19:45 15.02.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
Іванівка: Тут народжувалися легенди
Для наступного дослідження за проектом «Село, в якому хочеться жити» ми обрали населений пункт із поширеною назвою, але цікавою історією та сьогоденням. Це село Іванівка Світловодського району.
Історія та географія
Село Іванівка (до 1945 р. Янів) засноване у 1750 році. Цесело глибинне, розташоване на мальовничому лівому березі невеличкої степової річечки Малої або Мокрої Березівки, притоки Інгульця. Село простяглося на вісім кілометрів. Північно-західна його околиця зветься Торбою, південна – Хутором, а ще є урочища Журавлівське, Лящине, Чаусівське, Маценкова гора та інші.
Назва села пов'язана з ім'ям першого поселенця – Яна. Пізніше через північно-західну частину села, яка зветься Торбою, проходив чумацький шлях на Чигирин. Там була корчма і неподалік ріс величезний дуб, прозваний Рясним, під ним могли зупинитись 40 возів. Це поле до цього часу називається Рясним, хоча дуба давно немає. В Янові розташовувалась 14-та рота Пандурівського піхотного полку, штаб якого знаходився в Крилові (Новогеоргіївську). На той час там проживало близько 2 тис. поселенців. Янів був військовим поселенням Олександрійського повіту. Поселенці Янова займалися не лише польовими роботами, а й споруджували казарми і казенні будинки. Займалися перевезенням військових вантажів, зокрема, з Крюківського інтендантства в Севастополь і Одесу, інші місцевості, які особливо посилились під час Кримської війни (1853-1856 рр.). На початку 1866 року колишні військові поселення були повністю ліквідовані, а колишні поселенці Янова знову були переведені на становище державних селян. Існує повір’я, що отаман Сірко (Покотило) був із наших країв. Хоча цій версії немає наукового підтвердження, але вважаємо, що на рівному місці легенди не народжуються…
Всі події, які відбувалися на території Українських земель, не обминали і Янів: це і Японська війна (1904-1905 рр.), і виступи проти гніту царя, і війна з Німеччиною, і революція 1917 року, і селянські повстання Сірка, Степового, Жована, і колективізація, і голодовка 1933року, і Велика Вітчизняна війна. На честь проголошення Радянської влади у центрі села було встановлено пам’ятний знак. Багато селян у 20-30 рр. було репресовано. Багато не повернулося з війни… Так жило і розбудовувалось поселення Янів, від якого і веде свою історію сучасне село Іванівка.
Сьогодення
Село розташоване за 52 км на південний захід від районного центру – м. Світловодська, за 30 км від міста Знам'янка, 35 км від Олександрії. Найближча залізнична станція Користовка, до неї 22 км. Площа території села складає 4 тис. га. У структурі земель сільської ради переважають сільськогосподарські землі (81,4%), що є характерним для сільської місцевості. Загальна площа лісової зони складає 9,9%, забудовані землі – 4,9%. Сьогодні в селі проживає близько 500 чоловік. Є школа, в якій навчається 46 учнів, ФАП, що має унікальне обладнання, яким похвалиться не кожна районна лікарня. Село газифіковане.
За словами голови Іванівської сільської ради Миколи Жайворонка, Храм Різдва Богородиці, який, на його думку, є одним із найгарніших храмів нашого краю, був відремонтований власними силами. Значну матеріальну допомогу надало сільськогосподарське товариство «МАС-Агро» (керівник Іван Середа), не залишилися осторонь і прості селяни. Значна допомога надійшла і від Світловодської районної організації Народної Партії. З її допомогою було відреставровано дерев’яні перекриття. В цьому році планують відновити підлогу.
Свого часу місцевий колгосп будував житло для своїх працівників. І зараз у селі ще багато землі для будівництва нових житлових будинків. Тим, хто має намір поселитися в Іванівці, сільська рада із задоволенням виділить ділянку під будівництво. Є у селі і порожні будинки, які можна придбати за відносно невеликі кошти. На жаль, за останні 5 років дещо було і зруйновано. Нежилі приміщення були розібрані недобросовісними людьми. Але багато вдалося зберегти. Велику поміч надає «МАС-Агро». Це те підприємство, що завжди приходить на допомогу. Взимку їхніми тракторами розчищаються дороги, влітку вивозиться сміття. Місцева громада від такого сусідства лише радіє. У роки, коли сільськогосподарські господарства роздиралися, а їх майно розпродавалося, керівник тоді ще колгоспу «Дружба» Іван Середа приклав чималих зусиль, щоб зберегти майно.
Проблеми
«А ось справжньою проблемою для Іванівки є сполучення із райцентром, - розповідає сільський голова. - До районного центру більше 50 кілометрів. Це досить далеченько. До інших великих міст області трохи більше 35-ти. З якої точки не крути, наше село крайнє. А якщо воно крайнє, то і ставлення до нас, як до крайніх. Але ми не здаємося і самотужки трохи вирішили цю проблему. Років п’ять тому ми побудували дорогу, що веде з боку Знам’янки до Іванівки. Це дало можливість значно скоротити шлях до обласного центру. Тепер до траси, що веде в сторону Знам’янки та Кіровограда, лише 4 кілометри. І до Світловодська тепер стало легше добиратися».
Відпочинок
Як розповів Микола Жайворонок, кожного року в День працівника сільського господарства в селі проводиться Свято села. Звісно, шанують старожилів, новонароджених, ті пари, що святкують ювілейні дати. У центральній частині села встановлюється стовп, на якому підвішують чи півня, чи порося. Хто дістав – іде додому з подарунком. Усе проходить дуже цікаво і різноманітно. До речі, в Будинку культури є унікальний хор «Калина». Він перший отримав назву „народного” в нашому районі. Засновано його було у далекому 1968 році Тетяною Лопухіною, тоді ще студенткою Олександрійського училища культури. Ядром хору став жіночий вокальний гурт, який через деякий час склався як ансамбль. Кожна з учасниць привела із собою свого хлопця чи чоловіка. Це були прекрасні роки їх весіль. Хор налічував більше 20 чоловік. У 2003 році колективу було присвоєно звання «Народний аматорський». Нині народний хоровий колектив «Калина» налічує 32 хористи. І дуже приємно, що у хорі досі, як і колись, співають люди різного віку, різних професій, різних характерів, і тепер це уже сімейні династії: батьки та діти, чоловіки та жінки, багато молодих сімейних пар. Народний аматорський колектив протягом багатьох років є учасником обласного конкурсу «Калиновий спів». Слова вдячності виголосив сільський голова керівникові «МАС-Агро» Іванові Середі, який є солістом та активним учасником колективу. «За його безпосередньої підтримки колектив бере участь у конкурсах, виїжджає на концерти до обласного центру та столиці. Івану Яковичу не байдужа доля села, доля хорового колективу, який об’єднує творчих людей», - запевнив Микола Жайворонок.
Плани на майбутнє
«У цьому році ми планували побудувати дошкільний заклад, - розповідає сільський голова, - адже у селі близько 30 діточок, що потребують виховання у дитсадку. Але при прийнятті бюджету виявилося, що з нас знімають аж 95 тисяч гривень у районний бюджет. Це дуже великі кошти, що мали б піти на розбудову сільської території, але тепер ми залишимося тільки з тими ресурсами, що дають можливість лише вийти на нуль по видатках, а на розвиток не залишається майже нічого. Це така складна формула Міністерства фінансів, яку ніхто не може до кінця зрозуміти. На розвиток у нас залишилося лише 40 тисяч гривень, за які нічого побудувати не можна. Зрозуміло, що ми побудуємо дитячий садок не в цьому році, так у наступному. Але сам факт, що цього року це зробити не вдасться, є не дуже приємним. І я, як сільський голова, і депутати сільради переймаємося цією складною ситуацією, але нічого вдіяти не можемо. Раніше нам допомагала райдержадміністрація, і договори підписували, від яких ми отримували 60% доходу. Але також цікава ситуація – договори підписувала РДА, а відповідала за них сільська рада. Ось такий парадокс. Керівництво країни розповідало про те, що всі 100% надходжень будуть залишатися у місцевих громад. Але насправді виявилося трохи інакше. 6% залишається, а інші кошти йдуть до районного бюджету. Забирати забирають, а нічого взамін не дають. От якби ще й не заважали, то діла б в окремому селі і в державі загалом пішли вгору швидше».
І наостанок
Іванівка стала вже п’ятим селом, що потрапило до проекту «Село, в якому хочеться жити». Ми продовжуємо розповідати вам про цікавинки населених пунктів, що розкинулися по території нашої області. Телефонуйте, запрошуйте – і ми приїдемо до вас.
Руслан Худояров
(м. Кіровоград)
Обсудить новость на Форуме