18:30 04.09.2015 | Все новости раздела "Народный Рух Украины"
30 років тому Україна втратила Василя Стуса
04 вересня 2015
4 вересня 1985 року пішов у вічність Василь Стус – геніальний український поет, політв’язень, активний борець проти радянської тоталітарної системи. Уродженець Вінниччини жив і творив на Донеччині в час, коли каральний апарат Кремля активно переслідував всіх тих, хто своїми справами понад усе любив Україну, як любив її Стус.
У віршах поета не було тієї лояльності до радянської влади, на жаль притаманній багатьом поетам окупаційного періоду 20 століття. Навпаки, у його рядках горіло бурхливе полум’я любові до України та ненависті до ворогів його рідної землі. Полум’я, яке так намагалась придушити комуністична система, проте воно не згасло і після смерті поета, навпаки, розгорілося після його вбивства у виправній колонії на чужині, в Пермській області.
В одному зі своїх найбільш відомих віршів «Як добре те, що смерті не боюсь я» Василь Стус писав: «Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя». Дійсно, пророчі слова українського поета справдились у 1989 році, коли Василя Стуса перепоховали на Байковому кладовищі у Києві. Це перепоховання створило не аби який резонанс у суспільстві, пробудивши патріотично налаштованих українців, які вже не відчували страху перед людиноненависницькою машиною комунізму. Навіть після смерті Василь Стус не склав могутньої зброї, зброї слова та ідеї, і, обернувшись до життя в безсмертній ідеї, разом з однодумцями-нащадками розвалив те ганебне явище, що носило назву Радянський Союз.
Для Народного Руху України постать поета Василя Стуса є особливою, як і для усіх українських патріотів, як сивочолих, багато з яких знали Василя Стуса особисто, так і молодих українців, які народились вже після смерті видатного поета, які загартовували любов до України у поезії Василя Стуса.
Народний Рух України не лише словом, але й справою шанує вбитого 30 років тому поета. Представники Руху активно домагались і продовжують домагатись створенню скверу імені Героя України Василя Стуса у Києві, на тому місці, де він мешкав. Ми не маємо права сьогодні, виборюючи українську незалежність власною кров’ю, забувати пам'ять того, хто здобував нам цю незалежність, здобував ціною власного життя.
Прес-служба НРУ
В’ячеслав Руденко
Обсудить новость на Форуме