03:45 03.03.2011 | Все новости раздела "Народная партия"

Земельні реформи на території України

2011 рік може стати початком створення в Україні ринку землі. У ланцюгу тривалої земельної реформи у незалежній Україні (паювання землі і майна, створення підприємств і фермерських господарств на приватній основі, відмова від колгоспно-радгоспної системи) цей вирішальний акт може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Одні вбачають у ньому широкі можливості для залучення у сільськогосподарське виробництво крупних інвестицій, для його оновлення і розвитку. Інші прогнозують швидке скуповування земель за низькими цінами багатіями і створення навколо вимираючих сіл аграрних латифундій, критикують реформу за те, що у ній не представлені інтереси сільських трудівників і громад. Тому при розробці стратегії і тактики сучасної аграрної реформи варто враховувати практику реформування земельних відносин на територіях України в історичному минулому, хай навіть далекому, аби краще аналізувати нинішні процеси та їх наслідки.

 

Реформа короля Сигизмунда-Августа 1552-1557 років

 

Україна тоді входила до Великого Князівства Литовського. Бурхливий розвиток флоту, відкриття Америки, наповнення Європи дорогоцінними металами, вихід Польщі до Балтійського моря сприяли зростанню попиту на українське зерно на ринках Європи. Але натуральне господарство й оброчна система стримували виробництво у великих обсягах. Король Сигизмунд запровадив феодально-кріпосницьку систему. Земля перейшла до рук феодалів, які організували крупні господарства – фільварки, де селяни працювали до 4-х днів на тиждень, отримавши одночасно у власність сімейні наділи (волоки). Концентрація виробництва дозволила збільшити обсяги виробництва продукції для експорту на європейські ринки.

 

Земельна реформа Богдана Хмельницького

 

Селянська війна 1648-1650 років проти Польщі за національне і соціальне визволення мала вирішити головне питання про відміну кріпацтва і перегляд земельних відносин. Щоб задовольнити інтереси козацтва, селян – учасників війни, забезпечити військо провіантом, фуражем, транспортом, гетьман мудро пішов на створення на вільних землях самостійних селянських господарств, які платили низькі податки військовим адміністраціям. По суті селяни, які стікалися з окупованих Польщею територій Західної і Північно-Західної України, облаштувалися на незайнятих землях і стали першими в Європі вільними фермерами. Як відомо, українські завоювання Хмельницького протримались недовго, але створені при ньому господарства працювали ще 50-100 років і залишились у пам’яті народу, як приклад справедливого розв’язання земельного питання.

Скасування кріпосного права у 1861 році

 

Боротьба за українські землі закінчилася тим, що до середини 18 століття зусиллями польського панства, української старшини і російської влади селяни знову стали кріпаками на всій території України. Але у 19 столітті бурхливий розвиток залізниць, промисловості, особливо спиртової і цукрової, вихід торгівлі зерном уже через чорноморські порти на світові ринки потребував найманої праці. Цар Олександр ІІ своєю реформою відділив крупні поміщицькі господарства від селянських, замість дармової запровадив найману працю в особі селян. Тим же селянам дали можливість викупити частину державних і поміщицьких земель, для чого у 1882 році було організовано Земельний банк.

За начебто добрими намірами реальні дії виявились для селян жорсткими. Так, на Жашківщині Черкаської області селянам доводилось за землю платити у казну суму, що перевищувала її ринкову вартість на 26,4 відсотка. Та й землі дісталися бідноті не кращі, а гірші. Кабальні умови призвели до того, що, скажімо, у самому Жашкові з 3488 десятин всієї землі 1673 належали двом поміщикам, а 1708 – всім селянам. За таких умов розвиток сільськогосподарського виробництва продовжував відставати від промислового.

Реформи Петра Аркадійовича Столипіна

 

У пам’яті поколінь, вихованих за радянських часів, постать цієї людини асоціюється з образом крайнього реакціонера, який жорстоко придушував революційний рух. За це (за однією із провідних версій) він був убитий 18 вересня 1911 року в Київському оперному театрі. Але не можна забувати про його переконання, що революційні настрої потрібно вгамовувати не репресивними методами, а, в першу чергу, підвищенням добробуту народу. Ця думка слушна і в наш час. А ще не менш актуальними залишаються принципи проведення земельних реформ, запропоновані Столипіним. Мова уже в той час ішла про заборону продавати землю іноземцям і власним підприємцям несільськогосподарської сфери. Не допускалось утворення занадто великих землеволодінь, обмеживши їх розміри шістьма наділами. Земля не могла бути предметом спекулятивних оборудок. А головне – держава брала на себе фінансове забезпечення новоутворених хутірських господарств – через Селянський банк. Для цього виділили 21 млн. рублів, а для безпосередніх власників підтримка держави становила ще 60 млн. За короткий термін було утворено 200 тис. господарств, окрім переселенських, з’явилося чимало їх і в Україні. Так, у Маньківському районі в результаті реформи утворено хутір Павлопіль, а згодом населені пункти – Ульянівка, Червоний Степ, Зелений Гай, Філіція, Рудка, Жолудькове.

Про зміст нинішньої реформи народний депутат України Сергій Терещук

На думку Сергія Терещука, котрий із власного досвіду досконало знає глибинні процеси, що відбуваються в аграрному секторі економіки і на селі, в Україні реформатори придумали абсолютно незрозумілі принципи, як слід розпоряджатись землею. У Конституції написано, що земля – національне багатство. Але чомусь по-справжньому цим багатством користується дуже обмежене коло людей. Невизначеними залишаються механізми формування ціни на землю. Здається, держава хоче тихенько відійти в сторону й сказати – ось вам ринок землі. Однак, якщо ринок землі почне діяти без вивершеної законодавчої бази, то ми пересваримо людей. Одному дали пай на горбі, іншому на рівному місці. А орендна плата за них нині приблизно однакова. У ринкових умовах такого не буде. В одному селі тим, хто працював на землі, дали пай, в іншому з якихось обставин – не дали. А всі ж хочуть справедливого розподілу земель.

Інше питання. Сьогодні на селі господарства працюють в умовах підтримки держави, зокрема, завдяки фіксованому податку для сільгоспвиробників, і це є позитивним. Запровадження фіксованого податку дало можливості утримувати виробництво. А тепер хочуть залишити все напризволяще, скасувати фіксований податок.

Скоробагатьки почнуть купувати землю шматками – там, там, там… господарства на селі в такому випадку почнуть розпадатись.

Одним словом, якщо питання землі сьогодні держава випустить з-під контролю, дасть можливість формувати «дикий» ринок, то селяни будуть ошукані, господарства – розпадуться, з карти України зникнуть сотні сіл. І ми всі впадемо у величезну яму невизначеності і ще більшої скрути.

Підготував Микола Костецький

(м. Черкаси)

Источник: Народная партия Украины

  Обсудить новость на Форуме