сильні крила.
Та в стрімкім польоті волю він знайде.
Слава Вам! Слава Україні!
Так само теплими словами та побажаннями ділилися й решта гостей. А на очах глядачів були сльози емоційного шквалу, і це найвище визнання майстерності й доречності виступів народних колективів.
Відкрили концерт піснею «Живи, Україно» на слова Олександра Демиденка, що відлунювала в найдальших закапелках залу та в найпотаємніших закраїнах душ. Закривали захід «Молитвою за Україну».
Зачаровано слухали гості вечора думи, романси, жартівливі пісні, співпереживали героям пісень, журилися з ними, підтримували виконавців оплесками. А окремі рядки підспівували із зали. Лунали зі сцени і романсова лірика, і пісні козацької тематики. Звеселяв на перервах глядачів поет-чорнобривець Микола Драчук. Квіти, оплески, теплі слова, сипалися на артистів. В гостях фестивалю був і відомий поет-пісняр О. Демиденко, пісні на вірші якого «Чорнобривці» рознесли по всій країні.
«Пісня про рідне село» може бути славнем будь-якого українського села, звідки, мов Антей від матері-Землі, наш народ черпає свою силу. У цих піснях – душа щирого, щедрого і талановитого українського народу. Пісня живе, її підхоплюють місцеві співці, і вона отримує крила.
Фундатор цієї події, місцевий хор «Чорнобривці», знаний далеко за межами району і області. У житті колективу бувало всяке, але хлопці завжди виручали один одного. Вони співали в театрах, палацах, клубах, у парках, на фермах. Пошани вистачало, а уваги з боку влади – не дуже. У невмирущому оптимізмі і гуморі – секрет і сила чоловічого хору, яка веде його крізь роки.
Концерт тривав з одинадцятої до п’ятої вечора. Усіх присутніх у цей день об’єднало свято народної пісні, яку нам передали предки. Мусимо зберегти і передати її нащадкам, щоб вона їм нагадувала, що ми були, і вміли співати повсякчас, доки не відійдемо з цієї планети…
Ю. Дубовенко
Обсудить новость на Форуме