00:15 14.01.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
«Їхні серця небайдужі до чужої біди»
Чи є більша божа і людська кара для жінки, ніж бути позбавленою права виховувати власну дитину? Мабуть, немає… Але ж є й такі «матусі», які самі відмовляються від своїх дітей, бо, ніби то, на це мають поважні причини. У сиротинцях, куди потрапляють діти, про них піклуються: їм тепло, затишно, вони чисті, одягнені, ситі. Але, не зважаючи на всі старання, замінити матерів працівникам таких закладів дуже непросто. І так само нелегко бачити благальні дитячі оченята й давати відповіді на запитання: «Чому в інших діток є мама і тато, а в мене немає?». А ще важче стримати емоції сторонньому відвідувачу такого закладу, коли чіпкі дитячі рученята міцно тримають тебе за шию і називають мамою. І тоді стискається серце, а в свідомості проносяться думки: де ти, справжня мамо, чи можна тебе так назвати, чи можна назвати тебе людиною, чи болить у тебе серце, коли бачиш чужих дітей? Задумайся – твоя дитина не живе з тобою… Ти їй визначила іншу долю. І тепер у неї інша родина – інтернатна…
Переступивши поріг Житомирського обласного будинку дитини для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, складається враження, що потрапляєш у справжню велику сім’ю. Відчуваєш гармонію, спокій, затишок, турботу і ласку. При вході – стенд з фотокартками під назвою «Їхні серця небайдужі до чужої біди». Співчуття і бажання допомогти християни називають благодіянням, а це в Україні завжди було ознакою високої освіченості, людяності й особистої духовної краси. Приглядаємось до світлин – Володимир Литвин з дружиною Тетяною тримають діток на руках, Микола Рудченко серед малечі, благодійники – іноземці. За розповідями персоналу, тут бували і президенти, і глави уряду, й інші українські політики, але тих, хто приїздив один чи два рази на стенді немає. Головний лікар Світлана Урсуленко з колегами чекає на вході, за її словами, дорогих гостей, які з 2001 року сюди їздять систематично – це Голова Житомирської обласної організації Народної Партії, нардеп Микола Рудченко, Тетяна Литвин та Людмила Зленко.
«Завдяки їхньому клопотанню та фінансовій підтримці щорічно зростає матеріальна база, добудовано дуже необхідний для поліпшення стану здоров’я дітей, які народжуються з психо-фізичними вадами, Центр медико-соціальної реабілітації. З кожним роком хворих дітей все більше, вже в цьому році восьмеро діток поступило з інвалідністю і якщо не створити належного утримання і лікування, їм ніколи не стати повноцінними членами нашого суспільства», – констатує Світлана Володимирівна.
А ось і гості на порозі. Прибули не з порожніми руками, вивантажують з автомобіля дитячі костюмчики, памперси, солодощі.
В актовій залі на руках у персоналу радісно посміхаються, бавляться діти. Вони ще зовсім маленькі – найстаршим трохи більше трьох років, у кожного своя доля, своя історія, своя дорога до будинку, в якому тепер живуть разом. А в тих, що вже можуть розмовляти, найчастіше на вустах лише одне слово – мама…
«Держава ніколи не залишала й не залишає таких дітей на узбіччі. Однак, будемо відверті, повною мірою забезпечити їх повноцінне щасливе дитинство непросто. Добре, що знаходяться ті, хто може надати дітям-сиротам свою відчутну благодійну допомогу. Майже 10 років минуло з того часу, як я побував тут уперше. Зроблено багато для того, щоб поліпшити умови утримання і лікування дітей, для вирішення господарських проблем інтернату. Але, що б ми не робили, як би не намагалися створити комфорт і затишок, діти хочуть у родини, мріють, щоб мами забрали їх додому», – ледве стримуючи сльози мовив Микола Рудченко.
Треба було бачити, як вміло, як натхненно співали щедрівки і колядки, танцювали і декламували віршики дітки у Денишівському дитячому дошкільному будинку, куди гості теж завітали з подарунками. Дякуючи за постійну допомогу і підтримку родини Литвина, Зленка, Миколі Рудченку, керівник закладу Галина Шпак висловила переконання, що їхні вихованці все життя будуть пам’ятати обличчя своїх благодійників, те добро, яке вони для них роблять.
«Навряд чи когось треба переконувати, що від того, якими підростають сьогодні найменші громадяни нашої країни, залежить, яким буде і їхнє майбутнє, коли вони стануть дорослими. Діти, а особливо ці, яким випала сирітська доля, не повинні бути обділені увагою дорослих. До цього й закликаю всіх керівників підприємств, успішних підприємців, усіх, кому не байдужа сирітська доля, і, безумовно, представників влади всіх рівнів. Кожен день починайте з думки, що я можу зробити для дітей», – підкреслив у своєму інтерв’ю для преси один з гостей інтернату, перший заступник голови Житомирської ОДА, народник Микола Олещенко.
Алла Шевчук,
прес-секретар Житомирської обласної організації
Народної Партії
Обсудить новость на Форуме