18:15 01.07.2010 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
Борис Тарасюк: Нас поєднує спільна тривога за майбутнє України
Голова Народного Руху України, Голова Комітету ВР з питань європейської інтеграції, Віце-премґєр-міністр - Міністр закордонних справ Опозиційного уряду Борис Тарасюк 21 червня зустрівся з представниками української громади в Українському центрі в Філадельфії під час свого 5-денного перебування у США.
 |
Мені приємно, що Українська громада Філадельфії є досить численною і активною. Багато речей нас з Вами сьогодні поєднує. Головне – це спільна тривога за те, що відбувається в Україні. Кожного дня приходять з Києва новини, які зовсім не вселяють оптимізму - одна гірше іншої. Ви знаходитесь так далеко, а Вам болить за Україну. Звичайно, багато з Вас невдоволені тим, що відбувається. Багато з Вас шукає відповіді на питання, чому так трапилося, чому в Україні постала неукраїнська антидержавницька влада. Але перш, ніж дати цей аналіз, я хотів би сказати, що український народ має великий потенціал. Те, що було зроблено за майже 19 років, повинно вселяти в нас з вами оптимізм.
Згадаймо, що менше, ніж 19 років пройшло з того часу, як постала відновлена незалежна українська держава. І, власне, що вдалося зробити за ці 19 років? Хіба часи Кучми були кращими, ніж те, що відбувається нині за нового Президента Януковича? Та попри все це я хочу нагадати вам, що за ці неповні 19 років, постала незалежна Українська держава, були створені інститути влади та інститути держави, які не існували. Не було і уряду, який працював на незалежну Українську державу. За цей час були вирішені безпрецедентні для всього світи виклики, такі як доля ядерної зброї в Україні, як доля майже мільйонного угрупування радянської армії на території України, як доля Чорноморського флоту. Всі ці питання вдалося вирішити.
Головне – Україна зберегла міжетнічний мир і не дала поринути у громадянську війну, як це відбулося неподалік від України. Україна стала контрибутором безпеки. Вона на сьогодні бере участь в усіх найважливіших миротворчих операціях, які здійснюються під проводом ООН. До речі, Україна єдина країна не член НАТО, яка бере участь в усіх операціях під проводом НАТО. Згадаймо, не так давно, в 2004 році відбулася Помаранчева революція. Тоді українці продемонстрували всьому світу, як треба домагатися відновлення демократії, справедливості без насильства. Жодної вітрини не було розбито, жодного магазину – пограбовано, жодної машини – спалено, як ми це бачимо скрізь в Західній Європі. Українці протестували потужно, без застосування сили і виграли. Для всього світу це було зразком мирного демократичного протесту. Україна фактично стала на просторах колишнього Радянського Союзу єдиною демократичною державою. Вона стала фактично регіональним лідером. Це можна підтвердити фактом створення ГУАМ, яка об’єднує Грузію, Україну, Азербайджан і Молдову. Ми розбудували наші взаємини із ЄС. В 2006 році НАТО готово було запросити Україну до плану дій щодо набуття членства в НАТО. Все це було здійснено українцями, українськими демократами, українським народом.
Зовнішній світ адекватно відреагував на перемогу демократії в Україні. Мало хто про це знає, але я хочу вам повідомити, що якщо за 14 років незалежності в українську економіку прийшло 9,5 мільярдів дол. прямих іноземних інвестицій, то за один рік після перемоги демократії, після Помаранчевої революції в Україну прийшло стільки ж прямих інвестицій. Тобто зовнішній світ, бізнес повірив в Україну. Сьогодні цей рівень інвестицій вже налічує 40 млрд дол.. І за 5 років в Україну прийшло 30 млрд дол. прямих іноземних інвестицій. Це є ознакою довіри до нової, демократичної України.
Але все змінилось в Україні після президентських виборів цього року, коли Президентом України було обрано людину, проти якої боролися всі демократичні сили під час Помаранчевої революції, під час президентської кампанії 2004 року. Тоді ми, об’єднавшись, перемогли В.Януковича. Цього разу переміг він. І виникає питання, чому так сталося? Тому що тоді всі демократичні сили зуміли об’єднатися навколо однієї єдиної кандидатури – В.Ющенка. І ми перемогли. Цього разу не вистачило ні політичної волі, ні політичної зрілості, ні мудрості, ні відповідальності перед українським народом. І демократичні сили на виборах президента представили аж 8 кандидатів.
На додачу до інших факторів, щоб Президентом України став В.Янукович, дуже допоміг В.А.Ющенко. Замість того, щоб підставити плече Ю.Тимошенко, яка єдина могла перемогти Януковича, він атакував її більше, ніж Януковича, а перед другим туром закликав українців, щоб голосували проти обох, бо обидва однакові. Все це привело до поразки не Ю.Тимошенко, а демократичних сил в Україні. Все, що сьогодні відбувається, це неможна назвати ніяк інакше, як різкою зміною внутрішньо- і зовнішньополітичного курсу України.
Якщо говорити про внутрішньополітичний курс, то ми все більше і більше чуємо про російську мову як другу державну. Ми дедалі більше відчуваємо, як насувається російська економічна експансія на Україну. Ми знаємо про ті плани поглинення нашої авіаційної промисловості, нашої атомної енергетики, наших найсучасніших, найпотужніших підприємств. Ми бачимо, як Росія добирається до найбільшого скарбу України – нашої газотранспортної системи. Ми бачимо, які плани має Росія по тому, щоб увійти в наш внутрішній ринок газу. Фактично одна єдина держава в Європі, яка утримувалася від будь-якого контролю Росії над ГТС, була і є Україна. А Україна має найбільшу за протяжністю ГТС – 38 800 км. Вже російський Газпром дістався до газових мереж Великобританії, Нідерландів, Німеччини, Польши, інших країн, балтійських, і лише Україна залишалась без будь-якого контролю Росії. Сьогодні відбувається те, чого не було за попередні 19 років. Росія починає перебирати економічний контроль над Україною. Ганебна угода 21 квітня в Харкові, яку підписав Янукович всупереч Конституції, всупереч законам України, яка була ганебно і незаконно ратифікована Верховною Радою 27 квітня, вона показала, що нинішня влада готова здавати все, аби сподобатися і виконати забаганки московських хазяїв. Фактично Україну нинішня влада намагається перетворити в губернію або колонію Росії. Я думаю, що всі ці негативні явища, які відбуваються, вони рано чи пізно закінчаться. Чи вони закінчаться Помаранчевою революцією, чи вони закінчаться еволюційним шляхом, а саме під час парламентських виборів 2012 року – покаже час. Ми ж з вами оптимісти і повинні вірити в те, що вистачить відповідальності серед українських політиків, серед українського народу для того, щоб не дати і надалі існувати цій антиукраїнській владі.
Мене, чесно кажучи, дуже здивувала реакції закордону на обрання В.Януковича. Ми почали чути сигнали із Вашингтону, Брюсселя, з деяких інших столиць, що нарешті в Україні настала стабільність. У мене виникає запитання, а що ж це за стабільність? Це такої стабільності хочуть наші друзі, як в Північній Кореї, в Ірані, в Росії, або на кладовищі? Такої стабільності Україні прагнуть? Я розумію роздратування, яке існувало всередині українського суспільства, очевидно, і в вашому середовищі від нескінченних сварок між представниками демократичних сил: і Президентом, і Прем’єр-міністром, між урядом і Секретаріатом Президента. Я розумію це. Але хіба це можна назвати нестабільністю всієї України. Зараз ми маємо стабільність, за словами політиків Вашингтону та Брюсселя. Мене особисто дуже здивувала реакція з цих столиць, коли, не очікуючи оголошення офіційних результатів виборів Президента України, почали навипередки поздоровляти Януковича з обранням Президента. Я мимоволі згадав, а що ж було в 2004 році. В 2004 році весь світ засуджував Росію, Президента Путіна, який двічі поздоровляв В.Януковича з обранням Президентом. Це була неправда і весь світ засуджував це. А цього разу весь світ почав навипередки поздоровляти Януковича з обранням ще до оголошення офіційного результату. Що цікаво, що росіяни цього разу не поспішали поздоровляти. Вони дочекалися, коли було оголошено офіційний результат і лише після оголошення офіційного результату поздоровили Януковича з обранням. Тобто вони зробили висновок. Я думаю, що ми не повинні з вами опускати руки, не повинні з вами думати, що це є безвихідь. Головне, щоб демократичні сили в Україні об’єдналися. Головне, щоб український народ зрозумів, що його ввели в оману.
Те, що робить нинішня влада, інакше, ніж обманом, назвати не можна. Вони обіцяли підняти соціальні стандарти. Власне, на цьому вони будували свою передвиборчу кампанію. Нічого не зроблено. Вони обіцяли канікули для бізнесу. Ніяких канікул немає. Сьогодні прийнято в першому читанні податковий кодекс і цей податковий кодекс фактично перекриває кисень для малого і середнього бізнесу. Він створює всі умови для введення великого бізнесу, а для малого і середнього бізнесу перекриває кисень. Все це рано чи пізно зрозуміє кожен бізнесмен. Це рано чи пізно зрозуміє кожен український громадянин, кожен пенсіонер - українців обманули.
Сьогодні тут присутній Ю.Щербак, видатний політичний діяч, письменник, амбасадор, дипломат. Він представляє тут Народний Комітет захисту України. Такі комітети створені в Києві і у всіх обласних центрах, районних містах. Головна їх мета полягає в тому, щоб об’єднати не по партійній лінії, а об’єднати всіх громадян, яким не байдужа доля нашої держави. Я думаю, що це є лише перші паростки того всенародного руху, який покриє всю країну. Я впевнений, що в результаті цих дій української громади, української спільноти ми повернемо собі демократичні завоювання, яких досягли за 19 років.
Дякую вам за увагу! Хай вам щастить!
Обсудить новость на Форуме