22:45 25.05.2010 | Все новости раздела "Народная партия"
Здоров’я майбутніх поколінь – у сьогоднішній воді
Вода – це життя на нашій планеті. Вона втамовує спрагу і зігріває будинки, дає життя полям, заводам, фабрикам, годує і лікує людину. Вода дивовижна, проста і загадкова; дешева і – неоціненна.
Нині світові запаси води на нашій планеті становлять 1380 млн кубічних метрів, з них прісних вод лише 35 млн, більш ніж дві третини цієї кількості — льодовики Арктики, Антарктиди і зони вічної мерзлоти, які, як відомо, останнім часом бідніють. Україна ж посідає одне з останніх місць у Європі за запасами водних ресурсів на одиницю площі і на одного жителя.
Полтавщина теж не може похвалитися високою водозабезпеченістю, хоча за сумарним стоком за рік на одного мешканця вона висока – 20-50 кубічних метрів. Єдине джерело водопостачання – грунтові води водоносного горизонту в алювіальних пісках потужністю до 10 м, що залягають на глибині 5-7 м і не захищені від забруднення.
Від фільтрації промислових скидів потужних промислових підприємств, ставків-випарників, втрат із каналізації, з вигрібних ям приватних садиб підземні води забруднюються і стають непридатними. Провівши аналіз водозабезпеченості та водоспоживання в Полтавській області, можна зробити висновок, що нині водні ресурси, незважаючи на їх обмеженість, дають змогу забезпечити потреби усіх галузей економіки. Втім, маємо чимало обставин, що ускладнюють використання води в області: нерівномірність розподілу водних ресурсів по території, значна мінливість водних ресурсів, сучасна інтенсивність водокористування. Тим часом, сучасна інтенсивність водокористування досягла рівня, що значно перевищує екологічну місткість водоресурсного потенціалу області.
Виходячи з того, що на Полтавщині складається несприятлива екологічна ситуація, можна зробити висновок, що подальше її покращення можливе лише через екологізацію промислового і сільськогосподарського виробництв та екологізацію мислення всього населення.
Судіть самі: найбільший споживач води – сільське господарство. З 1 га посівів кукурудзи за вегетаційний період витрачається близько 3 тис. т, пшениці — 1,5, капусти — 3, рису — до 20 тис. т води. У тваринництві при виробництві 1 т м’яса використовують 20 тис. м3 води. На підприємствах з переробки сільськогосподарської продукції на виробництво 1 кг вершкового масла витрачається 10 л, а на виробництво 1 кг цукру — 100 л води.
Отож обсяги використання води величезні. Внаслідок росту кількості населення і розвитку продуктивних сил, забезпечення водою стало важливою економічною і екологічною проблемою. Забруднення поверхневих або підземних природних вод призводить до зміни їх фізичних властивостей, що шкідливо впливає на людину, природу і сільськогосподарське виробництво. До осередків такого забруднення водойм належать зазвичай стічні води промислових підприємств, господарсько-побутові стоки і змиті з сільськогосподарських угідь добрива, пестициди.
З середини ХХ століття екологічна карта погіршується, а якщо врахувати подальший розвиток на території Полтавської та суміжних областей гірничо-добувної та нафтогазової промисловості (розробка родовищ залізних руд Полтавського ГЗК, розташування великої кількості нафтогазових та конденсатних свердловин як розвідувальних, так і експлуатаційних, на яких часто виникають аварійні ситуації і в результаті солоні води та розсоли з вуглеводнями безперешкодно попадають у верхні водоносні горизонти) – ситуація стане критичною.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність раціонального використання водних ресурсів та екологічно спрямованого їх захисту.
Державні інститути, створені для охорони та збереження водних ресурсів та довкілля, фактично не діють взагалі. На жаль, посадовці більше стурбовані надходженням інвестицій у державу, створенням нових потужних підприємств, будівництвом супермаркетів для реалізації продуктів іноземного виробництва та інших продовольчих торгових центрів, аніж збереженням національного надбання, води та природних ресурсів в цілому, бо ця діяльність є неприбутковою. За таку байдужість і безвідповідальність природа «віддячує» повенями, засухами та іншими негативними явищами, оскільки порушується баланс і рівновага. Серед головних проблем і Полтавщини, й України загалом – самовільне користування водою та прісноводними надрами, порушення режиму використання водних об’єктів (незаконне будівництво, розміщення відходів, розорення земель та у подальшому застосування на них пестицидів), руйнування берегів найбільшого в Україні Кременчуцького водосховища. На жаль, існують ще й інші…
Користувачі водних ресурсів з року в рік не виконують вимог екологічного законодавства та нехтують дозволами на спеціальне водокористування щодо обладнання водозаборів засобами обліку води. У свою чергу, контролюючі органи не вживають заходів до порушників. Згідно з даними державної статистичної звітності, на території Полтавської області функціонує близько 700 джерел централізованого водопостачання, а скільки їх в Україні? Спеціальне водокористування в області здійснює близько 1500 суб’єктів господарювання. Проте лише деякі підприємства отримали спеціальні дозволи на це. Решта самовільно видобувають прісні підземні води, а робота щодо виявлення порушників ведеться мляво. Стан спецводокористування за останні роки засвідчує тенденцію до росту кількості так званих безгосподарських свердловин, що знаходяться в сільській місцевості. У результаті розпаювання земель та реструктуризації підприємств передача з балансу на баланс експлуатаційних свердловин, як капітальних забудов, не відбувається, що і призводить до відсутності контролю за їх станом і впливом на довкілля. Незважаючи на те, що все вищезгадане може негативно впливати на стан підземних вод і зашкодити довкіллю, всупереч ст. 105 Водного кодексу України, спеціально уповноважені органи державного контролю не ініціюють питання перед органами місцевого самоврядування про визначення власника свердловин для подальшої експлуатації або здійснення їх ліквідаційного тампонажу. Унаслідок такої бездіяльності забруднюються підземні води. І це не враховуючи того, що самовільне використання води з артезіанських свердловин завдає значних матеріальних збитків державі.
Отож через пасивність щодо цих питань органів виконавчої влади та місцевого самоврядування залишається невирішеною низка проблем, що негативно позначаються на стані охорони навколишнього природного середовища регіону. Зокрема, площі земель, зайняті водними об’єктами, складають на Полтавщині 237,7 тис. га (8,3% території), в тому числі під річками та струмками - 10,6 тис. га, колекторами і каналами – 2,4 тис. га, водосховищами ставками й іншими штучними водоймами – 130,6 тис. га, болотами зайняті 87,2 тис. га, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами – 1,7 тис. га, але належний контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій не здійснюється, що теж призводить до негативних наслідків.
Незадовільний санітарно-технічний стан водопровідних споруд і мереж створює реальну загрозу виникнення інфекційних захворювань та спричиняє погіршення санітарно-хімічних показників якості питної води. Невирішеним залишається питання забезпечення доброякісною питною водою окремих населених пунктів, де населення вже тривалий час споживає воду з підвищеним вмістом хімічних речовин (фтор, залізо, хлориди, сульфати, феноли та інше).
Населення Полтавщини, деяких районів Чернігівської, Сумської та Харківської областей використовує недоброякісну питну воду, оскільки на водоносний сеноман-нижньокрейдяний комплекс – джерело водопостачання Полтави, Харкова, Сум, Прилук, Пирятина та інших населених пунктів – поширюється техногенний вплив. Багаторічна інтенсивна експлуатація свердловин водозаборів призвела до утворення регіональної депресії по всьому Дніпровсько-Донецькому артезіанському басейну, які в наші часи з’єдналися, що доведено науково-дослідною роботою Дніпропетровського відділу Українського державного інституту мінеральних ресурсів.
Особливої уваги потребують сільські водогони, де внаслідок незадовільного санітарно-технічного стану, зношеності водогонів, несвоєчасної ліквідації аварій та проривів виникає вторинне забруднення питної води при транспортуванні трубопроводами. Скажімо, більше 20% досліджених Полтавською обласною санітарно-епідеміологічною станцією зразків води сільських водопроводів за санітарно-хімічними показниками до норми навіть і не наближаються! Майже половина населення Полтавської області, переважно сільського, не забезпечена централізованим водопостачанням і користується водою шахтних колодязів, які не захищені від поверхневого забруднення та не відповідають вимогам щодо мікробіологічних та хімічних показників.
Не в повному обсязі викорінено практику, коли місцеві державні адміністрації, грубо порушуючи вимоги ст. 51 Водного кодексу України, надають водні об’єкти в оренду, тим часом питання оформлення права користування земельними ділянками залишається поза увагою. У таких випадках користувачі послуговуються земельними ділянками без будь-яких правоустановчих документів і безоплатно. Непоодинокими є факти надання земель водного фонду в оренду без проведення аукціонів. При передачі в оренду, наприклад, ставків не завжди відповідні договори погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства, не ведеться облік водоймищ на території районів, а обліковуються лише ті, де орендарі уклали угоди про використання водного дзеркала добровільно.
Тож проблеми водопостачання та якості питної води мають загальнодержавне стратегічне значення і потребують комплексного вирішення. Що ж до заходів, що знижують забруднення водного середовища, то їх чимало:
- створення маловодної або безвідходної технології промислового виробництва із замкненими водозворотними схемами, які включають проміжне очищення або охолодження води й утилізацію відходів;
- удосконалення технологічних процесів для зниження обсягів відходів із захороненням у земних надрах зневоднених або концентрованих розчинів забруднювачів;
- використання різних методів очищення стічних вод, забруднених промисловими і побутовими відходами;
- зниження надмірної хімізації сільськогосподарського виробництва і лісового господарства, головним чином за рахунок розширення області застосування і збільшення ефективності, біологічних та інших агротехнічних заходів, що забезпечують захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів тощо.
Необхідно терміново вирішити проблему забруднення джерел питного водопостачання, підвищення ефективності та надійності функціонування систем водопостачання і водовідведення за рахунок реалізації водоохоронних, технічних, санітарних заходів, удосконалення технологій підготовки води на водоочисних станціях, контролю за якістю питної води, розвитку систем забору, транспортування питної води та водовідведення тощо. Не було б зайвим і розробити відповідну програму, в якій передбачити проведення загальної інвентаризації всіх водозаборів, ліквідацію (тампонаж) усіх колишніх свердловин, яких в області дуже багато і особливо на територіях зруйнованих колгоспних ферм, заборону спорудження поглинаючих колодязів для побутових і промислових стоків, упорядкування використання підземних вод у містах та інших населених пунктах для технічних цілей. І чи не найнагальніше – законодавчо заборонити безконтрольне, безліцензійне буріння будь-ким свердловин на воду, незалежно від глибини.
Лише так можливо зберегти здоров’я майбутніх поколінь.
Анатолій Компанієць,
керівник секретаріату Полтавської регіональної організації
Народної Партії
Обсудить новость на Форуме