06:45 16.03.2011 | Все новости раздела "Народная партия"
Виступ народного депутата України фракції Народної Партії О.О.Зарубінського на пленарному засіданні Верховної Ради України 15 березня 2011 р.
Шановні співвітчизники! Поділ власних громадян за соціальним значенням на своєрідні касти – неприпустима річ для демократичного суспільства. Ми можемо пробачити юним їх вічний бунт, їх віру у вічну молодість, але сягнувши у зрілість, пробачити самим собі те, що в країні формується чергова соціальна фобія, неможливо. Ми можемо і повинні захищати права національних меншин, права біженців тощо. Але чому, захищаючи права меншості, ми забуваємо про більшість населення, чому ми допускаємо інший, не менш важливий поділ суспільства – дискримінацію за віком?
Перефразовуючи знаменитий вислів, складається враження, що в нашій країні старшому поколінню надається виключно пошана, а не дорога. Причому, і пошана якась дивна, адже вона закінчується відразу, як справа доходить до грошей.
Ми зараз говоримо не лише про тих, хто вийшов на пенсію, обмеження за віком значно глибше. Відкрийте будь-який сайт із пошуку роботи, першою вимогою до будь-якого пошукача є не знання, досвід роботи чи професійні знання, професійні досягнення, а вік. Кому прийшло в голову, що на наступний день після святкування 35-річчя людина різко втрачає всі свої професійні навики і відразу впадає в старечий маразм? Хто породив цей соціально-психологічний комплекс роботодавця? Чому поширилось переконання, що зрілі люди не спроможні якісно виконувати свою роботу? Та й взагалі, хто надав право визначати, коли починається старість, коли людина втрачає можливість до сприйняття змін, до продукування новацій?
І це йдеться лише про трудові права, а дискримінація відбувається за всіма напрямками, починаючи від соціальних і закінчуючи побутовими. Особливість ейджизму, чи обмеження прав за віком, у тому, що на собі колись його випробують усі. Складається враження, що життя закінчується разом із молодістю: після 45-ти неможливо змінити роботу, після 55-ти неможливо взяти кредит, а після 65-ти навіть претендувати на те, щоб тебе залишили на роботі.
Україна зіштовхнулася з глобальною проблемою: близько половини населення – понад 20 мільйонів громадян – відчувають на собі тиск через те, що їхній вік перевалив за 45. Єдине, що поки рятує державу від величезного скандалу – це те, що в силу історично обумовлених причин громадяни літнього та похилого віку ще не мають досвіду досудового та судового захисту своїх інтересів, а тому вони не володіють відповідними механізмами відстоювання прав як у межах держави, так і в європейських чи міжнародних арбітражах. Але це поки що.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають однакові конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Але ніхто 15 років тому, коли записували цю норму, і не думав про те, що в Україні розквітне ще одне обмеження, про яке забули вказати в нормі цієї статті, це дискримінація за віком. Хіба ж знали ті 25-40-річні в 91-му році, коли підтримували суспільство нових можливостей, що саме їм доведеться стати жертвами нових фобій, нових комплексів цього суспільства. І що саме їхні можливості будуть обмежені першими.
Ми повинні створювати не просто державу рівних можливостей, а державу рівних можливостей для всіх, незалежно від статі, національності та зокрема й віку. Людина повинна бути позбавлена будь-яких обмежень і в будь-якому віці мати надію на те, що життя може стати кращим і для неї. Дякую за увагу.
Обсудить новость на Форуме