13:15 25.05.2018 | Все новости раздела "Народная партия"
ЗМАГАННЯ У ВІРНОПІДДАНОСТІ
Заслужений професор Нью-Йоркського та Пристонського університетів Стівен Коен (спеціаліст з російської історії) нещодавно в ході однієї з дискусій зазначав: «У 1990-ті роки проголошені адміністрацією Клінтона «стратегічне партнерство і дружба» з Росією фактично були продиктовані почуттям власної переваги. В умовах, коли після розпаду Радянського Союзу Росія була серйозно ослаблена і перебувала в глибокій кризі, Клінтон продовжував діяти по відношенню до Москви (а завуальовано - і до самого президента Росії Бориса Єльцина) з позиції, яка була заснована на принципі «переможець отримує все». Поки Клінтон обходив фізично хворого і психологічно залежного Єльцина і вводив його в оману в питаннях внутрішньої та зовнішньої політики, полчища американських «радників» отаборилися по всій Росії, щоб точно так же «втручатися» в політику цієї країни. Вони займалися питаннями розробки проектів законів і підручників, підтримували політиків і партії, яким благоволив Вашингтон, і безпосередньо брали участь у фальсифікації результатів перевиборів Єльцина в 1996 році. Багато американців вітали цей успіх в олігархічному розграбуванні найбагатших активів Росії, а деякі навіть забезпечили умови для переведення на Захід і відмивання там цих багатств, нажитих нечесним шляхом. Весь цей час, коли Росія переживала найважчу за післявоєнні роки економічну депресію, коли близько 75% її населення впадало в злидні і зазнавало відповідних соціальних негараздів, Вашингтон підтримував цей процес, називаючи його «переходом до демократії і капіталізму». Все це закінчилося в 1999 році фінансовим крахом Росії…».
Схоже, що і в цьому плані Україна, як і завжди, запізнилася. Та лише зараз проходить подібний етап. Що наочно видно хоча б з останнього прикладу, як під диктування ВР освячує прийняття чутливих законів. Опирається, відтягує, хоча є розуміння, що за неї вже все вирішено. З огляду на таку безвихідь, ключові провідники влади несамовито почали змагатися у демонстрації відданості тим, хто реально здійснює зовнішнє управління країною, і вже неприховано подають себе, як єдино гідних уваги за свою вірнопіддану позицію.
На цьому загальному фоні дивним виглядає ініціювання закону про колаборантство (маючи на увазі жителів Донбасу і Криму). Насправді ж напрацьовують законодавчу базу проти себе. На перспективу.
Володимир Литвин, Голова Народної Партії
Обсудить новость на Форуме