06:00 08.04.2011 | Все новости раздела "Народная партия"

Зерна достатку

Прозорість та відкритість партнерських, ділових стосунків — один з головних пріоритетів діяльності агрохолдингу Vitagro, який очолює заступник голови Хмельницької обласної організації Народної Партії, депутат обласної ради Сергій Лабазюк. Сьогодні Vitagro серед провідних виробників і постачальників сільськогосподарської продукції на українському агропромисловому ринку. Земельний банк підприємства складає 30 тисяч гектарів угідь у шести районах Хмельниччини. Об’єднуючи в своїй корпоративній структурі приватні підприємства «Аграрна компанія-2004» та «Агропром», компанія успішно працює в ключових секторах національного сільського господарства – рослинництві, садівництві і тваринництві, а також активно займається розвитком суміжних сфер, таких як дистрибуція насіння, засобів захисту рослин та агропромислової техніки і запчастин.

А все починалося із обробітку тисячі гектарів землі в селі Попівці Волочиського району.

Сергій Лабазюк виходив із кабінету голови райдержадміністрації. Керівництво району щойно наполегливо рекомендувало взяти йому в оренду земельні паї і зайнятися виробництвом сільгосппродукції. Пропозиція ця виникла не спонтанно, адже підприємство, яке очолювали Сергій із братом Петром, на той час уже надавало аграрним підприємствам Хмельницької області послуги з обробітку землі сучасною високопродуктивною технікою, а також із перевезення вантажів. Окрім того, постачали аграріям паливно-мастильні матеріали. Сергій Лабазюк вагався: наразі, 2004 року, у Волочиському районі не оброблялося і заростало бур’янами майже 70 відсотків угідь.

У приймальні зустрів Володимира Олександровича Момота, керівника господарства села Попівці. Поділившись змістом розмови з очільниками району, Сергій зронив фразу: “Погоджуся, якщо будемо працювати з вами разом”.

Уже за декілька тижнів на сході села Попівці більшість людей практично одноголосно приймають рішення віддати йому в оренду земельні паї. Однією із противників такого вибору громади була Ганна Сергіївна Іванюк. Вона сумнівалася, чи здатен 25-річний юнак дати лад землі, чи подбає про селян…

Час дав відповідь на ці запитання. “Аграрна компанія 2004” починає обробляти 1200 гектарів орної землі. У Попівці та сусідні Собківці заїжджає спеціальна сільськогосподарська техніка. Механізатори активно беруться до підготовки грунту для сівби.

Варто сказати, що з отих 1200 гектарів половина облогувала, тому довелося, у прямому сенсі, піднімати цілину: знищувати бур’яни, трави, виробляти землю для майбутніх високих врожаїв. А вони не забарилися. Вже першого року цукровий буряк дав по 420 центнерів на круг, ячмінь вродив 50 центнерів з гектара, пшениця – 45. Для порівняння: до приходу аграрної кампанії буряку збирали максимум по 220 центнерів з гектара, ячменю – 15-20, пшениці – 30.

Брати Лабазюки розуміли, що добробут місцевих мешканців напряму залежить від їх залучення до виробничого процесу. У сільського люду з’явилася реальна можливість влаштуватися на роботу і непогано заробляти. Тим більше, що найпершого обов’язку – вчасно і в повному обсязі виплачувати зароблене – в компанії дотримуються безапеляційно.

Сучасні агрегати потребують певних знань, тому паралельно для усіх охочих організовується навчання, у тому числі і за кордоном.

Додалися робочі місця і з відродженням тваринництва. У 2004 році тутешні ферми відлунювали пусткою, нагадуючи, радше, покинуті, зарослі бур’янами бастіони, ніж колишні осередки життя. Нині ж у Попівцях скрізь усе вирує, метушиться, багатоголосо рохкає. Місцеві вгодовані свині та гарні прудкі поросятка втішать око. Сьогодні тут утримується вісімсот свиней, за якими, знову ж таки, наглядають люди з навколишніх населених пунктів.

Села поступово відроджуються. Після затяжного безгрошів’я, безнадії і невизначеності майбутнє здавалося вже не таким сірим. Поменшало і скептиків, які не вірили в успіх «Аграрної компанії». Люди зрозуміли, що на землю прийшли справжні господарі, які водночас із високими виробничими показниками переймаються інтересами громади. Про це красномовно свідчать наступні події. Знайшлися охочі до чужого пирога, увірвати шмат, не докладаючи зусиль. Бачачи, що земля обробляється, що затрачено чимало зусиль на відновлення її родючості, на Попівці поклали око заїжджі інвестори. Усе зроблене, усе до ладу, то чом не прийти на готовеньке? Схема, за якою планувалося захоплення земель, деінде можливо б спрацювала, але не тут. На загальних зборах пайовиків чужакам була дана рішуча відсіч. Та ж Ганна Іванюк першою піднялася і показала непроханим гостям на двері. Лабазюки ні на йоту не дали людям сумніватися у своїй порядності і професійності.

Рівень людської довіри підтверджує і той факт, що Петро Лабазюк невдовзі обирається від цього округу депутатом Волочиської районної ради.

Не абстрагується господарство і від соціальних турбот. Звісно, формально ця ноша покладена на плечі сільських рад. Та без підтримки виробників ні школам, ні дитсадкам, ні ФАПам не вижити. Поповецький сільський голова Галина Чернюк розповідає: «Ще жодного разу не отримала відмову на свої звернення. «Аграрна компанія» висипала дорогу через село, людям вже не доводиться у негоду місити болото. Визначальною подією стало завершення у вересні минулого року будівництва церкви».

Нині тут уже ведуться богослужіння. Роботи біля храму ще чимало – треба виконати внутрішній розпис, звести іконостас, покласти на підлогу плитку, ззовні облагородити територію, пофарбувати стіни. Та настоятель церкви переконаний: з Божою допомогою та за підтримки братів Лабазюків усе буде зроблено.

Сільський голова запрошує до будинку культури, бібліотеки. Таким сучасним ремонтом, обладнанням, апаратурою може похвалитися не кожна подібна районна установа. Повністю господарство взяло на себе турботу про забезпечення продуктами школи, дитячого садочка. Це ж стосується і забезпечення усім необхідним приладдям, а також, ремонту, підвозу дітей до школи. На запитання, скільки ж грошей було витрачено на розвиток інфраструктури села, Сергій Лабазюк відповідає: «Перейматися соціальними, побутовими проблемами своїх працівників – наш святий обов’язок».

До речі, на території Поповецької сільської ради працювало ще одне агроформування - СТОВ ім. Шевченка. Воно обробляло землі у селах Жеребки та Червоний Кут. Ніби і непогано йшли у ньому справи, та зрівнятися із «Аграрною компанією» було не в силі. Бачили різницю люди, бачив і тамтешній керівник Іван Бабій. Він і став ініціатором того, щоб заключити відповідні угоди і перейти в підпорядкування до «Аграрної компанії». Селяни на загальних зборах одноголосно прийняли це рішення. Бо впевнені, що їхня земля не стоятиме пусткою, що вчасно отримають зароблене, що продукція за оренду буде надана по собівартості, що їхні діти навчатимуться в комфортних умовах, а молодь матиме перспективу.

…Кожна справа починається із першого кроку. Кинуте у землю зерно проростає у золотавий колос і дає гарний урожай.

Анатолій Вінскевич

(Хмельницька область)

Источник: Народная партия Украины