16:00 07.06.2018 | Все новости раздела "Народная партия"
Воздаяння – це головний інструмент боротьби з корупцією
Депутати Верховної Ради України розглядають правки до законопроекту №7440 «Про Вищий Антикорупційний суд», щоб прийняти його у другому читанні. Якщо документ стане законом, в Україні запрацює ще одна судова інстанція. Вона буде розглядати справи виключно за поданням НАБУ. Судді Вищого Антикорупційного суду призначатимуться тільки на конкурсних основах. Однак чи зможе така інстанція допомогти подолати корупцію? Про це i-ua.tv запитав у експерта з індустріального розвитку Юрія Буздугана.
– Можливо, для того, щоб подолати корупцію треба змінити суспільні відносини?
– Почнемо з того, що я не вважаю корупцію найголовнішою проблемою України. Безумовно, вона є болючою, але не є ключовою. Найбільша проблема в Україні – це бідність людей. Декларація прав людини і громадянина, прийнята за часів Великої французької революції, починається словами: «Головним джерелом народних страждань і корупції урядів є невігластво і забуття природних прав люди». Наприкінці ХVІІІ сторіччя людство стало на шлях свободи, не тому, що воноборолися проти корупції. У Декларації вона стоїть на другому місці. На першому – народні страждання. Сьогодні ми в Україні маємо народні страждання, головним джерелом яких є бідність. Це і є перша проблема, що стоїть перед Україною.
А говорячи про корупцію, слід зазначити, що вона виникає там, де з'являється держава. На думку французів, головною її причиною є невігластво і забуття природних прав людини. Натомість в Україні вважають, що джерелом корупції є індивідуальна зіпсованість людей, перш за все чиновників. До речі, методи боротьби з нею такожвиявилися різними.
У часи Великої французькоїреволюції в якості протидії корупціїобралирозширення прав людей. В Україні ж хочуть застосувати: по-перше – індивідуальний терор, а по-друге – створити поліцейську державу. Якщо у революційній Франції та усіх наступних демократичних країнах пропонують зменшити вплив держави і, відповідно, збільшитивплив громадських організацій, то в Україні ми бачимо прямо протилежну ситуацію. Зараз створюють нові силові структури, якіконтролюють не стільки чиновників, скільки суспільство. Це зовсім не відповідає принципам демократії. Іншими словами, у нас під гаслом боротьби з корупцією створюються силові структури для боротьби з суспільством. Відчуваєте різницю?
Наводжу найхарактерніший приклад. Створили Національне агентство з запобігання корупції. Чим займається НАЗК? Воно змушує всі громадські організації, перш за все, політичні партії, щоквартально здавати звіт на 62 сторінки. Такого контролю держави над суспільством не булонавіть в радянські часи.Тому, загальний напрямок створення все нових і нових антикорупційних інституцій – це курс на поліцейську державу. У результаті ми отримаємо утиски свободи і демократії.
– І все ж так, що Ви можете сказати з приводу діяльності Антикорупційного суду?
– Тут, як завжди питання в нюансах. Якщо він буде контролювати державу: президента, уряд, парламент, адміністрації та міністерства, я вітатиму це обома руками. Але якщо Антикорупційний суд намагатиметься контролювати громадянське суспільство, його потрібно знищити як структуру. Тому, питання не в тому, чи буде створений Антикорупційний суд. Воно полягає утому, чим він займатиметься. Якщо Антикорупційний суд буде як НАЗК та НАБУ контролювати громадські організації, то він нам просто не потрібен.
– Припустимо, що Антикорупційний суд створять. Чи не приєднається він до протистояння між НАЗК та НАБУ?
– Протистояння між кількома силовими структурами – типова ситуація для поліцейської держави. Зараз хочу навести кілька таких історичних прикладів: у СРСР міністерство внутрішніх справ боролося проти КДБ, а в нацистській Німеччині – СД з СС. Тобто, у цих тоталітарних державах між силовими структурами йшла постійна війна. Однак якими б сильними ці відомства не здавалися, вони все одно були знищені.
Тому, я скептично ставлюся до користі від силових структур. Однак є традиційні відомства, що існують у будь-якій демократичній країні. Серед них, наприклад, є армія. Але вона ніколи не повинна брати участь у внутрішніх конфліктах в середині країни. Зараз я не говорю про Операцію Об'єднаних сил, бо у конфлікті на Донбасі задіяні російські підрозділи. На Сході йде війна, і наша армія протистоїть зовнішній агресії.
Також у кожній демократичній країні є поліція, служба безпеки та прокуратура. Питання полягає тільки в компетенції цих силових структур. Іншими словами, що вони можуть робити, а що не повинні. А тут їм на допомогу мають прийти громадські організації. Вони повинні контролювати силові структури, аби ті не перейшли межу і не встановили контроль над суспільством. А у насцю межу можуть перетнути. Тому, мені не подобається створення спеціальних антикорупційних структур та їх компетенція. Вони рухають Україну у напрямку я поліцейської держави.
– Припустимо, що Антикорупційний суд буде створено. Засудять кількох видних корупціонерів, – і суспільство заспокоюється, болюди будуть знати, що покарано покидьків.
– У вашому питанні звучать страшні речі. Ви сказали, що суспільство заспокоїться, якщо посадити кількох людей. Питання навіть не стоїть, чи вони винні насправді. Демократичне суспільство – це те суспільство, яке ніколи не заспокоюється. Це не значить, що воно має постійно знаходитися у підбуреному стані. Його складовою частиною є активні радикали, яким не байдуже, що відбувається. Демократичне суспільство без таких людей неможливе. Ці активні елементи гавкають на силові структури – і громадськість від цього лише виграє.
Наприклад, у Маріуполі люди обурені тим, щоводоканал вирішив збільшити ціни на воду без підняття якості послуг. Підстава – Метінвест підвищив зарплати своїм працівникам. Менеджмент місцевої влади захотів собі також більше грошей. Він вирішив це зробити за рахунок підвищенняплатні за воду. Незадоволенні активісти намагаються протистояти цій ситуації і повернути обґрунтовані ціни. Тому, у суспільстві завжди мають бути люди, які слідкують за державною владою. Саме так мають виглядати публічний контроль та боротьба з корупцією. І в подібних умовах непотрібні ні НАЗК, ні НАБУ.
Нам треба навчитися розуміти, що справедливість – це не відняти і поділити. Тут ключовим словом має стати воздаяння. Ти зробив добро, ти підприємливий, енергійний, працьовитий і отримав винагороду. Це і є– справедливість. Воздаяння має бути як за хороші, так і за погані речі. Ось ці громадські активісти, про яких я казав, стоять на сторожі справедливості в демократичному сенсі цього слова. Тому воздаяння – головний інструмент боротьби з корупцією. І він працює значно ефективніше за будь-які силові структури.
Ірина Сатарова, http://i-ua.tv/index.php?newsid=13644
Обсудить новость на Форуме